Нойшванштайн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Замок Нойшванштайн
Schloß Neuschwanstein
Hohenschwangau - Schloss Neuschwanstein1.jpg
Статус: відкритий для огляду
Країна: Німеччина Німеччина
Місце розташування: Шванґау,
південно-західна Баварія
Географічні координати: 47°33′27″ пн. ш. 10°44′58″ сх. д. / 47.55750° пн. ш. 10.74944° сх. д. / 47.55750; 10.74944
Архітектор: Едуард Рідель
Початок будівництва: 1869
Завершення будівництва: 1883
Веб-сторінка http://www.neuschwanstein.de

Координати: 47°33′27″ пн. ш. 10°44′58″ сх. д. / 47.55750° пн. ш. 10.74944° сх. д. / 47.55750; 10.74944

Замок Нойшванштайн (нім. Schloß Neuschwanstein МФА: [nɔy’ʃvanʃtain] — «Нова лебедина скеля») — замок XIX століття поблизу містечка Ф'юсен та замку Гоеншванґау в південно-західній Баварії, недалеко від австрійського кордону. Колишня резиденція останнього короля Баварії Людвіга II.

За різними оцінками є «найгарнішим» із замків і палаців Німеччини[1][2]. За рік його відвідує 1,3-1,4 млн. відвідувачів[3][4]. (Для порівняння: палац Палац Сансусі щорічно відвідує 2 млн. туристів[5]).

Будівництво[ред.ред. код]

Замок Нойшванштайн стоїть на місці двох фортець, переднього і заднього Швангау. Король Людвіг II наказав на цьому місці за допомогою вибуху опустити плато скелі приблизно на 8м і створити тим самим місце для спорудження «казкового палацу». Після побудови дороги і прокладення водопроводу 5 вересня 1869 був закладений перший камінь величезного замку. Будівництво було доручене придворному архітекторові Едуарду Ріделеві. А мюнхенський театральний художник Хрістіан Янк втілював його плани в ескізи, т. зв. «Ведути» (живописні зображення).

Будівництво було розпочате в 1869 році королем Людвігом II Баварським, відомим як Божевільний Людвіг. Спроектований замок Крістіаном Янком, придворним архітектором. Нойшванштайн розташований недалеко від замку Гоеншвангау, побудованого батьком Людвіга II, Максиміліаном II Баварським та озера Альп-Зее.

У 1869-1873 роках були побудовані ворота. Приватні покої короля на 3 поверсі, а також комфортабельні приміщення на 2 поверсі сприяли зручності всієї будови. Починаючи з 1873 року будівельні роботи велися в дуже напруженому темпі. У 1883 році будівництво палацу було завершене, було закінчене також оздоблення 1, 2, 4 та 5 поверхів. Навесні 1884 року король вже міг жити в своїх покоях на 4 поверсі, де Людвіг II провів чверть усього часу за останні два роки до своєї смерті [6].

За розтрату казни на будівництво Людвіг II був відсторонений від влади ще до закінчення будівництва. Після таємничої смерті Людвіга II в 1886 році замок був відкритий для відвідування.

Внутрішнє оздоблення[ред.ред. код]

Планування замку

Замок має добру збірку картин, що зображують сцени з різних опер Ріхарда Вагнера. Однак деякі кімнати не були оформлені і тільки 14 кімнат було завершено перед смертю Людвіга. Повністю відкритий для туристів замок був тільки за 4 роки після того, як були добудовані деякі зовнішні частини.

В інтер'єрах замку головну роль відіграють ілюстрації до опер Вагнера та старовинних німецьких легенд. Лебединий мотив — те чим пронизана вся архітертура та художнє оформлення замка. Лебідь — геральдичний птах старовинного роду Швангау — наступником цього роду вважав себе батько Людвіга, Максиміліан II Баварський.

Ідею вартбургських залів, Святкового і Пісенного, Людвіг II втілив у залі співаків. Король обов'язково хотів побудувати цей зал, тому сам замок Нойшванштайн збудований наче навколо даного залу. Численні настінні полотна ілюструють мотиви з легенди про Парцифаля, що надихнула Вагнера до створення свого сценічного твору. У період життя короля зал співаків ніяк не використовувався. Лише в 1933 році, у 50-ту річницю з дня смерті композитора Ріхарда Вагнера і аж до початку війни в 1939 році в замку проводились святкові концерти. У 1969 році було прийнято рішення відновити концерти, які можна відвідати і сьогодні.

Попри те, що тронний зал не був завершений, він є, без сумніву, найбільш вражаючим. У ньому король хотів оспівати милість Бога. Базілікоподобна закладка із спеціальною нішею для трону повинна була говорити про релігійний зв'язок між Богом і королем. Полотна Вільгельма Хаусшільда над порожнім тронним місцем зображують шість королів, зарахованих до святих. Завершується ніша зображеннями Христа, Марії та Івана. Праворуч і ліворуч, поруч з мармуровими сходами, зображені 12 апостолів - носіїв Божої волі. Особливо красивою в цьому залі є мозаїчна підлога роботи детонації з Відня. На її поверхні видно небесну кулю із зображеннями тварин і рослин. Колони нижньої і верхньої частини тронного залу зроблені зі штучного мармуру. Нижня частина колон - пурпурного кольору, верхня частина зроблена з штучного лазуриту [6].

В кінці Другої світової частину золота Рейхсбанку зберігалася у замку. В останні дні війни золото було відвезено в невідомому напрямку. З чуток, воно було втоплено в найближчому озері Алат. У замку також зберігалися вкрадені коштовності, картини, меблі, які призначалися для особистої колекції Гітлера.

На Нойшванштайн відкривається красивий краєвид з найближчого мосту Marienbrücke.

Культурні алюзії[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Вигляд замку Нойшванштайн з Мосту Марі
Вигляд замку Нойшванштайн з Мосту Марі
Панорама місцевості довкола замку
Панорама місцевості довкола замку

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]