Користувач:КЛІК/Тит Дідій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Тит Дідій (лат. Titus Didius загинув 11 червня 89 до н. е. біля Ноли або Помпей в Кампанії) — давньоримський полководець і політичний діяч, консул 98 року до н. е. Здобув ряд перемог над кельтіберами в Ближній Іспанії (90-ті роки до н. е.), Загинув під час Союзницької війни .

Походження[ред. | ред. код]

Тит Дідій належав до незнатного плебейского роду. Не маючи предків-консулів, він був «новою людиною»[1]. Відомо, що батько і дід Тита носили преномени Тит і Секст відповідно[2]; Тит-старший зумів досягти посади народного трибуна (імовірно саме його згадує[3] Макробій як автора закону проти розкоші, прийнятого в 143 році до н. е.)[4].

Мабуть, Дідіі належали до триби Квирина [5]. Старий варіант написання їх номена — Deidius — іноді застосовувався ще за часів Тита-молодшого [6] .

Біографія[ред. | ред. код]

Тит Дідій почав свою кар'єру з посади монетарія. Зображення на реверсі викарбуваних їм монет дослідники трактують по-різному: це можуть бути епізод з рабських воєн в Сицилії, сутичка двох гладіаторів або покарання центуріоном солдата, який у чомусь провинився[7].

У 103 році до н. е. Дідій обіймав посаду народного трибуна[8]. Саме тоді був притягнутий до суду за звинуваченням в «образі величі римського народу» впливовий сенатор Квінт Сервілій Цепіон. Судовий процес став можливим завдяки закону ще одного трибуна — популяра Луція Аппулея Сатурніна; обвинувачем став Гай Норбан. Засудження Цепіона домагалися ненавидівші його вершники і політики-демагоги, які боролися за зменшення впливу сенату, а Дідій примкнув до аристократії, яка встала на захист Квінта Сервілія. Разом з ще одним своїм колегою, Луцієм Аврелієм Коттою, він спробував накласти вето на обвинувальний вирок, але їх обох насильно зігнали з ораторською трибуни[9]. Марк Туллій Цицерон у зв'язку з цим писав про «насильство, втечу, побиванням камінням, безжальності трибуна» (тобто Сатурніна)[10][11].

Відомо, що в своїй кар'єрі Тит Дідій пройшов через претуру і намісництво в Македонії. Він витіснив з цієї провінції грабувавших її скордисків, за що отримав після повернення до Риму тріумф. Точних дат в джерелах немає. Луцій Анней Флор, перераховуючи перемоги римських воєначальників над фракійцями[12], називає Дідія між Марком Порцієм Катоном і Марком Лівієм Друзом, консулами 118 і 112 років до н. е. відповідно. Це може говорити про те, що Дідій правив Македонією не пізніше 113 року до н. е.; більшість дослідників XIX століття підтримували це датування. Але пізніше було відзначено, що в цьому випадку часовий інтервал між претурою та консулатом був занадто великим (п'ятнадцять років при мінімальних трьох), а тріумф Дідія, враховуючи дані Тріумфальних фаст та збереження цього джерела, не міг відбутися до 104 року до н. е. Зараз, базуючись на вимогах закону Віллія, претуру Дідія відносять до 101 року до н. е. Приблизно в наступному році Тит розбив скордисків і встиг повернутися в Рим, щоб відсвяткувати тріумф і висунути свою кандидатуру в консули на 98 рік до н. е.[13][14]

Слава тріумфатора забезпечила Дідію перемогу на виборах. Його колегою став аристократ Квінт Цецилій Метелл Непот[15]; обидва, за словами сучасних російських вчених Антона Короленкова і Євгена Смикова, мали «репутацію непохитних оборонців status quo в державі і борців з демагогами». Консули домоглися повернення з вигнання Квінта Цецилія Метелла Нумідійського, який раніше очолював ворогів Сатурніна[16]. Крім того, Дідій і Метелл Непот провели через народні збори закон (lex Caecilia Didia), згідно з яким заборонялося поєднувати в один пакет різні законопроекти, а між висуненням ініціативи і голосуванням по ній встановлювався мінімальний термін в 3 нундини. Таким чином законодавці намагалися обмежити можливості для політиків-демагогів[7].

Ще до кінця консульського року Дідій відправився до Близької Іспанії, де почав війну з кельтиберами. Він перебив, за даними Аппіана, 20 тисяч ареваків[17]; жителі Терманции були переселені з гір на рівнину, а жителі Коленды, що оборонялися 9 місяців, продані в рабство. Представників ще одного племені, які займалися грабежами, Дідій зібрав в одному місці, пообіцявши провести перепис і надати земельні наділи, і всіх знищив. Джерела повідомляють про масові страти старійшин і руйнуванні міст. Згідно з одним з таких епізодів згадується[18] молодий офіцер Квінт Серторий — імовірно клієнт Дідій[19][20].

