Копаєнко Іван Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Павлович Копаєнко
Народження 9 листопада 1934(1934-11-09) (89 років)
Першокостянтинівка
Країна  СРСР
 Україна
 Росія
Жанр тематичні картини, пейзаж
Навчання
Діяльність художник
Член Національна спілка художників України
Нагороди
Заслужений художник України Заслужений художник Російської Федерації Заслужений діяч мистецтв Автономної Республіки Крим

Іван Павлович Копаєнко (нар. 9 вересня 1934, Першокостянтинівка) — український живописець і графік; член Спілки художників України з 1968 року. Заслужений художник України з 2006 року, заслужений діяч мистецтв АРК з 2000 року[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 9 вересня 1934 року в селі Першокостянтинівці (тепер Чаплинський район Херсонської області, Україна). 1957 року закінчив Сімферопольське художнє училище, у 1964 році — Московський поліграфічний інститут (викладачі Валеріан Житеньов, Май Мітурич, Андрій Гончаров)[2].

Учасник всеукраїнських, всесоюзних і зарубіжних мистецьких виставок з 1965 року. Персональні — у Сімферополі (1965—1966, 1975, 1997, 2004, 2009), Севастополі (1976), Бахчисараї (2005).

Жив в Сімферополі, в будинку на вулиці Київській, 121, квартира 75[3].

Творчість[ред. | ред. код]

Працює в галузі станкової та книжкової графіки. Автор тематичних картин, пейзажів. Твори:

графіка
  • серії — «Карпати» (1959), «Аварські мотиви» (1966—1969), «Сонячні гори» (1967), «Була вій­на» (1968), «Море і гори» (1969), «Морське каміння» (1969—1970), «Літературними місцями Криму» (1971), «Кримські пейзажі» (1975); «В Алупці» (1965), «Вечірні гори Судака» (1966), «Береговий хребет» (1967), «Автопортрет» (1969), «Ялівці на кам'янистому березі» (1970), «Лісова дорога» (1979), «Білі скелі Тархан­кута» (1980), «У Західному Криму» (1984), «Морський пейзаж» (1989), «Гурзуф» (1990);
  • цикли — «Тарханкут» (1970—1971), «Даге­стан» (1972), «Спогади про Північ» (1974; 2004), «Земля і люди Криму» (1975), «Башкирські зустрічі» (1983—1984), «Полісся. Білорусія» (1985), «Чорне море» (1988–1989), «Поїздка в Коктебель» (2000–2001);
живопис
  • «Лісова дорога», «Лісовий заповідник» (обидва — 1979), «Мереживо жовтня» (1989), «Над Форосом» (1997), «Коктебельська затока» (2008), «Яничари» (2009);
  • триптихи — «Пам'яті Перекопа» (1967), «Уклін православ'ю» (1997—2003).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Решение от 21 февраля 2000 № 923-2/2000 «О награждении членов Крымской организации Национального Союза художников Украины». [Архівовано 12 липня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
  2. ↑ Соцреализм. Киевский клуб коллекционеров. [Архівовано 12 липня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
  3. ↑ Українські радянські художники (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 липня 2020. Процитовано 12 липня 2020.

Література[ред. | ред. код]

  • Иван Копаенко. По родным мес­там: Каталог. Сімферополь, 2004;
  • Иван Копаенко. Выставка произведений живописи: Буклет. Сімферополь, 2009;
  • Обухівська Л. Уклін матінці-природі і тим, хто творить // «Образотворче мистецтво». 2013. № 3.
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Копаєнко_Іван_Павлович&oldid=35072747