Кокиль
| Кокиль | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Кокиль (Бактапур, Непал)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Phaenicophaeus tristis (Lesson, 1830) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Melias tristis Rhopodytes tristis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Кокиль[2] (Phaenicophaeus tristis) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae). Мешкає в Південній і Південно-Східній Азії.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 50-60 см, вага 100-128 г. Голова, шия і нижня частина тіла світло-сірі. Верхня частина тіла, крилда і довгий, східчастий хвіст оливково-зелені, блискучі. На кінці стернових пер широкі білі плями, помітні на нижній стороні хвоста. Навколо очей малиново-червоні плями голої шкіри. Дзьоб великий, світло-жовтувато-зелений.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди:[3]
- P. t. tristis (Lesson, RP, 1830) — Гімалаї, схід Індії, Бангладеш, М'янма, Таїланд, південь Китаю, Хайнань, Індокитай, Малайский півострів, Суматра;
- P. t. kangeangensis (Vorderman, 1893) — Канґеанські острови[en] (на північ від Балі).
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Кокилі мешкають в Індії, Непалі, Бутані, Бангладеш, М'янмі, Таїланді, Китаї, Лаосі, В'єтнамі, Камбоджі, Малайзії та Індонезії. Вони живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах, в рідколіссях, в густих чагарникових заростях та на каучукових плантаціях. Зустрічаються на висоті до 1800 м над рівнем моря. Живляться гусінню, кониками та іншими комахами, а також дібними ящірками. Не практикують гніздовий паразитизм. В Індії гніздування відбувається з квітня по серпень, в Непалі у травні, в М'янмі у березні і вересні, в Малайзії у січні і березні. Гніздо чашоподібне, робиться з гілок, встелюється листям. В кладці 2-4 білих яйця. Насиджують і самиці, і самці.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Phaenicophaeus tristis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 03 січня 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 03 січня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- N. B. Davies: Cuckoos, Cowbirds and Other Cheats. T & AD Poyser, London 2000, ISBN 0-85661-135-2.
- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |