Кевін Радд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кевін Радд
{{{ім'я}}}
Кевін Радд, 6 червня 2010 р.

Час на посаді:
27 червня 2013 — 18 вересня 2013
Попередник Джулія Гіллард
Наступник Тоні Ебботт

Час на посаді:
3 грудня 2007 — 24 червня 2010
Попередник Джон Говард
Наступник Джулія Гіллард

Лідер Лейбористської партії
Попередник Джулія Гіллард

Лідер Лейбористської партії
Час на посаді:
4 грудня 2006 — 24 червня 2010
Попередник Кім Бізлі
Наступник Джулія Гіллард

Час на посаді:
14 вересня 2010 — 22 лютого 2012
Попередник Стівен Сміт
Наступник Боб Карр

Народився 21 вересня 1957(1957-09-21) (56 років)
Намбур, Квінсленд
Виборчий округ Гріффіт
Національність Англієць
Політична партія Австралійська Лейбористська партія
Дружина Терез Рейн
Діти Джессіка, Ніколас, Маркус
Професія політик
Релігія Англіканська церква
Особистий підпис
Kevin Rudd Signature 2.svg

Кевін Радд (англ. Kevin Rudd) (нар. 21 вересня 1957, Намбур, Квінсленд, Австралія) — австралійський політичний діяч, прем'єр-міністр Австралії. Депутат парламенту Австралії з 3 жовтня 1998. З 4 грудня 2006 по 24 червня 2010 був лідером Австралійської лейбористської партії. Радд прийшов на зміну Джону Говарду що програв вибори та з 3 грудня 2007 по 24 червня 2010 був прем'єр-міністром Австралії. 26 червня 2013 року знову одержав перемогу на виборах лідера Лейбористської партії, залишивши за собою прем'єр-міністра Джулію Гіллард. Таким чином, 27 червня він знову обійняв посаду прем'єр-міністра Австралії[1][2].

Дитинство і юність[ред.ред. код]

Радд народився в Намбурі (Квінсленд). Його батьки Альберт Радд і Маргарет де Вер були фермерами в Квінсленді. Предки Радда мають англійські та ірландські корені. Прадід у четвертому поколінні засуджений Томас Радд прибув з Лондону до Австралії в 1801 році, а його дружина Мері — з Ессексу в 1804 році .

Радд навчався в Національному університеті в Канберрі а також Баргсман-коледжі. А також навчався в коледжі азійських народів на Тайвані де вчив китайську мову і культуру цієї країни.

У 1981 році Радд одружився на Терезі Рейн яку зустрів на зборах Австралійської Студентської Християнської партії у студентські часи. Вони мають трьох дітей: Джессіка (народилася в 1984 році), Ніколас (народився в 1986 році) і Маркус (народився у 1993 році).

Рішення прийти в політику[ред.ред. код]

В 1981 році Радд став працювати в міністерстві закордонних справ і торгівлі. Там він працював до 1988 року. Він разом з дружиною він працював у посольстві Австралії в Стокгольмі та пізніше у Пекіні . Повернувшись в 1988 році в Австралію, він став головою штабу лідера опозиції лейбористів Вейна Госса в Квінсленді. У 1989 році він став головою канцелярії прем'єр-міністра Квінсленду. У 1992 році його було призначено директором-губернатором канцелярії кабінету міністрів. На своєму посту він провів ряд реформ (зокрема агітував за вивчення азійських мов і проведення культурних програм, які були прийняті урядом Австралії).

Після поразки лейбористів у 1995 році Радд працював радником з китайських справ у австралійському відділі корпорації KPMG.

Член Парламенту[ред.ред. код]

Після обрання до парламенту у 1998 році Радд виступив проти паралельної злітно-посадкової смуги в аеропорту Брісбена. Підтримав публічні демонстрації в Брісбені і отримав широке висвітлення засобами масової інформації. Плани злітних шляхів літаків та назви проекту були змінені. У 2007 р. проект отримав офіційний дозвіл на продовження робот.

Тіньовий міністр закордонних справ 2001-2005[ред.ред. код]

Кевін Радд у листопаді 2005

Радд брав участь у виборах від опозиції в 2001 році. У 2001 він став тіньовим міністром закордонних справ. У 2002 році він зустрічався з британською політиками для визначення позиції Лейбористської партії щодо стану в Іраку. Після падіння режиму Саддама Хусейна він виступав з критикою уряду Джона Говарда за військову підтримку США. Хоча підтримував австралійсько-американський альянс. У червні 2005 року він отримав додаткові повноваження тіньових міністрів.

