Море
Мо́ре — частина океану, яка відособлена від нього суходолом, підвищеннями підводного рельєфу або островами і має своєрідний гідрометеорологічний режим, відрізняється своїми властивостями (солоністю, прозорістю, температурою та біологічним складом). Ділянки акваторії моря що вдаються в сушу утворюють затоки . Серед яких розрізняють: бухти , естуарії , фіорди , лагуни , лимани , а також губи . [1] [2]
Зміст |
[ред.] Класифікація
[ред.] За океаном
Поділ океанів був зроблений Міжнародною гідрологічною організацією[3]. Деякі моря відображають, також, можливий підподіл.
[ред.] Моря Світового океану
Усього у світі налічується 63 моря (не враховуючи Каспійське , Аральське, а також Мертве і Галілейське моря) — з них 25 у Тихому , 16 у Атлантичному , 11 в Індійському, а також 11 у Північно Льодовитому океані . До морів за традицією через великі розміри відносять Каспійське та Аралське які являються залишками стародавнього океану Тетіс . Історично склалися назви Мертве та Галілейське моря .[4]
[ред.] Тихий океан
[ред.] Атлантичний океан
[ред.] Індійський океан
[ред.] Північний Льодовитий океан
[ред.] Південний океан
[ред.] За типом
Існують різні класифікації морів. Класифікація за морським правом, не співпадає в цілому з океанографічною класифікацією, деякі синоніми в океанографії набули більш поширеного значення в геології та географії.
[ред.] За ступенем відособлення
За ступенем відособлення і режимом розрізняють моря внутрішні, окраїнні та міжострівні та середземні.[1]
Внутрішні моря — моря, що здебільшого закриті від сполучення з океаном, яким притаманний обмежений (порівняно з окраїнними морями) водообмін із Світовим океаном. В таких морях глибина протоки, що з'єднує їх з океаном, низька, що заважає створенню глибоководних течій, які б допускали змішання вод на великих глибинах. Прикладами таких морів є Середземне та Балтійське моря.
В залежності від кількості континентів, чиї береги моря омивають, внутрішні моря діляться на міжконтинентальні (Середземне та Червоне моря) і внутрішньоконтинентальні (Жовте та Чорне моря).
В залежності від наявності зв'язку з іншими морями чи Світовим океаном внутрішні моря можна поділити на ізольовані (замкнуті) (Мертве, Аральське моря) та напівізольовані (напівзамкнуті) (Балтійське, Азовське моря). Зазвичай ізольовані моря вважаються озерами.
Окраїнні моря — це моря, які характеризуються вільним зв'язком з океаном і, в ряді випадків, відокремлені від них ланцюгом островів або напівостровів. Звичайно окраїнні моря лежать на шельфі, але на характер донних відкладень, кліматичний та гідрологічний режими, органічне життя сильний вплив надає не тільки материк, а й океан. Окраїнним морям притаманні океанські течії, що виникають завдяки океанічним вітрам. До морів такого типу належать: Берингове, Охотське, Японське, Східно-Китайське, Південно-Китайське, Карибське та інші.
Міжконтинентальні моря (іноді Середземні моря) — це моря оточені з усіх сторін суходолом і які сполучаються з океаном одною, або кількома протоками . До таких морів відносяться Середземне , Червоне , Карибське .[1]
З геологічної точки зору в окраїнних морях іноді виділяють граничні моря. Їх означають як такі, що знаходяться на геологічно активних континентальних околицях[5]. Таким чином, до цього класу можна віднести окраїнні моря Тихого океану, які знаходяться на геологічно активних континентальних околицях, але не моря Атлантичного океану, котрі лежать на пасивних околицях. Виділяють два типи граничних морів залежно від напрямку субдукції океанічної кори. Один із типів — моря, що лежать над ділянками, де океанічна кора занурюється під континентальну. Прикладом такого моря є Японське, яке лежить над ділянкою, де океанічна кора занурюється під Євразійську плиту. Інший з типів — моря, що лежать над ділянками, де більш старша океанічна кора занурюється під іншу, більш молоду океанічну кору. Прикладом такого моря може бути Південно-Китайське, під яким океанічна кора занурюється в бік Тихого океану[5].
Міжострівні моря — моря, оточені більш-менш щільним кільцем островів, пороги між якими перешкоджають вільному водообміну цих морів з відкритою частиною океану.
Більшість міжострівних морів знаходяться серед островів Малайського архіпелагу. Найбільші з них: Яванське, Банда, Сулавесі.
В геоструктурному відношенні належать головним чином до сучасних геосинклінальних областей.
[ред.] За температурою
Існує також класифікація морів в залежності від температури їх поверхневих вод, але вона практично не використовується. В даному випадку ми говоримо про тропічні, помірні або полярні моря.
[ред.] За солоністю
За ступенем солоності розрізняють концентраційні та розбавляючі моря.
Концентраційні моря — ті, що мають більшу, ніж у зовнішньому океані, солоність завдяки активному випару, і їх водообмін полягає в витоці більш солоної морської води в нижніх шарах, та притоці більш прісної води в поверхневих шарах через зв'язуючий канал. Приклад такого моря — Червоне море.
Розбавляючі моря — ті, що мають меншу, ніж оточуючий океан солоність завдяки тому, що приток прісної води зі стоком річок та опадами не компенсується випаровуванням. В цьому разі водообмін полягає в витоці менш солоної морської води в поверхневих шарах, та притоці більш солоної води в придонних шарах через зв'язуючий канал. У таких басейнах часто трпляється, що водообмін з придонними шарами недостатній для підтримання потрібного для існування більшості біологічних видів вмісту кисню. Приклад такого моря — Чорне море.
[ред.] Берегова лінія
Затока — це частина моря, яка глибоко заходить у суходіл, але має вільний водообмін з основною частиною моря. Гідрологічні і гідрохімічні умови затоки тотожні з умовами моря, частиною якого вони є. В окремих випадках місцеві особливості клімату та материковий стік можуть надавати гідрологічним характеристикам поверхневого шару заток деякі специфічні риси.
Залежно від рельєфу берегів та інших географічних умов затоки розрізняють на кілька видів:
- Бухта — невелика частина моря, відокремлена від відкритих вод з трьох боків частинами суші (виступами берегів, скелями та прилеглими островами) і захищена ними від хвиль та вітру. Більшість невеликих бухт утворюються в м'яких скелях або глинах, вимитих хвилями. Прикладами бухт можуть бути Севастопольська і Балаклавська бухти в Чорному морі, Золотий Ріг, Находка (порт Владивостоку) у Японському морі.
Більшість невеликих бухт утворюються в м'яких скелях або глинах, вимитих хвилями. Невелика бухта може бути в складі більшої бухти, як, наприклад, Південна бухта у складі Севастопольської бухти. - Лиман — затока, відокремлена від моря піщаною косою (пересипом). Найчастіше лиман — це затоплена частина найближчої до моря ділянки річкової долини (наприклад, Дніпровський, Дністровський лимани на узбережжі Чорного моря). Розрізняють лимани відкритого типу — такі, що мають постійний водообмін із морем, і закритого типу — такі, що відмежовані від моря піщаною косою, пересипом. На гідрологічний режим лиману значною мірою може впливати річка, яка в нього впадає. Лимани бувають двох типів: лагунного і естуарного.
- Лагуна — мілководна частина моря, відділена від нього баром, косою, кораловим рифом і часто з'єднана з ним вузькою протокою. Від інших заток лагуни відрізняються більшим ступенем ізольованості від моря. Затоки звичайно вільно сполучаються (з'єднані) з морем. Через це на солоність заток, характер їх відкладів тощо море впливає безпосередньо. Лагуни звичайно з'єднані з морем протоками, але іноді відокремлені береговими валами, косами тощо. Через органічний світ та осади вони більш автономні, не зазнають такого впливу відкритого моря, як затоки. Часто зустрічаються всередині атолу (наприклад, атоли Кірітіматі, Кваджалейн).
