Акантоцефали

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Акантоцефали
Corynosoma wegeneri
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
- Двобічно-симетричні (Bilateralia)
- Первиннороті (Protostomia)
Тип: Acanthocephala
Kohlreuther, 1771[1]
Класи
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Acanthocephala
EOL: 2
ITIS logo.jpg ITIS: 64238
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 10232
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Acanthocephala

Акантоцефали, або колючеголо́ві (Acanthocephala) — тип паразитичних тварин. В україномовній літературі акантоцефал також називають скребликами або скреблянками.

Характеризуються присутністю рухливого хобітка, озброєного шипами, що використовується для вбуравлення і утримання в стінці кишечника їх хазяїв. Акантоцефали мають складний життєвий цикл, який включає кількох хазяїв. В якості проміжних виступають безхребетні — ракоподібні, комахи, молюски. Кінцевими хазяями виступають хребетні тварини — риби, амфібії, птахи або ссавці[2]. Відомо близько 1150 видів.

Раніш акантоцефали вважалися дискретним типом. Недавній аналіз геному показав, що вони є нащадками дуже модифікованих коловерток.[3] Це було показано молекулярною філогенетикою. Цей єдиний таксон відомий як Syndermata.

Історія[ред.ред. код]

Перше описання акантоцефалів дав італійський автор Франческо Реді (1684): «хробак з хоботком озброєний гачками».[1] У 1771 році І.Т. Кьолройтер запропонував для них назву — акантоцефали.[1] Мюллер, незалежно від них, назвав їх Echinorhynchus в 1776 році. Карла Рудольфі в 1809 році офіційно назвав їх Acanthocephala. Назва походить від грецького ακανθος, akanthos, шип + κεφαλη, kephale, голова.

Морфологічна характеристика[ред.ред. код]

Схематичний рисунок акантоцефала

Ряд морфологічних ознак відрізняють акантоцефалів від інших паразитичних червів.

Травна система[ред.ред. код]

У акантоцефалів відсутній рот і шлунково-кишковий тракт. За цією ознакою вони близькі до цестод, хоча ці дві групи не є тісно пов'язаними. Дорослі акантоцефали живуть у кишечнику їх хазяїв і поглинають поживні перетравлені речовини приймаючи їх всією поверхнею тіла.

Хобіток[ред.ред. код]

Хобіток Rhadinorhynchus sp.

Найбільш примітною особливістю акантоцефалів є наявність у передній частині тіла рухливого хобітка, який, як правило, вкритий колючими гачками (звідси і одна з назв акантоцефалів: колючоголові). Хоботок несе загнуті гачки, розташовані у горизонтальних рядах; за допомогою цих гачків акантоцефали прикріплюються до тканин хазяїна. Гачки можуть бути двох або трьох типів. Довше, тонкіші гачки, як правило, розташовані по всій довжині хоботка, а коротші гачки — біля основи хоботка. Хоботок використовується для пробуравлення стінки кишечника остаточного хазяїна, і утримування паразита поки він реалізує свій життєвий цикл.

Як і тіло, хобіток є порожнистим; його порожнина відділена від порожнини тіла перегородкою, або хобітковою піхвою. Ниткоподібні м'язи, пов'язують хобіток із піхвою. Їх скорочення викликає інвагінацію хобітка до порожнини піхви. Весь апарат хоботок, принаймні частково, може бути занурений до порожнини тіла, і це здійснюється двома втягуючого м'язами - лемнісками, які йдуть від задньої поверхні перегородки на стінки тіла.

Деякі з акантоцефалів (перфоруючі акантоцефали) здатні створювати прободіння стінки кишечника, відкриваючи отвір до черевної порожнини хазяїна.[4]

Розміри[ред.ред. код]

Розмір акантоцефалів сильно варіює, від кількох міліметрів у довжину, до Gigantorhynchus gigas, який сягає до 65 см.

Зовнішня поверхня[ред.ред. код]

Зовні покрови акантоцефалів складаються з тонкого тегументу, який вкриває епідерміс. Останній складається з синцитія, який не містить клітинної стінки. Синцитій перетинає ряд розгалужених трубочок, що містять рідину і контролюються кількома амебоподібними ядрами. Усередині синцитію знаходяться неправильні шари кругових м'язових волокон, ендотелій відсутній. За своєю мікро-структурою м'язові волокона подібні до таких у нематод.

Література[ред.ред. код]

  1. а б в Crompton 1985, p. 27
  2. Roberts, Larry S.; Janovy, Jr., John (2009). Foundations of Parasitology (вид. Eighth). McGraw-Hill. с. 502. ISBN 9780073028279. 
  3. Shimek, Ronald (January 2006). «Nano-Animals, Part I: Rotifers». Reefkeeping.com. Процитовано July 27, 2008. 
  4. «Acanthocephalans drilling Acipenser stellatus intestine». Parasites World. Архів оригіналу за 2013-07-04.