Лідер опозиції[ред.ред. код]

Кевін Радд (праворуч) і Джулія Гіллард (зліва) на їхній першій прес-конференції лідера та заступника лідера Австралійської лейбористської партії 4 грудня 2006
День Праці, 2007. Зліва направо: Анна Бліг (тоді заступник прем'єр-міністра Квінсленда), Кевін Радд, його син Ніколас Радд, і Грейс Грейс (тоді генеральний секретар ради профспілок Квінсленду)

У листопаді 2006 року опитування Ньюспол надали підтримку Радду вдвічі більшу ніж Бізлі. У грудні 2006, Бізлі заявив про відкриття нових виборів на пости лідера та заступника лідера лейбористської партії, і Радд поставив свою кандидатуру на голосування. Соратник по лейбористської партії Джулія Гіллард підтримала Радда та була кандидатом на заступника лідера проти Дженні Маклін. Голосування пройшло 4 грудня 2006. Радд набрав 49 голосів, а Бізлі 39 голосів, Джулія Гіллард стала заступником лідера партії коли Дженні Маклін зійшла з голосування.

На своїй першій прес-конференції в якості лідера Австралійської Лейбористської партії, Радд подякував Бізлі і Дженні Маклін, Радд запропонував «новий стиль керівництва партією», і також «альтернативний уряд, а не відлуння» уряду Говарда. Він виклав нариси індустріальних відношень, обговорив Війну в Іраку, зміну клімату, Австралійський федералізм, цивільний суд, і майбутнє Австралійської промисловості. Радд також розповів про свій досвід у керівництві штату, про кар'єру дипломата і кар'єру в бізнесі перед тим як він пішов у велику політику.

Кевін Радд і Лейбористська партія стали популярніші ніж уряд в опитуваннях. Новий лідер підтримував високий статус у ЗМІ та висовував оголошення щодо «освітній революції», федералізму, зміни клімату, і внутрішньої автомобільної промисловісті.

З 2002 року, Радд регулярно давав інтерв'ю, вступав в політичні дискусії і брав участь у популярній ранковій передачі на телебаченні «Sunrise», з членом парламенту від лібералів Джо Хокі. Передачі допомогли зростанню популярності Радда. Радд і Хокі припинили брати участь в передачі у квітні 2007 в зв'язку з напруженими виборами у парламент.

Перемога у виборах 2007[ред.ред. код]

Виборчі списки були випущені 17 жовтня 2007.

21 жовтня 2007 Радд взяв участь у телевізійних дебатах проти чинного Прем'єр-міністра Джона Говарда.

14 листопада 2007 офіційно стартувала виборча кампанія Кевіна Радда з політикою бюджетних обмежень, що звичайно вважається виборчою перевагою противника — ліберальної партії. Радд запропонував витрати на загальну суму у 2,3 млрд доларів, проти 9,4 млрд доларів затрат пропонованих лібералами. Радд заявив: «Сьогодні я говорю голосно і ясно, що такого роду безрозсудні витрати повинні бути припинені.»

Вибори відбулися 24 листопада 2007. Перемога лейбористів була значною і була підкріплена підтримкою з боку рідного штату Радда Квінсленд.

Лейбористи отримали перевагу у дво-партійному опитуванню в 5,44 відсотка, що є третьою найбільшою перевагою в опитуваннях на федеральних виборах з 1949 року. Як зазначалося в ході виборчої кампанії, на 29 листопада Радд безпосередньо обрав парламентаріїв першого ряду, розірвавши більш ніж вікову традицію лейбористів за якою перший ряд був обраний зборами лейбористів, з лідером, якому надається право розподіляти портфелі міністрів.

На посту прем'єр-міністра[ред.ред. код]

Кевін Радд і Барак Обама (30 листопада 2009 р.)

3 грудня 2007 Кевін Радд вступив на посаду прем'єр-міністра. Колишній тоді Генерал-губернатор, Майкл Джеффері прийняв від нього присягу. Радд був першим прем'єр-міністром Австралії, який прийняв присягу та не згадав Королеву Великої Британії.

Кевін Радд є другим лідером партії з Квінсланду, що прийшов до влади через перемогу на виборах. Першим був Ендрю Фішер в 1910 році. Кевін Радд є першим прем'єр-міністром після Другої світової війни що не прийшов з штатів Новий Південний Уельс або Вікторія.

Ранні ініціативи уряду Радда включали підписання Кіотського протоколу, вибачення парламенту «за викрадені покоління» і зустрічі на вищому рівні 2020 (Summit 2020). Під час перших двох років перебування на посаді, Радд і уряд лейбористів побили рекорди популярності у виборчих опитуваннях Newspoll. Перед 2010 роком, рейтинги прем'єр-міністра істотно знизилися і виникли суперечки щодо управління економічним стимулюванням після світової фінансової кризи; затримка пропонованих урядом скорочення забруднення вуглецем; політика в наданні політичного притулку та обговорення пропонованих податків на «надприбутки» у гірничодобувної промисловості. 23 червня 2010 року, після значного висвітлення засобами масової інформації та після того, як стало очевидним що Радд втратив підтримку ключових голів фракцій Лейбористської партії, віце-прем'єр-міністр Джулія Гіллард запропонувала голосування на наступний день. Коли стало ясно що Гіллард має значну перевагу, Радд відмовився від голосування та пішов у відставку з постів лідера партії та прем'єр-міністра Австралії.

Примітки[ред.ред. код]


Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.