Коловертки
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Коловертки | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||
|
||||||||||
|
|
||||||||||
|
|
||||||||||
|
|
||||||||||
|
Коловертки (Rotifera) — один з типів білатеральних первиннопорожнинних тварин. Основною характерною ознакою є наявність так званого коловрертельного апарату — ресничкової формації на передньому кінці тіла, яка використовується для живлення і руху.
Відомо близько 1500 видів коловерток. В основному це прісноводі мешканці, але також вони водяться в морі і вологих грунтах. Переважна більшість коловерток вільноживучі, але є і прикріплені форми.
За розміром коловертки не перевищують 2 мм (в цілому значно менше). Представник цього типу Ascomorpha minima — найдрібніша багатоклітинна тварина, розмір якої складає близько 40 мікрон. У зв'язку з малими розмірами тканини часто набувають синцитійної будови. Для типу в цілому характерна евтелія (постійність клітинного складу). Деякі коловертки можуть впадати в кріптобіоз.
Зміст |
[ред.] Будова тіла
На передньому кінці тіла розташований коловрертельний апарат. Він в простому варіанті складається з двох віночків ресничок (трохус (передній) і цингулюм (задній)) і ресничкового поля між ними. Головний відділ може втягуватися за допомогою спеціальних м'язів-ретракторов.
Тулуб містить велику частину внутрішніх органів. На його кінці, над основами ноги розташований отвір клоаки.
Нога — це м'язистий виріст тіла, що дозволяє коловерткам рухатися. На кінці ноги розташовується пара «пальців», в основі яких відкриваються цементні залози: таким чином, з їх допомогою тварина може прикріплятися до субстрату.
[ред.] Покриви і мускулатура
Покриви представлені синцитфєм, на периферії якого розташовується термінальна мережа з актиноподібних філаментов. На поверхні розташований шар глікокаліксу, який може іноді досягати значної товщини. Синцитій підстилає базальна пластинка, під нею знаходиться первинна порожнина тіла.
Шкірно-мускульний мішок у коловерток відсутній, є окремі, переважно поперечносмугасті м'язові волокна.
[ред.] Травна система
Ротовий отвір розташований на черевній стороні між віночками вій коловвертельного апарату. Він веде в ротову порожнину і потім в м'язисту глотку (мастакс) з характерним для коловерток жувальним апаратом, утвореним «зубами» з полісахаридів (у хижих форм вони можуть висуватися). У глотку відкриваються слинні залози. За глоткою йде стравохід, а за ним — ентодермальний шлунок, в передню частину якого відкриваються травні залози. Шлунок з'єднується з середньою кишкою, клітки якої несуть довгі вії. Далі розташовується задня кишка з анальним отвором (фактично вона є клоакою, оскільки в неї впадають протоки статевої і виділення системи). Деякі коловертки (2 роди) можуть повторно втрачати задню кишку.
[ред.] Видільна система
Видільна система представлена протонефридіями (від 4 до 50 циртоцитів); їх протоки впадають в сечову бульбашку, яка відкривається в клоаку.
[ред.] Нервова система
Присутній один виражений надглоточний ганглій, від якого йдуть нервові стовбури до різних органів; але також можуть бути нервові скупчення в районі ноги і статевої системи. Основними органами чуття є головні щупальця — конічні горбки з пучком ресничок на верзівці. У загальному випадку їх три: пара вентральних і непарна дорсальна (тім'яна).
У районі надглоточного ганглія у більшості є 1 або 2 фоторецептори інвертованого типу, будова яких достатньо примітивна (тільки у небагатьох є подібність склоподібного тіла).
[ред.] Розмноження і розвиток
Коловертки — роздільностатеві організми. Статева система самки представлена цілісним (клас Monogononta) або дволопатевим (клас Bdelloidea=Digononta) яєчником, що знаходиться в задній частині тіла, під кишкою. Яєчник підрозділений на частину що власне продукує яйцеклітини і желточник. Від яєчника відходить короткий яйцепровід, що впадає в клоаку. Самці володіють єдиним семенником; від нього відходить семяпровод, дистальна частина якого проходить в копулятівном органі, що вивертається.
У різних систематичних групах коловерток статевий диморфізм виражений по-різному. Так у представників класу Seisonidea самці і самки не дуже розрізняються на вигляд. Навпаки, у коловерток з класу Monogononta самці карликові, не живляться, і з внутрішніх органів у них представлена тільки гонада. У представників класу Bdelloidea (Digononta) самці зовсім відсутні, а розмноження йде тільки шляхом партеногенезу.
Розвиток прямий, без метаморфозу. Дробління дуже рано стає білатерально-симетричним. Після періоду ембріонального розвитку клітини перестають ділитися — з цим пов'язана постійність їх клітинного складу (також через це у коловерток відсутня здатність до регенерації).
[ред.] Життєвий цикл
(на прикладі класу Monogononta)
Життєвий цикл є гетерогонією, тобто чергуванням партеногенетичного і статевого розмноження. У стабільних, сприятливих умовах в популяції присутні тільки самки, які розмножуються партеногенезом. За несприятливих умов з'являються гаплоїдні самці. В результаті запліднення утворюються яйця, що покояться, з товстою оболонкою. З цих яєць виходять партеногенетичні самки.
[ред.] Класифікація
- Клас Seisonidea (раніше розглядався як окремий тип)
- Клас Bdelloidea (=Digononta)
- Клас Monogononta
[ред.] Література
Догель В. А., «Зоология беспозвоночных», 7 изд., М., «Высшая школа», 1981.
[ред.] Посилання
 |
Це незавершена стаття з зоології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