- Естуа́рій — однорукавне, лійкоподібне гирло річки, що поширюється в напрямку моря. Естуарій утворюється, коли море затоплює гирло річки, а припливно-відпливні явища виносять осадові породи в море і не дають естуарію заповнитися і перетворитися в дельту. Це відбувається коли прилегла до естуарію частина моря має велику глибину. Естуарій утворюють такі річки, як Амазонка (Атлантичний океан), Темза (Північне море).
- Фіорд — довга, вузька морська затока, яка часто тягнеться далеко усередину узбережжя. Фіорд утворюється внаслідок затоплення морем долини колишнього льодовика. Багато фіордів дуже глибокі — вони формувалися, коли льодовики своєю вагою роз'їдали низи долин під рівнем моря, а після розтанення льодовиків, долини затоплювалися морем. Переважно, довжина фіорда в декілька разів більша за його ширину. Прикладом фіорду може буди Согнефіорд у Норвезькому морі.
- Губа — поширена на півночі Росії назва затоки, яка глибоко врізається в сушу (наприклад, Невська у Фінській затоці, Обська в Карському морі).
Протока — порівняно вузька смуга води, що розділяє ділянки суходолу і сполучає суміжні водні басейни або їх частини (Наприклад, протоки Па-де-Кале, Дрейка, Керченська).
Материк — величезна ділянка суходолу, що з усіх або майже з усіх боків оточена морями або океанами (наприклад, Євразія).
Півострів — це частина материка, що далеко заходить в море і з трьох боків оточена водою (наприклад, Крим, Аравійський). У геологічному відношенні в більшості випадків півострів складає одне ціле з материком.
Острів — частина суходолу, котра оточена з усіх сторін водою і постійно піднімається над водою, навіть в період найбільшого припливу (Зміїний, Мадагаскар). Від материків відрізняються порівняно невеликими розмірами. Залежно від походження та форми, острови відносять до різних типів (материкові, вулканічні, коралові), та використовують різні терміни для їх позначення (атол, архіпелаг).
Мис — частина суходолу, що врізається в море. Може бути утворений як корінними породами, так і наносами. Своїм існуванням миси, як правило, зобов'язані процесам ерозії. Передумовою для появи мису служить наявність на береговій лінії одночасно м'яких і твердих порід. М'які породи, такі як пісок, руйнуються під дією хвиль істотно швидше, ніж тверді. В результаті утворюється мис (наприклад, Сарич, Горн, Доброї Надії).
[ред.] Фізичні властивості
[ред.] Рухи води
Поверхня морів знаходиться у постійному русі. У давнину причини цих явищ пояснювали діями божеств: гнівом Посейдона, іграми нереїд, монстрів Сцилли та Харибди.
Рухи морів дуже складні; їх легше аналізувати, якщо їх розкласти на елементарні рухи, для яких причини і закони можуть бути вивчені окремо.
[ред.] Хвилі
Розрізняють такі хвильові рухи, залежно від вигляду вертикальних коливань:
- хвилі викликані вітром; їх період становить близько секунди або десяти секунд, а їх амплітуда може сягати декількох десятків метрів.
При утворенні хвилі маса води не рухається горизонтально, змінюється лише вертикальний рівень водної поверхні. В одних місцях пориви вітру ніби вдавлюють її, утворюючи улоговину хвилі, в інших — поверхня підіймається у вигляді гребеня. З посиленням швидкості вітру на гребенях хвиль з'являється біла піна — баранчики. Висота хвилі збільшується, а сильний вітер ніби загинає верхівки гребенів хвиль. Вітер слабне, і хвилі змінюються брижами — затухаючими низькими частими хвилюваннями.
