Колінці

село Колінці
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Івано-Франківський район
Громада	Тлумацька міська громада
Основні дані
Засноване	1380
Населення	835
Площа	12,3 км²
Густота населення	74,07 осіб/км²
Поштовий індекс	78005
Телефонний код	+380 03479
Географічні дані
Географічні координати	48°50′47″ пн. ш. 24°57′46″ сх. д.
Водойми	Дустрів
Місцева влада
Адреса ради	78000, Івано-Франківська обл., Івано-Франківського р-н, м. Тлумач, вул. Івана Макуха, 12
Карта
Колінці
Колінці
Мапа
Колінці у Вікісховищі

Колі́нці — село Тлумацької міської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Колінці

Історія села Колінці

Перша писемна згадка про село Колінці - 1380 р. Краєзнавець М.Миронюк віднайшов у Краківському архіві (Польща) документ, датований цим роком. Заснував село великий галицький магнат Кола (також Коля, Кова) з Дельова (або Далєю(йо)ва). Його нащадки були власниками села у 14-16 ст. У 1521 р. дідич Миколай Кола отримав у короля Сігізмунда І Старого привілей на локацію міста на ґрунті власного села Колінці (пол. Kolince) в Галицькій землі та дозвіл на організацію 2-х щорічних ярмарків, щотижневих торгів.

Походження назви села

Первинна назва Колінці походить від особової назви. Заснував його великий галицький магнат Кола (також Коля, Кова) з Дельова (або Далєю(йо)ва).
Прикметник: "колинецький", а не "колінцівський".

Найдавніші поселення на території села

• Сліди давніх людей кам'яної доби культури пізнього палеоліту (40-14 тис. років до н.е.), виявлені археологом В.Василенком в урочищах "Гори" та "Пригорода".
• Мезоліт (IX-VIII тис.років до н.е.), характерний для урочищ "Над ставом" і "Став".
• Представники енеолітичної доби - трипільці (IV-III тис.до н.е.) - селилися в урочищі "Кіпці".
• В урочищі "Царинка" (лівий берег потічка Гуркало) проживали племена культури фракійського гольдштату періоду раннього заліза ( XI-VII ст. до н.е.).
• Виявлено сліди проживання на території села слов'янських племен.

Землі та населення

За часів польського й австрійського панування землями володіли Сапєги, Любомирські, Добровольські, Биковські, Рильські, Зьолецькі.

Загальна площа ріллі в селі у 1883 році снановила 1402 морги. Орної землі пан мав 628 моргів, а селяни - 381, лук та городів у пана - 190 моргів, у селян - 123. Пасовиськ відповідно 221 та 3. Лісів пан мав 357 моргів, а селяни - жодного.

У 1871 році в селі проживало 633 особи, у 1889-му - 1185, а в 1901-му - 1264.

У 1934-1939 рр. село входило до об’єднаної сільської ґміни Тлумач Тлумацького повіту.

У 1939 році в селі проживало 1 670 мешканців, з них 1 500 українців-грекокатоликів, 120 українців-римокатоликів, 40 поляків і 10 євреїв

Колгосп

23.01.1941 року створено ініціативну групу з об'єднання селянських господарств.
І вже у березні 1941 року в селі почав діяти колгосп ім.Тимошенка.
1949р. - завершено колективізацію в селі.
1959р. - колгосп приєднали до Тлумача.
1961р. - створено колгосп ім.Дзержинського, який у 80-х роках знову приєднали до Тлумача.
1994р. - створено спілку "Колінці".
2000 р. - ліквідовано спілку.На даний час більшість земель села обробляються спільним українсько-німецьким ТоВ"Агро-Штерн"

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області», увійшло до складу Тлумацької міської громади.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Тлумацького району, село увійшло до складу новоутвореного Івано-Франківського району.

Школа

1850 р. - почала функціонувати у селі однокласна парафіяльна школа.
У 1911р. - її реорганізовано на двокласну. Директорував Лев Кликайло. Якийсь час діти навчалися у помешканні І.Яцюка.
Першим із місцевих жителів на вчителя вивчився Д.Марчук, а з жінок - Є.Вакун.
З 1937 по 1944 директором початкової школи був А.Кічкун.
У 1944-1946 роках школою завідував Марчук Д, а з 1946 по 1949 - фронтовик Шуліпа І.
В 1949-50 рр.управління школою взяв на себе український патріот Кохан Петро, якого енкаведисти розстріляли.
З 1951 по 1972 рік завідувачем початкової школи райвно призначило Костика Д.Ю.
В 1972 році завершено добудову чотирьох класних кімнат і школа стала восьмирічною. Директором був призначений Чігур І.В.
У 1990 році завершено будівництво нової школи.
З 1945 по 2005 роки школу закінчив 1061 учень.
П'ятеро випускників отримали золоті, а троє - срібні медалі. Вищу освіту здобули 139 колишніх учнів, з них педагогічну - 54, фінансову, економічну, бухгалтерську - 35, інженерну - 25, лікарську і фармацевтичну - 8, юридичну - 4, агрономічну та ветлікаря - 6, музичну - 1. Маємо трьох журналістів і трьох художників. Офіцерами стали шестеро осіб, священиками - двоє.

Наука

Коргуник А.А.(1965 р.н.) захистив кандидатську дисертацію з питань церковної юриспруденції,у 2002 році - докторську. Доктор східного канонічного права.
Фицик І.Д.(1964 р.н.). Кандидат філософських наук з 1996 року.
Самборський П.О. (1945 р.н.) - заслужений раціоналізатор УРСР (1988р.).

