Луцій Корнелій Сулла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Луцій Корнелій Сулла

Луцій Корнелій Сулла Щасливий (*138 — † 78 до н. е.) — римський полководець, консул з 88 до н. е. У 84 здобув перемогу над Мітрідатом VI. Перемігши Гая Марія у громадянській війні, став у 82 до н. е. диктатором, проводив масові репресії. У 79 до н. е. склав повноваження.[1]

Біографія[ред.ред. код]


Сулла народився 138 до н. е. у патриціїанській родині, що належала до роду Корнеліїв. Молоді роки провів у легковажних веселощах, щоправда, цікавився літературою.

У 107 до н. е. був квестором консула Марії під час Югуртинської війни і сприяв її закінченню, спонукаючи царя Бокха Мавританського шляхом майстерних переговорів до видачі Югурти. Брав участь у війні з кімврами і тевтонами.

У 93 до н. е. став претором. Відзначився під час Марсійскої війни. У 88 до н. е. був обраний у консули і отримав доручення вести (першу) війну проти Мітрідата. Він уже встиг відправитися в Кампанію до війська, коли в Римі народна партія під керівництвом народного трибуна Сульпіція Руфа передала керівництво мітрідатовскою війною Ма́рію. Сулла повернувся на чолі війська до Риму, взяв місто, змусив оголосити найголовніших зі своїх супротивників ворогами вітчизни і залишався ще деякий час у Римі, щоб забезпечити спокій на час своєї відсутності і дочекатися консульських виборів на наступний рік.

Після цього він присвятив себе веденню дорученої йому війни, не піклуючись про подальші події в Римі, де його противники знову захопили владу. Марій в сьомий раз став консулом і зібрав велике військо для боротьби із Суллою. Лише тільки війна з Мітрідатом була щасливо закінчена, Сулла в 83 до н. е. на чолі сорокатисячного війська повернувся до Італії, переміг одного з консулів, Норбана, біля м. Тіфата, а військо іншого, Сціпіона, прихилив до переходу на свій бік.

У тому ж році він розбив молодшого Марія при Сакріпорте і військо самнітів біля стін Риму, став таким чином господарем столиці. Щоб зміцнити своє становище, задовольнити почуття помсти і нагородити своїх прихильників, він проводив, так звані, проскрипції, розділив конфісковані землі між своїми улюбленцями та ветеранами. Звільнивши десять тисяч рабів, створив собі царських тілоохоронців і у листопаді 82 до н. е. змусив сенат обрати його диктатором на невизначений термін.

Тепер він міг подбати про те, щоб новими законами надати державі той лад, який, на його думку, обіцяв найбільш тривале панування аристократії. Законодавча влада народних зборів була обмежена, значення народних трибунів зведено нанівець, число сенаторів збільшено приєднанням до них 300 вершників, авторитет сенату посилений, право засідати в судах відібране у вершників і передано виключно сенаторам.

Думаючи, що він досяг своєї мети, Сулла у 79 до н. е. склав з себе повноваження, та оселився в Путеолах, займаючись громадськими справами, літературними заняттями. Помер диктатор у 78 до н. е. від апоплексичного удару.

Ще за життя Сулла дав наказ по смерті прозвати його Щасливим (Faustus) (відродженим архаїчним преноменом, вживаним потім його нащадками). Таким він дійсно був: Сулла не програв жодного бою. Ще сучасники говорили про нього, що він наполовину лисиця, наполовину лев, але кожна частина його — найбільш небезпечна. Головна праця його життя пройшла безслідно, але деякі його заходи, не продиктовані аристократичними інтересами, утрималися до часів Імперії, наприклад, італійським міський лад, поповнення сенату колишніми квесторами, призначення до управління провінціями колишніх консулів та преторів та ін. заходи.[2]

Складена Плутархом біографія Сулли значною мірою є власними спогадами диктатора, поданими його вільновідпущеним Епікадом.

Диктатура Сулли[ред.ред. код]

Докладніше у статті Диктатура Сулли

В якості диктатора Сулла приймає цілий ряд законів, які забезпечили аристократичний спосіб правління. До числа найвідоміших заходів Сулли належить закон про магістрати, який встановив нові вікові цензи для охочих зайняти вищі державні посади і створив деякі обмеження для припинення стрімкої кар'єри. Так, віковий ценз став складати 29 років для квестора (цей вік становив 27 років), 39 років для претора (33 роки за законом) і 42 роки для консула (36 років за законом). Тобто, між виконанням посади квестора і претора мало проходити не менше 10 років. Цим же законом Сулла також заборонив обіймати посаду претора раніше відправлення посади квестора, а посада консула раніше відправлення посади претора (раніше ці норми часто порушувалися, оскільки ще не були закріплені). Крім того, цим законом було заборонено займати одну і ту ж посаду менш ніж через 10 років.

До списку диктатур Сулли також входили закони, запроваджені ним після першого походу на Рим. Крім того, він збільшив число магістратур, передав суди і право розпоряджатися державним майном сенаторам, скасував хлібні роздачі плебсу і до мінімуму обмежив роль народних зборів. Вершники були відсторонені від збору податей. У провінції Азії податки перестали віддаватися на відкуп і стягувалися тепер безпосередньо. З'явився і закон про образу величі римського народу, що передбачав кримінальні покарання за цілий ряд політичних злочинів. Особливо відомі так звані «закони Корнелія» в галузі судочинства та кримінального права, багато з яких збереглися аж до 6 ст. н. е. і увійшли в Дигести Юстиніана, а також закони в галузі сакрального права, покликані відновити «звичаї предків». Кінцевою метою диктатур Сулли дослідники називають встановлення верховенства сенату в державних справах. Сам Сулла підносив всі свої дії народу як «улаштування республіки», тобто як вдосконалення неписаної римської республіканської конституції.

Творчість[ред.ред. код]

Відомий своїми мемуарами (нарисами про своє життя), але точна назва невідома. Ними він зайнявся після відходу від політичної діяльності. Загалом вони склали 27 книги, де йшлося від перших представників роду Корнеліїв Сулл до часів самого колишнього диктатора. Останні факти в цій праці датуються 78 роком до н. е. Повністю завершив та видав його вільновідпущеник Корнелій Епікад.

Дотепер збереглося лише 21 фрагмент. Мемуарами Сулли користувалися Плутарх, Авл Геллій, Светоній, Присціан, Цицерон, Пліній Старший.

Родина[ред.ред. код]

1. Дружина — Юлія

Діти:

2. Дружина — Елія

3. Дружина — Клелія

4. Дружина — Цецилія Метелла

Діти:

5. Дружина — Валерія

Діти:

  • Корнелія Постума

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]