У більшості випадків висота вітрових океанічних хвиль досягає 4-5 метрів. В 1933 році в Тихому океані моряки американського судна «Рамапо» спостерігали хвилю висотою 34 м. - плескіт є рухом води, що виникає в портах, і це комбінацією хвиль, відбитих від стін.
- сейші (фр. Seiches) — стоячі хвилі великого періоду, від кількох хвилин до десятків годин, амплітуда — від декількох міліметрів до декількох метрів, які виникають у замкнених водоймах під впливом різниці атмосферного тиску, сейсмічних явищ, згонів і нагонів води.
[ред.] Приплави та відпливи
Припливи та відпливи, спричинені тяжінням Місяця та Сонця. Їх період становить близько 12:00.
Приплив настає, коли Місяць проходить через меридіан даного місця. Те саме відбувається одночасно на протилежному боці Землі. Так, якщо Місяць проходить через нульовий меридіан, то припливи спостерігаються на меридіанах 0° та 180°, відпливи — на 90° обох довгот.
Амплітуда змінюється в залежності від місця розташування і може досягати більше десяти метрів. У відкритому морі чи океані припливи і відпливи майже не відчуваються, їх висота досягає 90 см. Слабо вони відчуваються і у внутрішніх морях. Наприклад, висота припливів і відпливів у Азовському та Чорному морях дуже мала — 2-3 см. Найвищий рівень води буває у вузьких затоках відкритого моря чи океану. Наприклад, висота припливів у затоці Фанді на східному узбережжі Північної Америки досягає 18 м.
[ред.] Течії
Морські течії — горизонтальне переміщення води у морях:
- основні морські течії, спричинені відмінностями в щільності морської води (через відмінності у солоності і температурі). Вони вважаються постійними. Однак існують постійні течії, породжені вітрами. Так, по обидва боки екватора від 30-х широт до нього дмуть постійні вітри пасати, що виникають у приекваторіальній зоні всіх океанів. Течії, що викликані цими вітрами, дістали назву пасатних. Рухаючись зі сходу на захід, пасатні течії, натрапляючи на береги материків, відхиляються на північ і на південь. При цьому утворюються нові течії, зокрема, міжпасатні течії.
У помірних широтах ці течії під впливом постійних вітрів і сили обертання Землі відхиляються на схід. Таким чином, на північ і на південь від екватора в смугах 50° північної та південної широти виникає два кругообіги. Вони існують в усіх океанах, крім Північного Льодовитого. У Північній півкулі течії рухаються за годинниковою стрілкою, в Південній — проти. - більш локалізовані течії, що породжуються за допомогою вітру або припливів. Вони можуть набути періодичного характеру, чи спричинити великі вихори, як, наприклад, течія Сальстраумен (Малстрім).
- Течія Західних вітрів — течія, що проходить вздовж берегів Антарктиди, де майже немає суходолу, яка утворюється під впливом постійних вітрів помірних широт та сили обертання Землі.
[ред.] Цунамі
Окремі рухи води можуть бути викликані катастрофічними явищами (землетрусами, виверженнями вулканів, зсувами, падіннями на Землю інших небесних тіл) і набувати вигляду цунамі, відокремленої хвилі або солітону. Довжина таких хвиль більша 500 м і рух охоплює всю товщу води.
[ред.] Рівень моря
Рівень моря піднімається, причинами чому зокрема є танення материкових льодовиків і теплове розширення води, викликані глобальним потеплінням. Підвищення рівня моря є серйозною загрозою для всього прибережного населення і для економіки багатьох країн[6].
Точне вимірювання рівня моря можливе з 1993 року завдяки супутникам (Топекс/Посейдон (англ. Topex/Poseidon, пізніше Джейсон-1 (англ. Jason-1) та Джейсон-2 (англ. Jason-2))[6].
