Ліндерхоф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Linderhof-1.jpg

Ліндерхоф (нім. Linderhof) — невеликий замок (палац), побудований за 20 км від замку Нойшванштайн в стилі необароко. Разом з необароковим парком став одним з найкраших комплексів в історичному стилі в Німеччині і Західній Європі в 19 столітті.

Історія побудови[ред.ред. код]

Король Баваріх Людвіг ІІ

Колись ці землі належили монастирю Етталь. У монастиря їх придбав король Баварії Максиміліан ІІ. Близкість гір і дичини спричинили будівництво будиночка, що слугував для відпочинків під час королівських полювань.

Палац[ред.ред. код]

На місцевість звернув увагу син Максиміліана ІІ, принц Людвіґ . Він і розпочав будівницттво замку в історичному стилі. На відміну від замку Нойшванштайн, де переважали форми і образи германського середньовіччя, в Ліндерхофі переважали форми фламандського і ранішнього французького бароко (колони з муфтами, руст першого поверху, активне використання скульптур тощо). Будівництво тривало у 1869–1886 рр.

Меценат композитора Ріхарда Вагнера і покровитель архітекторів,Людвіґ II (король Баварії) кохався в будівництві, а в архітектурних проектах надавав перевагу гігантоманії. Але комплекс Ліндерхоф став винятком і зберігав привітність і невеликі розміри улюбленої резиденції.

Палац будували частинами, поки різні об'єми не набули П-подіної конфігурації. Пізніше внутрішній двір відокремили ше одним корпусом і палац набув компактної сучасної форми (архітектори Георг Долман і Юліус Хофманн).

Необароковий сад[ред.ред. код]

Басейн з фонтаном Венери, вдалині альтанка.
Каскад і басейн Нептуна

Рівновартісним високим якостям палацу став і необароковий сад, що мав форму хреста. В перехресті його ділянок і розташовано палац і басейн з фонтаном попереду. Фонтан басейну сягає на 22 метри заввишки, його прикрашають золочені фігури Венери і Амурів. Венері присвячені також альтанка і розкішний грот. Природній, гірський струмок використали для утворення невеликого барокового каскаду, що закінчується скульптурою Нептуна на колісниці з морськими кіньми. Балюстради, вистрижені кущі, ритм скульптур — ніби перенесені в цей сад з гравюр Франції 17 століття. Необароковий сад повільно переходить в пейзажний з хвилястими стежками і екзотичними павільйонами, один з яких в турецькому стилі.

Грот Венери[ред.ред. код]

Грот Венери зі сценою і штучним озером


Риси небаченої пишноти і винятковості мав Грот Венери. Він побудований за проектом архітектора Августа Діригля. Грот не мав звичної підлоги, її замінили штучним озером. Це була теартральна зала зі сценою, яку викорстовували для опер Вагнера. Глядачі або самотній король слухали музику, перебуваючи в човні під склепіннями Гроту, що сягали на 10 метрів. До опер в Гроті Венери залучали найкращих оперних співаків з Мюнхена. Грот дивував також штучним освітленням через ліхтарі з кольоровим склом, які крутив один з перших електричних двигунів в Німеччині.

Дивацькі забави короля, постійна гра в середньовіччя чи історичні епохи викликали осуд і зневажливе прізвисько — Божевільний Людвіґ.

Інтер'єри палацу[ред.ред. код]

Можливо ніде хибні буржуазні смаки доби, їхня заміна краси самою лише пишнотою не виявили себе такою карикатурою, як оздоби інтер'єрів палацу. Жодна кількість позолоти, меблів, килимів, фресок не здавалася достатньою. Все це справляло враження казковості, нереальності, і водночас оселі божевільного тирана, який забажав зібрати всі скарби в одному місці. Мармурові скульптури стоять поряд із золоченими меблями, а килими межують з фресками, кришталевими люстрами і дрібними орнаментами неорококо. Якщо король Баварії бажав досягти пишноти Людовика XIV, то в інтер'єрах палацу Ліндерхоф він цього досяг.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Peter O. Krückmann/Bayrische Schlösserverwaltung (Hg.): Linderhof; (Prestel Führer compact); Prestel: München/London/New York 2000; ISBN 3-7913-2371-7.
  • Rolf Linnenkamp: Die Schlösser und Projekte Ludwigs II.; Wilhelm Heyne Verlag: München, 2. Aufl. 1986; ISBN 3-453-02269-6; S. 88-126.
  • Christian Misniks, Jörg Plesse: Linderhof. Schloß und Park; Linderbichl Verlag: Oberammergau 2000; ISBN 3-934883-00-1.
  • Jean Louis Schlim: Ludwig II. — Traum und Technik. MünchenVerlag, München 2010, ISBN 978-3-937090-43-6.
  • Elmar D. Schmid u. Gerhard Hojer: Schloss Linderhof; Amtlicher Führer, Neufassung; (Bayerische Verwaltung der Staatlichen Schlösser, Gärten und Seen); 1. Aufl. München 2006; ISBN 3-932982-67-3.