Кременчуцький район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кременчуцький район
Kremenchutskiy rayon gerb.png Krmnchutskiy rayon prapor.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Полтавська область Полтавська область
Код КОАТУУ: 5322400000
Утворений: 1939
Населення: 40 262 (на 1.08.2013)
Площа: 1020 км²
Густота: 39.8 осіб/км²
Тел. код: +380-5366
Поштові індекси: 39701—39765
Населені пункти та ради
Районний центр: Кременчук
Сільські ради: 19
Села: 73
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 39614, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, м. Кременчук, вул. Леніна, 14/23, 2-41-45
Веб-сторінка: Кременчуцька РДА
Голова РДА: Нагорний Юрій Олексійович
Голова ради: Кравченко Василь Анатолійович

Кременчу́цький райо́н — адміністративно-територіальна одиниця Полтавської області з центром у місті Кременчук. Розташований у південно-західній частині області, в основному, на лівому березі Дніпра і лише незначна його частина на правобережжі. Утворено район 17 травня 1939 року. Населення району становить 41,9 тис. осіб. Площа району — 1,02 тис. км².

Район розташований в межах Придніпровської низовини, в лісостеповій зоні. Західну частину району омивають води Кременчуцького водосховища. Протяжність району: північ-південь — 46 км, захід-схід — 52 км.

Землі району на північному заході межують з Глобинським, а на північному сході з Козельщинським районами. На заході та півдні район межує з Онуфріївським та Світловодським районами Кіровоградської області.

Географія[ред.ред. код]

Рельєф являє собою хвилясту рівнину. Геологічна будова території району визначається його розташуванням у межах Східно-Європейської платформи. Кременчуцький район знаходиться в котловині Курсько-Донецької магнітної аномалії, на межі сходу льодовика. Під час переміщення він витискав у цю котловину ґрунти й біологічні організми північних ґрунтів.[1]

Через Кременчуцький район протікають річки Дніпро, Псел, Сухий Омельник, Сухий Кагамлик, Крива Руда. Ґрунти району переважно чорноземні. Вони займають близько 44 % площ і є основними ґрунтами для вирощування сільськогосподарських культур. Клімат району помірно континентальний, з нестійким зволоженням, холодною зимою і жарким, а іноді сухим літом. Корисні копалини: залізна руда, граніт, глина, пісок. В основі території району залягають давні кристалічні породи докомбрію.

Природна рослинність району зазнала великих змін внаслідок господарської діяльності людини. Ліси (сосна, дуб, тополя, вільха) займають 10,8 тис. га, що становить біля 11,6 %. По берегах річок трапляються дубняки, осокирняки, зарослі верб, верболози, у штучно насаджених лісах переважає сосна. У річках зрідка трапляється видра, акліматизовано ондатру.

У Кременчуцькому районі 17 заповідних об'єктів. Площа заповідного фонду 6511,75 га, що становить 5,8 % від території району.

Район розташований на межі зіткнення Київської, Харківської та Онуфріївської плит. Тому гранітні плити товщиною близько 2-х метрів у Кременчуці зустрічаються вкрай рідко і є досить зім'ятими. Коефіцієнт твердості кременчуцьких гранітів за шкалою Протод'яконова становить 14-16 із 20-ти можливих (Граніти з більшою твердістю в Україні зустрічаються у Житомирській області). Серед порід найпоширеніші чорний, червоний і сірий граніти, магматити (їх близько 90 %). Незначну частку складають польовий шпат і кварцити. Мармуру на Кременчуччині нема.[2]

Історія[ред.ред. код]

22 вересня 1937 року — згідно з постановою Центрального Виконавчого Комітету СРСР про утворення[3] Кременчуцький район увійшов до складу Полтавської області.

У 1939 р. із Кременчуцької міської ради виділився Кременчуцький сільський район (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 17 травня 1939 р.).

Під час окупації території (вересень-жовтень 1941 р. — вересень-листопад 1943 р.) Кременчуцький район разом з Великокринківським, Градизьким, Глобинським увійшов до складу Кременчуцького ґебіту генеральної округи Київ, що в свою чергу входила до райхскомісаріату «Україна».

Починаючи з 1950-го року, виконавчий комітет Полтавської обласної ради депутатів трудящих виносив постанови про об'єднання — укрупнення сільрад: із 2-3 утворювали одну. З'являються й нові населені пункти.

25 грудня 1961 року рішенням виконкому Полтавської обласної ради депутатів трудящих населений пункт будівництва гірничо-збагачувального комбінату Кременчуцького району віднесено до категорії селищ міського типу з присвоєнням йому назви Комсомольське (зараз м. Комсомольськ).