Тим не менш, фізики помітили, що рівень моря піднімається повільніше, ніж це могло спричинити танення льодів. У дослідженні, опублікованому в журналі Глобальні та планетарні зміни (англ. Global and planetary change) у листопаді 2008 року, рівень моря піднімався на 3,3 мм на рік в період з 1993 по 2003 рік і на 2,5 мм на рік з 2003 року. Дослідження пояснює цю зміну уповільненням потепління морів[6].
Починаючи з 2003 року, вклад танення льодів у підвищення рівня моря становить близько 1,9 мм на рік. Половина цієї водної маси вивільняється через танення двох полярних льодових шапок, інша половина — через танення гірських льодовиків[6].
[ред.] Солоність
Характерною властивістю морської води, звичайно, є її солоність. Солоністю води називають кількість грамів речовин, розчинених в одному літрі води. Одиниця вимірів солоності води називається проміле (‰). Якщо солоність води менша одного проміле, то воду називають прісною. Це в основному води суходолу. Солоність вод у морях і океанах становить у середньому 35‰ (35 г солей на 1 літр води. З них 27 г хлориду натрію (кухонної солі), 5 г інших хлоридів і 3 г становлять сульфати, карбонати та броміди). Відтак, на 37 літрів морської води припадає один кілограм кухонної солі.
Солоність води в різних частинах морів неоднакова. Біля берегів, де в море впадають річки або стікають води танучих льодовиків та снігів, — солоність менша. Деякі континентальні породи і ґрунти містять сіль. Коли ці породи омиваються дощами, або підземними водами, деякі солі розчиняються і виносяться річками у моря. Однак такі джерела солі не є постійними, а солоність річок залишається більшість часу дуже низькою. Одною з малосолоних частин Світового океану є Азовське море (12-14‰), що омиває береги України, а однією з найсолоніших — Червоне море (42‰), яке омиває береги Африки та Азії. Солоність Середземного моря — близько 37‰, а Мертвого моря — 300‰.
Відкладення солей може відбутися природним чином, коли концентрація солі в морській воді або у солоному озері перевищує можливу. Це може статися у внутрішніх районах, де немає потоку в океані, як, наприклад, Мертве море.
Також відкладення може відбуватися, як це відбувалося в Середземному морі, яке в певні геологічні епохи функціонувало як солончак: його зв'язок з океаном через Гібралтарську протоку був більш слабким, він не дозволяв водообмін в обох напрямках, як це відбувається в даний час. З іншого боку, з поверхні моря випаровувалося більше води, ніж випадало з опадами і приносилося річками, так що нестача води компенсувалася притоком води з океану. Так з'явився притік солі, який не був компенсований рівноцінним відтоком. Це привело до утворення дуже великих сольових відкладень глибоко в Середземному морі і, мабуть, вплинуло на солоність океану. Дійсно, оцінка кількості солі в світовому океані, принесеної річками за весь геологічний час, більша, принаймні, на порядок, за величину маси солі, розчиненої наразі в океані.
[ред.] Колір води
Вода має дуже невеликий синій колір, який можна побачити тільки у великих об'ємах води, хоча відображення неба і вносить вклад у появу синього відтінку поверхні води, це не основна причина[7]. Основною причиною є поглинання ядрами молекули води «червоних фотонів» від вхідного світла, єдиний відомий приклад забарвлення у природі в результаті коливального руху, а не електронної динаміки[8].
Також на колір води впливають склад та концентрація розчинених у воді порід (наприклад, Жовте море), чи живих організмів. У наші дні на колір води також впливає ступінь та характер забруднення морських вод.