Вирішальні перемоги Дідій здобув у 97 році до н. е.; тим не менш він повернувся в Рим тільки в 93 році, відсвяткувавши при цьому другий тріумф[20]. Коли італіки повстали проти Риму, Дідій став легатом при одному з консулів — Луцію Юлії Цезарі, що діяв в Південній Італії (90 рік до н. е..). Іншими легатами Цезаря були не менш досвідчені воєначальники Луцій Корнелій Сулла, Публій Ліциній Красс, Марк Клавдій Марцелл і якийсь «брат Цезаря» Публій Корнелій Лентул[21] (дослідники припускають, що це помилка переписувача, та насправді йдеться не про Лентуле, а про Квінті Лутации Катуле[22]). З цього списку Ернст Бэдиан робить висновок, що навколо Луція Юлія об'єдналися вороги Гая Марія. Сам Марій був легатом при другому консулові, що діяв на півночі[23].

У 89 році до н. е. Дідій командував армією, що діяла проти повстанців у Кампанії. Завдяки підтримці залишилися вірними Риму гирпинов (ними командував Минатий Магн, прадід Гая Веллея Патеркула) він взяв штурмом Геркуланум[24], але вже 11 червня того ж року загинув. Імовірно Дідій був убитий під час облоги Ноли і Помпей[20].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Бэдиан, 2010, с. 194.
  2. ↑ Капитолийские фасты, 98 год до н. э.
  3. ↑ Макробій, III, 17, 6.
  4. ↑ Didius 1, 1905.
  5. ↑ Короленков, 2003, с. 52.
  6. ↑ Didius, 1905.
  7. ↑ а б Рязанов, Монеты Тита Дидия.
  8. ↑ Broughton, 1951, p. 563.
  9. ↑ Didius 5, 1905, s. 407.
  10. ↑ Цицерон, 1994, Об ораторе II, 197.
  11. ↑ Короленков, Смыков, 2007, с. 85—86.
  12. ↑ Флор, 1996, I, 39.
  13. ↑ Didius 5, 1905, s. 407—408.
  14. ↑ Broughton, 1951, p. 571.
  15. ↑ Broughton, 1952, p. 4.
  16. ↑ Короленков, Смыков, 2007, с. 121.
  17. ↑ Аппіан, 2002, Иберийско-римские войны, 99.
  18. ↑ Плутарх, 1994, Серторий, 3.
  19. ↑ Короленков, 2003, с. 49—52.
  20. ↑ а б в Didius 5, 1905, s. 409.
  21. ↑ Аппиан, 2002, XIII, 40.
  22. ↑ Бэдиан, 2010, с. 192—193.
  23. ↑ Бэдиан, 2010, с. 192—194.
  24. ↑ Веллей Патеркул, 1996, II, 16, 2.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Бэдиан Э. Цепион и Норбан (заметки о десятилетии 100—90 гг. до н. э.) : [рос.] // Studia Historica. — 2010. — № X. — С. 162—207. — ISSN 0213-2079.
  • Короленков А.. Квинт Серторий. Политическая биография : [рос.]. — Санкт-Петербург : Алетейя, 2003. — 310 с. — ISBN 5-89329-589-7.
  • Короленков А., Смыков Е. Сулла : [рос.]. — Москва : Молодая гвардия, 2007. — 430 с. — ISBN 978-5-235-02967-5.
  1. Рязанов В. Монеты и монетарии Римской республики. Процитовано 14 грудня 2016.
  • Robert Broughton. Magistrates of the Roman Republic : [англ.]. — New York, 1951. — Vol. I. — P. 600.
  • Robert Broughton. Magistrates of the Roman Republic : [англ.]. — New York, 1952. — Vol. II. — 558 с.
  1. Münzer F. Didius. — Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. — 1905.
  2. Münzer F. Didius 1. — Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. — 1905.
  3. Münzer F. Didius 5. — Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. — 1905.

Посилання[ред. | ред. код]


[[Категорія:Претори]] [[Категорія:Народні трибуни]] [[Категорія:Військовики I століття до н. е.]] [[Категорія:Давньоримські військовики]] [[Категорія:Вікіпедія:Статті з іншим значенням на Вікіданих]] [[Категорія:Померли в метрополійному місті Неаполь]] [[Категорія:Померли 89 до н. е.]] [[Категорія:Померли 11 червня]] [[Категорія:Уродженці Рима]] [[Категорія:Народились у 2 столітті до н. е.]]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:КЛІК/Тит_Дідій&oldid=30640037