Кравчук Петро Авксентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кравчук Петро Авксентійович
Кравчук Петро Авксентійович.jpg
Дата народження 12 липня 1947(1947-07-12) (67 років)
Місце народження УРСР, Волинська область, Любешівський район, с. Гірки
Національність українець
Громадянство Україна Україна
Мова творів українська, російська
Рід діяльності літератор, краєзнавець
Напрямок науково-популярна та краєзнавча література
Нагороди
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
http://kravchuk.ucoz.com/

Кравчук Петро Авксентійович (*12 липня 1947, с. Гірки Любешівського району Волинської області) — український літератор, краєзнавець, автор шести науково-популярних та краєзнавчих книг.

Біографія[ред.ред. код]

Народився Кравчук Петро Авксентійович 12 липня 1947 року в селі с. Гірки Любешівського району Волинської області в українській православній родині хліборобів.

Навчався в Гірківській восьмирічній школі, яку закінчив у 1962 році. Продовжував навчання у місцевій вечірній школі.

Навчаючись у школі, організував збір народних пісень Волині, за що отримав подяку від Інституту етнографії й художнього промислу України та поета Максима Рильського. Друкувався в республіканській піонерській газеті «Юный ленинец» та в районній газеті «Радянське Полісся». Був делегатом Першого українського зльоту юних кореспондентів, який у березні 1962 року проходив у республіканському піонерському таборі «Молода гвардія» в Одесі.

У 1963 році вступив до Львівського електротехнікуму зв'язку, а в 1967 році закінчив його й отримав спеціальність технік-електрик провідного зв'язку і радіофікації.

У 1967–1969 роках служив у Радянській армії. В армії вступив до Красноярського політехнічного інституту на радіотехнічний факультет.

Після армії, з лютого по березень 1970 року, працював електромеханіком Камінь-Каширського районного вузла зв'язку.

У березні 1970 року перейшов на роботу на Зарудчівський завод силікатної цегли. Працював спершу інженер-механіком, а з травня 1971 року — начальником виробництва. У 1974 році перейшов у Любешівську ПМК-199, де працював інженер-енергетиком до 1976 року. З 1976 року знову на силікатному заводі, де й працював до 1989 року (з 1984 — директором заводу).

Неодноразово обирався депутатом Зарудчівської сільської ради.

У 1989 році створив перший в Україні всесоюзний науково-технічний кооператив — Любешівський міжгалузевий кооперативний центр науково-технічної інформації «Ерудит».

Був членом ВЛКСМ, у 1972–1973 роках обирався секретарем первинної комсомольської організації Зарудчівського заводу силікатної цегли.

Був членом КПРС з 1972 року. Тривалий період очолював первинні партійні організації Любешівської ПМК-199 та Зарудчівського заводу силікатної цегли. Вийшов із КПРС 15 квітня 1991 року, ще до сумнозвісного ГКЧП.

У 2001 році вийшов на пенсію.

У 2009 році, під час святкування 525-річного ювілею від дати першої писемної згадки, присвоєно звання Почесний громадянин селища Любешів (першому серед мешканців селища).

Любить доглядати за садом і городом. У 2013 році виростив найбільшого в Україні гарбуза вагою 120 кг 500 г.[1][2][3][4][5][6][7][8]

Сімейний стан[ред.ред. код]

Батько — Авксентій Федорович Кравчук, українець, народився 18 березня 1927 року в селі Гірки, помер 26 травня 1996 року.

Мати — Єфросинія Олексіївна (дівоче прізвище Літвинчук), українка, народилася 1 липня 1923 року, померла 12 грудня 1983 року.

Дружина — Ольга Степанівна (дівоче прізвище Шумакович), українка, народилася 3 серпня 1950 року в селищі Любешів. Нині на пенсії, але продовжує працювати в Любешівському районному відділі освіти.

Діти — Геннадій (н. 29.07.1972 р.) і Андрій (н. 10.09.1976 р.).

Має братів: Віктора (н. 25 липня 1951 р.) [1] і Леоніда (1957–2014).

Відзнаки[ред.ред. код]

Творчість[ред.ред. код]

  • У 1988 році в республіканському видавництві «Радянська школа» (м. Київ) вийшла 130-тисячним тиражем науково-популярна книга рос. «Географический калейдоскоп».
  • У 1993 році вийшла друга книга — «Рекорды природы». Наступного року книга вийшла додатковим тиражем.
  • Заснував і видає «Книгу рекордів Волині». Перший і другий випуски, під назвою «Рекорди Волині», побачили світ у 1994 і 1999 роках, третій — у 2005 році.
  • У 2011 році побачила світ «Книга рекордів природи».
  • Заснував національну «Книгу рекордів України». Планував регулярний її випуск.
  • Автор численних публікацій у всесоюзних та всеукраїнських журналах і газетах, місцевій пресі. У багатьох журналах і газетах («Україна», «Урядовий кур'єр», «Географія та основи економіки в школі», «Рідна природа», «Человек и природа», «Тваринництво України», «Нове життя» та ін.) мав свої багаторічні рубрики.

Книги Петра Кравчука

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Любешівщина. Історико-краєзнавчий нарис. Упорядник П. Бущик. -Луцьк, Надстир'я 1996, 127 с. ISBN 966-517-075-9.
  • Бишевич П. К., Журавлюк І. С., Клубук П. А. Любешівщина: з глибин століть — у майбуття. Історико-краєзнавчий нарис. -Луцьк, Надстир'я, 2004. ISBN 966-517-468-1.
  • Бущик П. Г. Ми від роду — українці. Історико-краєзнавчі нариси. — Луцьк, Вісник і К, 2004, 334 с. ISBN 966-8273-20-6.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. У Любешові вирощено найбільшого в Україні гарбуза. Газ. «Нове життя», 5 жовтня 2013 р., с. 8.
  2. Як виростити здорованів. Газ. «Голос України», 8 жовтня 2013 р.
  3. У Любешові виріс найбільший в Україні гарбуз. Газ. «Волинь», 10 жовтня 2013 р., с. 12.
  4. У Любешові на Волині виріс найбільший в Україні гарбуз. Газ. «Свобода», 16 жовтня 2013 р., с. 3.
  5. Олеся Максимець. Не гарбуз – богатир! Газ. «Експрес», 17–24 жовтня 2013 р., с. 2.
  6. Петро Кравчук. Гарбузовий рекорд України. Газ. «Земля моя годувальниця» (Луганськ) 30 жовтня 2013 р.
  7. У Любешові виріс гігантський гарбуз. Газ. «Добрий господар» (Львів) № 21, листопад 2013 р.
  8. Наталія Федорова. Українські рекорди. Не підняти, не обійняти. Газ. «Рідне село» (Київ), 15 січня 2014 р., с. 9.
  9. Президент України; Указ від 19.08.2011 № 822/2011