[ред.] Найбільші моря
| No. | Море | Площа (км²) |
|---|---|---|
| 1 | Філіппінське море | 5,177,762 |
| 2 | Коралове море | 4,791,000 |
| 3 | Аравійське море | 3,862,000 |
| 4 | Південно-китайське море | 3,500,000 |
| 5 | Море Ведделла | 2,800,000 |
| 6 | Карибське море | 2,754,000 |
| 7 | Середземне море | 2,500,000 |
| 8 | Тасманове море | 2,330,000 |
| 9 | Берінгове море | 2,260,100 |
| 10 | Бенгальська затока | 2,172,000 |
[ред.] Найглибші моря[9]
| No. | Море | Глибина (м) | Розташування глибини |
|---|---|---|---|
| 1 | Карибське море | 7535 | |
| 2 | Південно-Китайське море | 5015 | |
| 3 | Середземне море | 4982 | |
| 4 | Берингове море | 4097 | |
| 5 | Японське море | 3742 |
[ред.] Море у мистецтві
[ред.] Море у літературі
[ред.] Море у живописі
Морська тематика присутня у творах багатьох художників . Серед них такі відомі як Айвазовський .
[ред.] Інші значення
[ред.] Водосховище
Морями іноді також називають водосховища. Наприклад, Київське море, Московське море.
[ред.] Місячні моря
Морями також умовно називають темні місячні рівнини, розташованих переважно на видимій поверхні Місяця, природного супутника Землі (наприклад: Море Спокою). Ці базальтові рівнини, видимі на поверхні Місяця як темні плями, дійсно, спочатку, до використання Галілеєм телескопа для спостереження за небом, вважалися астрономами водоймами.
[ред.] Цікаві факти
Іноді морями називають великі озера (Каспійське, Аральське) та відкриті частини океану (Саргасове).
У 1978 році Міжнародна морська організація заснувала Всесвітній день моря. Цей день входить в систему всесвітніх і міжнародних днів ООН.
[ред.] Література
- (рос.) Можетта А. Большой атлас морей и океанов / Переклад з французької Корнеева. Л. Ю.; Лемени-Македон П. П. — М.: БММ АО, 2005. ISBN 5-88353-234-9
[ред.] Див. також
- Фізична географія
- Океан
- морська геологія
- морська вода
- морська геофізична розвідка
- морська гірнича технологія
- морська розвідка родовищ
- буріння морське
- бурова платформа
- морські відвали
- морські нафтогазові промисли
- морські розсипи
- морський земснаряд
- морські відклади
- морські трубопроводи
- Моря Європи
[ред.] Посилання
 |
Портал «Географія» |
|---|---|
 |
Море у Вікісловнику? |
 |
Море у Вікіцитатах? |
 |
Море на Вікісховищі? |
|
|||||||||||||||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
[ред.] Примітки
- ↑ а б в Зубков.О.Є Все о море /Під редакцією Дремлюга.В.В. — Київ:. Радянська школа., 1986. — 256ст. іл. Тираж 100000 екз.
- ↑ Енциклопедичний словник юного географа-краєзнавця . Упорядник Карпов.Г.В — Москва : Педагогіка , 1981 .
- ↑ (англ.)«International Hydrographic Organization, Limits of Oceans and Seas (1953), ref S-23.». ohi.shom.fr.. http://ohi.shom.fr/publicat/free/files/S23_1953.pdf.
- ↑ Атлас — Географія материків та океанів 7 клас ISBN 978-966-475-006-3
- ↑ а б (фр.)«Mer marginale, université du Québec à Montréal, F. Besré»]. http://www.er.uqam.ca/nobel/k20322/fiche/fmermarginale.html.
- ↑ а б в г Un ralentissement énigmatique de l'élévation du niveau des mers, in Le Monde, 28 novembre 2008, page 4
- ↑ BAD PHYSICS: Misconceptions spread by K-6 Grade School Textbooks
- ↑ «Why is water blue?». Journal Chemical Education. 1994. ст. 612. http://www.dartmouth.ed/~etrnsfer/water.htm.
- ↑ Велика ілюстрована Енциклопедія Географії /Переклад з англ. Автор тексту К.Гіффорд — Махаон 2005 ISBN 966-605-492-2