Спорт

Самборський В.Д. (1955 р.н.) - майстер спорту з важкої атлетики.
Самборський І.Д. ( 1961 р.н.) - майстер спорту з важкої атлетики.
Фицик І.Д. (1964 р.н.) - майстер спорту з хокею на траві, воротар.
Морикіт І.М (1970 р.н.) - перший дорослий розряд з вільної боротьби.

Культурно-освітні товариства

В 1901 р. в с.Колінці товариство "Просвіта" очолив Яцюк І.
В 1906 р. головою "Просвіти" обрали пароха В.Кисілевського.
27 аматорів входили до однойменного гуртка , яким у тридцятих роках керував Онуфрій Самборський, бібліотекою - Марко Водославський (1911-2005),
згодом - в'язень сталінських таборів (12 років).
1939р. Ліквідовано "Просвіту" більшовицькими властями.
У 90-х роках XX століття відновлено "Просвіту" , яку очолює М.І.Камінська.
Товариство "Січ" очолив Яцюк А., а потім - "Луг".
В 30-х роках XX століття діяло товариство "Каменярі".
1929 р. - в селі діяли кооперативи "Ощадність", "Молочарня".
В 90-х роках аматори села на чолі з І.Базівим виступали в Києві в Палаці "Україна".Вони - учасники обласних та районних конкурсів.

Церква

З 1766 року церква в с.Колінці має статус братської.
У 1812 році церква села злучена з церквою Успенія Діви Марії (Гринівці).
У 1871 році парохом був Бородайкевич Емилян (1840 року народження).
У 1900 році побудовано в селі церкву на місці старого цвинтаря. Будували гуцули з Яворова,
а розмальовували художники з Тисмениці. У церкві були роботи художника Монастирського (молодшого)
У 1901 році парохом став В. Кисілевський (1856 р.н.)
У 1925 році парохом призначено З. Кисілевського (1893 року народження).
У 1959 радянська влада закрила церкву і готувала її під музей атеїзму.
У 1989 році богослужіння відновлено. Під час легалізації УГКЦ частина селян відійшла до неї, а частина - до УАПЦ.
Священиками були Володимир Війтишин та Василь Стадник.
1992р. Приміщення церкви передано УГКЦ.
У 2000 році церква згоріла.
У 2003 році громада УАПЦ освятила новозбудовану церкву.настоятель прот. Василь Моздір (с. Чорнолізці)
У 2005 році завершено будівництво нової греко-католицької церкви. настоятель о. Микола Притула (с. Хотимир)

Мартиролог полеглих за волю України

У лавах УСС та УГА полягло 6 відчайдухів.
У катівнях НК, ГПУ, НКВД пересталися битися серця сімох наших односельців.
В концтаборах і тюрмах нацистів загинуло семеро патріотів, прилюдно забили двох.
У лавах УПА поліг 21 борець.
В радянських тюрмах 1944 - 1953рр. закатовано 11 осіб, а четверо безневинно забиті енкаведистами.
В депортації загинув один односельчанин.
Всього на совісті совітів - 61 житель із с.Колінці.

Воєнні лихоліття

2 липня 1941 року село окупували нацисти.
6 липня 1941 року освячено символічну могилу борцям за волю України.
Із села нацисти вивезли 76 осіб: 24 жінки і 52 чоловіків.
На війну з нацистами мобілізовано 85 односельчан. Не повернулися з війни 55 осіб.
Сьогодні в селі живуть 2 ветерани другої світової.
26 липня 1944 року німці покинули село, у яке вступили радянські війська.
З 1944 по 1991 роки в селі діяв радянський режим.

Художники слова нашого села

• Лесів В.П. (1949 р.н.), член Національної спілки письменників України, автор книг "Дощ із сонячної хмари", "Столике сонце",

лауреат Стефаниківської премії, сценарист народознавчих кінофільмів, фотохудожник.
Заступник головного редактора обласного телебачення "Галичина".

• Штурнак З.В. (1958 р.н.). Видав книгу "Довга дорога додому". Публіцист, член Національної спілки журналістів,

головний редактор редакційно-видавничого комплексу "Злагода".

• Яців Г.І.(1943 р.н)- поетеса, прозаїк, піснярка.Член Національної Спілки майстрів мистецтв України.У 2013році вийшла збірка поезій і прози "На празнику спогадів" за сприяння журналіста Івана Ясенчука.

Пісня про рідні Колінці

Слова Ганни Яців

На рідній землі України
Моє мальовниче село
Мов гілка, мов кетяг калини,
Це часточка серця мого.

Приспів:
Колінці, Колінці рідні мої,
Серцю моєму завжди дорогі.
Де б мене доля в житті не вела,
Я повертаю до свого села.

Воно у садах потопає
Під небом святим голубим.
Дивись, он журавлик літає
Над рідним гніздечком своїм.

Хоч осінню він відлітає
У теплі далекі краї,
Весною до нас прилітає
У Колінці рідні мої.
Приспів.

Як тільки впадуть в трави роси
В саду чути спів солов'я .
Верба розплете свої коси
І чеше їх місяць й зоря.

А сонечко тільки всміхнеться
Зозуля в садочку ку-ку.
Жасмин під вікном ворухнеться
І мальву розбудить струнку.
Приспів.

Здається, немає у світі
Села, щоб зрівнялось з моїм,
Жоржини у нас жовті квіти
З барвінком сплелись голубим.

Дай, Боже, щоб добре жилося,
Щоб діти щасливі росли,
Щоб в полі буяло колосся,
Щоб в Колінцях квіти цвіли.

Посилання

• Боднарчук Д.Ю., Попадинець І.В., Дземан М.П., Ганчак В.В. З історії освіти Тлумаччини.— Івано-Франківськ: «Лілея-НВ», 2007.— Том 1, стор. 259-288. ISBN 966-668-111-0
• Ганчак В.В. Село Колінці (буклет).— Тлумач: РВК «Злагода», 2005.