30 грудня 1962 р. — указом Президії Верховної Ради УРСР до категорії міст обласного підпорядкування було віднесено Кременчук (із селищами міського типу Білики, Власівка, Комсомольске — нині м. Комсомольськ), а отже він вийшов зі складу Кременчуцького району.

10 січня 1963 року смт Білики Кременчуцької міськради передано до складу Кобеляцького району

1 квітня 1963 року смт Власівку року передано до Кіровоградської області.

29 грудня 1965 р. Великокохнівську селищну раду передано у підпорядкування Кременчуцькому міськвиконкому.

При спорудженні Кременчуцької ГЕС, у зв'язку із затопленням чаші Кременчуцького штучного моря, основна маса жителів с. Ялинці Градизького району наприкінці 50-х — на початку 60-х р. ХХ ст. була переселена на територію Кременчуцького району, де збудували нове село під старою назвою. 28 жовтня 1966 р. рішенням облвиконкому центр Пухальщинської сільради Кременчуцького району перенесено в с. Ялинці, а сільраду перейменовано в Ялинцівську.

7 грудня 1965 Максимівську сільраду Глобинського району передано до складу Кременчуцького району.

Смт Комсомольськ Указом від 24 квітня 1972 року віднесено до категорії міст районного підпорядкування, а Указом від 6 квітня 1977 року — до категорії міст обласного підпорядкування.

Влада[ред.ред. код]

Місцеве самоврядування в районі здійснює Кременчуцька районна рада, виконавчу владу — районна державна адміністрація. Голова райдержадміністрації призначається Президентом України[4].

Керівництво Кременчуцької райдержадміністрації[4]
# Посада ПІП
1. Голова райдержадміністрації Нагорний Юрій Олексійович
2. Перший заступник голови Коваль Олександр Олександрович
3. Заступник голови з гуманітарних питань, з питань гендерної політики, охорони здоров'я Бичкова Олена Дмитрівна
4. Заступник голови з питань агропромислового комплексу, торгівельного і побутового обслуговування населення Тютюнник Олександр Іванович
5. Керівник апарату Ковінько Петро Петрович


Керівництво Кременчуцької районної ради[5]
# Посада ПІП
1. Голова районної ради Кравченко Василь Анатолійович
Кременчуцька районна рада за результатами виборів 2010 року має наступний склад:[6]
Назва партій,
депутати від яких
отримали мандати
Всього обрано В
багатомандатному
окрузі
В
одномандатному
окрузі
Партія Регіонів
14
5
9
Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина"
5
4
1
Політична партія "Фронт Змін"
10
4
6
Комуністична партія України
3
2
1
Наша Україна
3
2
1
Політична партія "Сильна Україна"
2
1
1
Соціалістична партія України
1
1
-
Всього
38
19
19

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Адміністративно-територіально район поділяється на 19 сільських рад, які об'єднують 73 населені пункти та підпорядковані Кременчуцькій районній раді. Адміністративний центр — місто Кременчук[4], хоча сам Кременчук як місто обласного значення до району не входить.

Назви сільських рад[4]:

Зниклі села: Камиші (1982), Паризька Комуна[7].

Демографія[ред.ред. код]

Населення[ред.ред. код]

Населення Кременчуцького району — 41,9 тис. осіб (на 30.05.11), у тому числі[4]:

  • Сільського населення — 41,5 тис. осіб.
  • Працездатного населення — 22,0 тис. осіб.
Природне скорочення — 407 особи.
Протягом року народилося — 487 особа.
Померло 894 особи.
Щільність населення на км². — 34,9 осіб.
Народжуваність (на 1000 жителів) — 11,7 осіб.
Смертність (на 1000 жителів) — 21,5 особи.
Природне скорочення населення (на 1000 жителів) — 9,8 осіб

Зайнятість населення[ред.ред. код]

  • У народному господарстві району працює 4422 особи[4]
  • У сфері матеріального виробництва — 41,0[4]

з них у:

  • промисловості — 392 особи[4]
  • сільському господарству — 1278 осіб[4]

Економіка[ред.ред. код]

У районі працює З промислових підприємства: ТОВ «Текло-Дніпро», ЗАТ «Ізумруд» (завод мінеральних вод), приватне підприємство «Резинотехніка». 6 сільськогосподарських кооперативів, 10 приватних с/г підприємств, 5 с/г товариства з обмеженою відповідальністю та 2 с/г закритих акціонерних товариств. Найбільші з них: сільськогосподарський кооператив «Дніпро», приватні с/г підприємства «Колос», «Майбородівське», ЗАТ „Птахофабрика «Росія». Виробництвом с/г продукції займаються 78 фермерських господарств, яким передано 2500 га землі"

