Коломієць Петро Леонтійович
Петро Леонтійович Коломієць | |
---|---|
Народження |
18 вересня 1917 Жавинка |
Смерть |
24 грудня 1974 (57 років) Київ |
Поховання | Байкове кладовище |
Країна | СРСР |
Приналежність | Радянська армія |
Вид збройних сил | ВМФ СРСР |
Рід військ | Морська авіація |
Роки служби | 1936—1954 |
Партія | КПРС |
Звання | Підполковник авіації |
Війни / битви | Німецько-радянська війна |
Нагороди |
Петро́ Лео́нтійович Коломі́єць (18 вересня 1917, Жавинка — 24 грудня 1974, Київ) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки німецько-радянської війни командир ескадрильї 2-го гвардійського винищувального авіаційного полку 6-ї винищувальної авіаційної дивізії Військово-повітряних сил Північного флоту, гвардії капітан. Також на честь його імені зробили нагороду (після закінчення існування СРСР — скасована).
Його ім'я присвоєно далекому перехоплювачу МіГ-31 із 174-го Гвардійського Червонопрапорного винищувального авіаційного Печенгського полку імені двічі Героя Радянського Союзу Б. Ф. Сафонова
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 18 вересня 1917 року в селі Жавинці (тепер Чернігівського району Чернігівської області) в селянській родині.
У Військово-Морському Флоті з 1936 року. Закінчив Єйське військово-морське авіаційне училище. У боях німецько-радянської війни з січня 1942 року.
До середини жовтня 1944 року гвардії капітан П. Л. Коломієць здійснив 118 бойових вильотів, у 38 повітряних боях збив 13 ворожих літаків, брав участь в 6 бомбардуваннях і 11 штурмівках військ і кораблів противника.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені мужність і героїзм гвардії капітану Петру Леонтійовичу Коломійцю присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5061).
Після закінчення війни П. Л. Коломієць продовжив службу у Збройних силах СРСР. У 1949 році закінчив Військово-повітряну академію. З 1954 року підполковник П. Л. Коломієць — в запасі. Жив у Києві.
Помер 24 грудня 1974 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві.
Нагороди, пам'ять[ред. | ред. код]
Нагороджений двому орденами Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, медалями.
Бюст П. Л. Коломійця, в числі 53-х льотчиків-північноморців, удостоєних звання Героя Радянського Союзу, встановлений на Алеї героїв-авіаторів Північного флоту, відкритій 29 жовтня 1968 року на вулиці Преображенського в селищі Сафоново Мурманської області (автор Е. І. Китайчук). У селі Ковпиті Чернігівського району Чернігівської області на Алеї Героїв встановлено пам'ятний стенд П. Л. Коломійцю.
Література[ред. | ред. код]
- Герасименко Д. Я., и др. Славен героями Северный флот. Мурманск, 1982
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987
- Церковный М. Ф., Шиганов А. Д.,Юрьев Б. Ф. Героев подвиги бессмертны.- Киев:1982
- Народились 18 вересня
- Народились 1917
- Померли 24 грудня
- Померли 1974
- Поховані на Байковому кладовищі
- Члени КПРС
- Підполковники авіації (СРСР)
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Уродженці Чернігівського району Чернігівської області
- Радянські льотчики Другої світової війни
- Герої Радянського Союзу — українці