Анекдот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Анекдо́т (грец. ανεχδοτος — невиданий, той що не підлягає розголосу) — коротке усне гумористичне або сатиричне оповідання про якусь подію, випадок із дотепним, часто несподіваним чи парадоксальним фіналом.

Вперше термін «анекдот» вжив Прокопій Кесарійський у книзі «Таємна історія» (550 рік), що розповідала про скандальну хроніку візантійського імператорського двору. В ті часи і пізніше під анекдотами розуміли міські плітки, чутки, пересуди, балачки, поголоси, тощо[1].

В античних літературах анекдотом називали старі твори, які в свій час не були відомі. Свого часу до анекдоту відносили фабліо та фацеції і польські фрашки. Як жанр фольклору анекдот близький до народної новели (Дж. Бокаччо, А. Чехов, Остап Вишня). Серед безлічі анекдотів зустрічається чимало чисто розважальних, але основна маса їх має соціальну спрямованість. Сюжети анекдоту постійно використовував у своїх співомовках Степан Руданський:

Питаються якогось хлопця
Придорожні люде:
«Чи багато верстов, сину,
До Києва буде?»
«Та так, люде, того року
Було вісімнадцять,
А тепер, — говорить хлопець, —
Лічимо сімнадцять!»
«Що ж то, сину, за пригода
Така прилучилась?»
«Та пригода — не пригода —
Верства провалилась!»

Анекдот — одне із джерел сучасних поетів-гумористів (Степан Олійник, Павло Глазовий та інших).

У Південно-західному наріччі побутує інша фонетична форма слова анекдот. Подекуди в сільських регіонах Тернопільщини, Львівщини, а також у діаспорній говірці можна почути не Анекдот, а Ганекдот, що відповідає правилам милозвучності української мови. Тобто голосний на початку слова «прикривається» приголосним. Подібним чином вимовляються слова гармія (армія), Гамерика (Америка) тощо.

Приклади[ред.ред. код]


Заходить мавпа в кафе. Сідає за барну стійку, замовляє стакан горілки і стакан сметани. Випиває залпом горілку, виливає сметану на голову і сидить.
Бармен: — І що це значить?
Мавпа (спираючись на лікоть): А… Я як вип'ю — така дурна…


  •  — Куме, заходьте до хати, я Вас таким узваром пригощу!
     — Так у вас же собака такий злючий!
     — Так отож….

  •  — Хто винен?
     — Невістка!
     — Так її ж дома нема!
     — А вон її плахта висить!

  •  — Миколо!
     — Агов!
     — Лови сокиру!
     — Ги…
     — Та не гикай, а кажи: впіймав, чи ні?

Виноски[ред.ред. код]

  1. Українські анекдоти: від козацьких часів і по наші дні / Упорядник і автор передмови В. Чемерис. — Київ: Український письменник, 1995.- 382 сторінки. Сторінка 3. ISBN 5-333-01464-7

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]