Кит синій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кит синій
Кит синій у воді
Кит синій у воді
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Китоподібні (Cetacea)
Підряд: Вусаті кити (Mysticeti)
Родина: Смугачеві (Balaenopteridae)
Рід: Смугач (Balaenoptera)
Підрід: Сейвалові (Borealitera)
Вид: Смугач блакитний (кит синій)
Біноміальна назва
Balaenoptera musculus
(Linnaeus, 1758)
Мапа поширення смугача блакитного
Мапа поширення смугача блакитного
Підвиди
  • B. m. brevicauda Ichihara, 1966
  • ?B. m. indica Blyth, 1859
  • B. m. intermedia Burmeister, 1871
  • B. m. musculus Linnaeus, 1758
Синоніми
*Balaenoptera gibbar Scoresby, 1820
  • Pterobalaena gigas Van Beneden, 1861
  • Physalus latirostris Flower, 1864
  • Sibbaldius borealis Gray, 1866
  • Flowerius gigas Lilljeborg, 1867
  • Sibbaldius sulfureus Cope, 1869
  • Balaenoptera sibbaldii Sars, 1875
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Balaenoptera musculus
Commons-logo.svg Вікісховище: Balaenoptera musculus
ITIS logo.jpg ITIS: 180528
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 2477
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9771
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Balaenoptera musculus

Смугач блакитний, або кит си́ній (Balaenoptera musculus) — вид ссавців з родини Смугачеві (Balaenopteridae), підряду китовидих, або "вусатих китів" (Mysticeti). Синій кит є найбільшою відомою твариною, яка коли-небудь жила на Землі. Постраждав і страждає від китобійного промислу, через що популяція синіх китів дуже мала.

Опис[ред.ред. код]

Фонтан синього кита
Blue Whale 001 body bw.jpg
Скелет


У синього кита величезне, струнке і витягнуте тіло, довжиною 26—27 м. Голова зверху широка і рівна, V-подібна з сильно вигнутою в сторони нижньою щелепою. Збоку виглядає плоско. Дихало помітно не виступає. З кожного боку верхньої щелепи має чорні вусикові пластини. Грудні плавники вузькі і загострені. Хвостове стебло широке із зазубленим краєм. Має 55 — 68 підщелепних горлових складок.

Тіло синювато-сіре з сірими плямами різної величини і форми. Голова і нижня щелепа темні, спина і боки світліші.

Як і всі китоподібні, синій кит випускає так званий фонтан: велику кількість води із дихала. Фонтан синього кита на повітрі щільний (не пухнастий), формою нагадує витягнутий вузький конус, перекинутий верхом униз. Висота фонтану сильно залежить від температури повітря і поведінки тварини, звичайні фонтани становлять 6-9 метрів.

Найбільшою з коли-небудь здобутих китів, була самка виловлена поблизу Південних Шотландських островів в 1926 році. Її довжина від розвилки хвостового плавця до кінця рила склала 33,27 метрів, маса 176 792 кілограмів.

Життя[ред.ред. код]

Зазвичай кити тримаються по 2—3 разом,а іноді поодинці. Мешкає переважно далеко від берегів. Невеликі скупчення іноді утворює в місцях концентрації планктону, зберігаючи при цьому характерні дрібні групи. Переміщається із швидкістю 6 — 8 миль в годину, часто міняючи напрям. При переслідуванні йде по прямій з швидкістю до 15 миль в годину, даючи невеликі фонтани кожні 30 — 40 с.

У спокійному стані тримається під водою 10 — 12 хвилин. Після глибокого занурення на поверхні з'являється зазвичай верхівка голови з дихалом. Давши фонтан, синій кит поволі і плавно згинає широку спину. Мініатюрний спинний плавник з'являється, коли голова і передня частина спини вже ховаються під водою. Кит сильно виставляє хвостове стебло у формі півкола. Хвостовий плавник не показує.

Поширення[ред.ред. код]

Зараз в північно-західній частині Тихого океану рідкісний. Може зустрічатись в Беринговому і Чукотському морях, в районі Командорських, Алеутських островів і Курильської гряди. Раніше в Беринговому морі був сильно поширений, зустрічався в Анадирській затоці і заходив в Чукотському морі до мису Серце-Камінь. У Японському морі відсутній.

Також зменшення популяції пояснюється тим, що кити посилають сигнали, що дають їм знати куди плисти. Якщо сигнал повертається назад, кит пливе в іншому напрямі. Якщо ж сигнал не повертається, кит дотримується вказаного напряму. Тому часто трапляється таке, що кити врізаються у пологі береги островів та материків.

Охорона[ред.ред. код]

Раніше було поширено масове винищення синіх китів заради м'яса та риб'ячого жиру. Зараз китобиття на китів цього та багатьох інших видів китів суворо забороняється.

Особливо, охороною китів займається міжнародна екологічна організація Ґрінпіс. Одним із досягнень цієї організації є охорона китів, та, зокрема, синіх китів.


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.