Клітини Мюллера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Клітини Мюллера — гліальні клітини сітківки ока хребетних.

Загальн характеристика[ред.ред. код]

Це другі по частоті клітини сітківки після нейронів. Деякі автори вважають їх спеціалізованими фібрилярними астроцитами. Вперше описані німецьким анатомом Генріхом Мюллером (1820–1864).

Гістологія[ред.ред. код]

Особливістю мюллерівських клітин є те, що вони простягаються від внутрішньої пограничної мембрани (межує зі скловидним тілом) до зовнішньої пограничної мембрани. Тіла клітин знаходяться у внутрішньому ядерному шарі.

Оптичне значення[ред.ред. код]

Втрата архітектоніки клітин Мюллера має значення при відшаруванні сітківки. Згідно з результатами дослідження при Лейпцизькому університеті 2007 року показали, що клітини Мюллера мають світлопровідну функцію. Вони збирають світло з передньої поверхні сітківки і проводять його до фоторецепторів, розміщених на задній поверхні сітківки, подібно до оптично-волоконного кабелю.[1][2] Без мюллерівських клітин світло потраплятиме на фоторецептори в розсіяному вигляді, це приведе до зниження гостроти зору.

Література[ред.ред. код]

  • Franze K, Grosche J, Skatchkov SN, Schinkinger S, Foja C, Schild D, Uckermann O, Travis K, Reichenbach A, Guck J. (2007): Müller cells are living optical fibers in the vertebrate retina. Proc Natl Acad Sci U S A. 104(20):8287-8292.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lichtleiter in der Netzhaut, Kristian Franze, Spektrum der Wissenschaft 10/07 S16 ff
  2. - Pressemitteilung 2007/ 082 der Universität Leipzig: «Geheimnis des Sehens gelüftet» vom 2. Mai 2007