Колосов Сергій Дмитрович

Сергій Колосов
Пам'ятник Сергію Колосову біля центральної прохідної заводу «Зоря — Машпроект»
Народився	1 квітня 1904(1904-04-01) Ручьєваха, Тверська губернія, Російська імперія
Помер	23 січня 1975(1975-01-23) (70 років) Казань, Татарська АРСР, РРФСР, СРСР
Національність	росіянин
Місце проживання	Казань, РРФСР Миколаїв, УРСР
Діяльність	науковець
Відомий завдяки	Засновник віт­­чизняної школи конструкторів суднових газотурбінних уста­­новок
Alma mater	Московське вище технічне училище
Посада	Головний конструктор Казанського моторобудівного заводу та Союзного проєктного бюро «Машпроект»
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Сергій Дмитрович Колосов (1 квітня 1904, село Ручьєваха, Тверська губернія, Російська імперія — 23 січня 1975, Казань, Татарська АРСР, РРФСР) — радянський конструктор, фахівець у галузі морського двигунобудування, засновник віт­­чизняної школи конструкторів суднових газотурбінних уста­­новок.

Життєпис

Народився 1 квітня 1904 року в багатодітній селянській родині.

У 1917 році закінчив початкову школу та поступив у Ржевський педагогічний технікум, який закінчив 1922.

Переїхав до Москви, працював чорноробом, помічником електромонтера і кіномеханіком.

У 1926 році його призивають до лав Червоної армії. Демобілізувавшись, за комсомольською путівкою в 1927 році поступає до Московського вищого технічного училища ім. Баумана на аеродинамічний факультет. Після закінчення навчання у 1930 році, до 1932 року працював помічником начальника складального цеху, директором авіаційного технікуму при моторобудівному заводі № 89 у Запоріжжі.

У 1932 році переїжджає до Москви на посаду інженера дослідного відділу апа­­рату управління авіаційною промисловістю, після цього працює начальником відділу технічного конт­­ролю заводу № 82.

У 1937 був відряджений до Франції, де працював з компанією «Renault» за договором про закупівлю ліцензії на виготовлення двигуна «Іспано-Сюїза» та вивчав організацію виробництва на заводі цієї компанії.

Після повернення з відрядження у 1938 році працював головним конструктором Воронезького моторобудівного заводу, який виготовляв авіаційні двигуни конструктора О. Мікуліна і який під час німецько-радянської вій­ни був евакуйований до Казані. У 1945 очолив конструкторське бюро, яке під його керівництвом у 1945—1949 розробило нові типи авіаційних двигунів — реактивні (газотурбінні), зокрема двигун РД-20. У 1948 році КБ Колосова почало на конкурсній основі роботу над турбогвинтовим двигуном для літака, але в серію пішов двигун іншого КБ. Тоді Сергій Колосов запропонував переробити свій двигун і застосувати його на бойовому кораблі в якості форсажного. Подолавши сильний опір представників ВМФ і ВПС, він за підтримки міністра В'ячеслава Малишева домігся здійснення своєї пропозиції. У 1953 році на базі РД-20 було створено перший у світі судновий газотурбінний двигун М-1 (морський), який успішно пройшов випробування на новому торпедному катері.

У 1954 році переїжджає до Миколаєва, де стає головним конструктором Союзного проєктного бюро «Машпроект». Під його керівництвом були розроблені і впроваджені в серійне виробництво установки М-2, М-3, Д-2.

У період з 1954 по 1965 рік під його керівництвом були створені п'ять видів газотурбінних установок для різних типів надводних кораблів. Для протичовнового корабля проєкту 159 розроблена газотурбінна установка М-2. Для протичовнових кораблів проектів 204 і 35 були розроблені газотурбокомпрессори Д-2 і Д-3. До складу цих агрегатів входили газотурбінні двигуни потужністю 18000 кінських сил. Агрегат М-3 був розроблений як головна механічна установка корабля проєкту 61. У 1962 році зі стапелів заводу № 445 імені 61 комунара був спущений на воду перший у світі чисто газотурбінний головний корабель проєкту 61 «Комсомолець України» з двома установками М-3 на борту. Газотурбінний агрегат М-8 був установлений на кораблях типу «Альбатрос», мінних тральщиках «Топаз» і керованих по радіо кораблях «Ягуар».

У 1963 році у зв'язку з погіршенням здоров'я виходить на пенсію та наступного року повертається до Казані, де помирає 23 січня 1975.

Нагороди

• Заслужений діяч науки і техніки Татарської АРСР (1945).
• Ленінська премія (1969).
• Орден Леніна.
• Орден Трудового Червоного Прапора.
• Два Ордена Червоної Зірки.

Вшанування пам'яті

У Миколаєві на будинку по вулиці Декабристів 38/2, де мешкав Сергій Колосов, у вестибюлі Центру науково-дослідних та випробувально-конструкторських робіт «Маш­­проект» йому встановлено меморіальні дошки. Біля центральної прохідної заводу «Зоря — Машпроект» йому встановлено пам'ятник.

Література

• Энциклопедический словарь «Николаевцы, 1789—1999 г.г.», г. Николаев, «Возможности Киммерии», 1999 (рос.)
• B. C. Подгуренко. Дар предвидения. — Газета «Южная правда» від 6.05.1989
• Главный конструктор корабельных ГТУ. — Газета «Турбинист» (ВО «Зоря»), № 44-47 за 1992.

Джерела

• І. В. Ніколаєва. Колосов Сергій Дмитрович // Енциклопедія сучасної України: електронна версія [вебсайт] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=3085 [Архівовано 7 березня 2021 у Wayback Machine.] (дата звернення: 17.02.2021).
• Колосов Сергей Дмитриевич. Инженеры России. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. (рос.)
• Е. В. Гриневич, Ю. С. Крючков. Сергей Дмитриевич Колосов. familyface.com. Архів оригіналу за 23 січня 2020. (рос.)