Лілі Браун
| Лілі Браун | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | нім. Amalie von Kretschmann | |||
| Народилася |
2 липня 1865[1][2][…] Гальберштадт, Гарц, Саксонія-Ангальт, Німеччина[1][4] | |||
| Померла |
9 серпня 1916[1][2][5] (51 рік) Кляйнмахнов, Потсдам-Міттельмарк, Бранденбург, Німеччина[5] | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Королівство Пруссія | |||
| Діяльність | письменниця, редакторка | |||
| Мова творів | німецька | |||
| Партія | Соціал-демократична партія Німеччини | |||
| Батько | Hans von Kretschmannd | |||
| Мати | Jenny von Kretschmannd[6] | |||
| У шлюбі з | Georg von Gizyckid і Heinrich Braund[4] | |||
| Діти | Otto Braund[6] | |||
|
| ||||
 Лілі Браун у Вікісховищі | ||||
Лілі Браун (нім. Lily Braun, до шлюбу Амалія фон Кречман (Amalie von Kretschmann); 2 липня 1865 — 8 серпня 1916) — німецька письменниця, релакторка, соціалістка і феміністка, діячка Соціал-демократичної партії.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася в місті Гальберштадті прусської провінції Саксонія в родині генерала від інфантерії прусської армії Ганса фон Кречмана і його дружини Дженні, уродженої фон Густедт (1843—1903). Бабуся по материнській лінії, письменниця Женні фон Густедт (1811—1890), була позашлюбною дочкою Жерома Бонапарта і Діани Рабі фон Паппенгайм. Племінниця Амалії фон Кречман, Маріанна фон Кречман, пошлюбила Ріхарда фон Вайцзеккера, президента Німеччини з 1984 по 1994 рік.
Вихована у відповідності з «прусськими чеснотами» порядку і дисципліни, Амалія фон Кречман, в той же час, під впливом бабусі виросла впертою та відкритою особистістю. З раннього віку почала піддавати сумніву буржуазні цінності своїх батьків, а також пригноблене становище жінок у прусському суспільстві. Коли батько вийшов на пенсію в 1890 році, Амалія стала забезпечувати себе самостійно на заробітки від видання робіт з історії літератури.
Вирвавшись з аристократично-консервативного середовища, фон Кречман приєдналася до «етичного руху», який прагнув встановити систему моралі замість традиційних релігій. З 1893 року була в нетривалому шлюбі з його очільником, філософом в Університеті Фрідріха-Вільгельма в Берліні Георгом фон Гіжицьким — засновником «Товариства етичної культури». Він був пов'язаний із соціал-демократичною партією, однак не був її членом.
Після смерті чоловіка в 1896 році одружилася з соціал-демократичним політиком і публіцистом Генріхом Брауном, з яким спільно видавала реформістський часопис «Die Neue Gesellschaft». Народила сина (поет Отто Браун, убитий на Західному фронті в останні місяці першої світової).
Важко переживаючи долю сина, Лілі Браун померла в Целендорфі (нині частина Берліна) від наслідків інсульту у 51 рік. Її чоловік Генріх Браун одружився з Джулі Браун-Фогельштейн[7], яка виступила редакторкою зібрання творів Лілі Браун[8].
Феміністсько-політична діяльність[ред. | ред. код]
Амалія фон Кречман зацікавилася ідеями соціалізму та фемінізму, працюючи журналісткою в жіночій газеті «Die Frauenbewegung». Ще до офіційного вступу до СДПН написала кілька творів, присвячених жіночому питанню. Головні роботи фон Кречман на феміністичну тематику: «Die Frauenfrage» (укр. — «Жіноче питання, його історичний розвиток та його економічна сторона», 1904), «Frauenarbeit und Hauswirtschaft» («Жіноча праця і домашнє господарство», 1896), «Die Politik und die Frauen» («Політика і жінки», 1904).
Лілі Браун приєдналася до СДПН в ранньому віці і стала однією з лідерок німецького феміністського руху. Вона належала до ревізіоністського крила, діячки якого відкидали теорію історичного матеріалізму і соціалістичну революцію і віддавали перевагу культурній діяльності замість класової боротьби. Спроби Браун стати посередницею між пролетарськими і буржуазними феміністськими колами різко критикували. Аналогічно були відхилені її пропозиції суміщення сім'ї та трудового життя.
Феміністичні праці Лілі Браун критикували соціалістичні феміністки, зокрема, Клара Цеткін, тоді як кола середнього класу знаходили її ідеї надто радикальними. «Естетично-інтелігентський підхід до соціальних проблем заважав їй тісно зв'язатися з масовим робочим рухом. Приєднавшись до реформістського крила німецької соціал-демократії, вона не могла знайти загального тону зі своїми партійними однодумцями».
Тодішні погляди Браун відображені в «Шукачах життя» (1907) і особливо у двотомнику «Мемуари соціалістки» («Memoiren einer Sozialistin», 1909—1911), що викликали критику з боку соціал-демократичної преси.
Розчарувавшись у політичній діяльності, Браун звернулася до літератури. У нашумілому романі «В тіні титанів» (1908), написаному на основі життя її бабусі-письменниці, Лілі Браун зображує культурне життя у Веймарі часів Гете. У 1912 року випускає роман «Die Liebesbriefe einer Marquise» (укр. «Листи маркізи»), що зображує звичаї дворянства напередодні Великої французької революції. Роман написаний у формі листів, перший з яких датований 16 червня 1771 року, останній — 6 серпня 1789 року. Критика відмічала літературну майстерність, детальне знання епохи, аналіз людських переживань.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #11867353X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ FemBio database
- ↑ а б WeChangEd
- ↑ а б 46 // (unspecified title) — Т. 1916.
- ↑ а б Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ Путівник з колекції Джулії Браун-Фогельштайн, 1743—1971 рр. 25034 / MF 473. Архів оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 6 квітня 2019.
- ↑ Ute Lischke (2000). Lily Braun, 1865-1916: German Writer, Feminist, Socialist. Camden House. с. 15–. ISBN 978-1-57113-169-0. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 6 квітня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Браун, Лілі // Велика радянська енциклопедія: у 66 т. (65 т. і 1 дод.) / гол. ред. О. Ю. Шмідт. — М: Радянська енциклопедія, 1926—1947.
|