Промисловий комплекс[ред.ред. код]

  • Кількість підприємств — 4[4]
  • Обсяг промислового виробництва — 246,5 млн грн.. (по реалізації)[4]
Структура промислового виробництва (від обсягу виробництва району)[4]
  • харчова промисловість — 95,7
  • хімічна — 4,3 %

Сільське господарство[ред.ред. код]

  • Кількість сільськогосподарських підприємств — 26[4]
  • Фермерських господарств — 76[4]
Площа сільгоспугідь становить 68,344 тис. га[4]
  • ріллі 50,481 тис. га
  • пасовищ 12,078 тис. га
  • сіножаті 2,292 тис. га

Об'єм сільськогосподарського виробництва по сільськогосподарським підприємствам — 104,2 млн грн.[4]

Основні галузі рослинництва[4]:

  • вирощування зернових культур
  • насіння соняшнику
  • ріпак
  • соя
  • виробництво кормів

Основні галузі тваринництва[4]:

  • скотарство
  • свинарство
  • птахівництво
  • виробництво молока
  • виробництво м'яса ВРХ та свиней
  • виробництво яєць

На 2013 рік господарствами району цього року посіяно ярих культур на площі 23975 га, у тому числі[8]:

  • ярої пшениці — 225 га,
  • ярого ячменю — 1350 га,
  • вівса — 32 га,
  • гороху — 115 га,
  • соняшнику — 5207 га,
  • кукурудзи — 10092 га,
  • сої — 6954.

Торгівля і сфера послуг[ред.ред. код]

Роздрібний товарообіг[4]

  • Всього за 2010 рік — 53,8 млн грн.
  • На душу населення — 1295,8 грн.

Мережа підприємств[4]:

  • Магазини: — 134 одиниці
    • їх торгова площа — 8,1 тис. м².
    • Забезпеченість торговою площею в розрахунку на 10000 осіб — 1961,4 кв.м.
  • Ресторани, кафе, їдальні — 24 одиниці
    • у них посадкових місць — 812
    • забезпеченість посадковими місцями в розрахунку на 10000 осіб — 195 осіб.

Освіта[ред.ред. код]

Мережа освітніх закладів у районі представлена[4]:

  • загальноосвтні навчальні заклади — 22, у яких навчаються 2748 учнів
  • дошкільні заклади — 16
  • позашкільні заклади — 2

Загальноосвітні навчальні заклади району поділяються на[4]

  • Гімназій — 1
  • НВК — 7
  • Загальноосвітніх шкіл — 14
у тому числі[4]:
  • І-ІІІ ступенів — 9
  • І-ІІ ступенів — 5

Є дитячо-юнацька спортивна школа. Рік заснування — 1991. Роботою ДЮСШ охоплено 312 учнів загальноосвітніх шкіл району. В школі культивується 3 види спорту: футбол, (хлопці), гандбол (дівчата), легка атлетика, футбольна команда ДЮСШ постійною учасницею чемпіонату України серед юнаків.

Транспорт[ред.ред. код]

Через територію району проходять залізниці Харків — Одеса, Кременчук — Ромодан, Потоки-Редути[4].

Прокладені автомагістралі республіканського і обласного значення в напрямках: Полтава — Кишинів, Київ — Дніпропетровськ, Кременчук — Світловодськ, Суми — Олександрія, Кременчук — Хорол[4].

Медицина[ред.ред. код]

Функціонує центральна районна лікарня, 2 дільничні лікарні, 8 амбулаторій. На території району функціонує санаторій-профілакторій «Вербиченька», що належить акціонерному товариству «Укртатнафта».

Культура[ред.ред. код]

Культурно-масову роботу серед населення забезпечують 100 працівників культури в 32 сільських клубах та будинках культури.

Спорт[ред.ред. код]

Музеї та меморіали[ред.ред. код]

У районі діє 8 музеїв на громадських засадах I сторичного профілю, в яких налічується 10523 експонати. На території Кременчуцького району виявлено близько 300 археологічних пам'яток, 250 з них складають кургани 5 пам'яток природи, 7 пам'яток архітектури початку XX століття.

Є пам'ятники та меморіали.

У с. Чикалівка встановлено меморіал загиблим воїнам в роки Великої Вітчизняної війни, у селах Пришиб та Бондарі є пам'ятники жертвам голодомору, у с. Келеберда — пам'ятник тим, хто форсував р. Дніпро в жовтні 1943 р. та інші.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Пам'ятки природи[ред.ред. код]

Пам'ятки монументального мистецтва[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]