Мадригал

Мадрига́л (італ. madrigale, від лат. matricale — пісня рідною мовою) — світський літературний та музично-поетичний пісенний жанр епохи Відродження, невеличкий (від 2 до 12 рядків) вірш на любовну тему.

У літературі

Як літературний жанр, мадригал являв собою короткий ліричний (рідше — сатиричний) вірш на тему кохання, пізніше — дотепний віршований комплімент (іноді іронічний), адресований жінці. Нікола Буало у своєму трактаті писав: «Мадригал повинен дихати -ніжністю, солодкістю й любов'ю». Генетично мадригал сходить до еротичних народних пісень провансальських пастухів.

У музиці

Як музичний жанр XIV століття мадригал — 2-3-голосна пісня з кількох куплетів та приспіву. У XVI ст. набуває рис 4-5-голосної вокальної поеми ліричного змісту. Згодом стиль мадригалу стає драматичнішим, спостерігається також відхід від вокальної поліфонії шляхом виділення верхнього голосу та появи інструментального супроводу.

Автори мадригалів

• Франческо Ландіні,
• Вінченцо Галілеї,
• Чіпріано де Роре,
• Бальдассаре Донато,
• Клаудіо Монтеверді,
• Орландо ді Лассо,
• Джованні П'єрлуїджі да Палестріна,
• Джованні Доменіко да Нола,
• Джезуальдо да Веноза,
• Антоніо Лотті,
• Томас Морлі,
• Генріх Шютц,
• Джованні Бокаччо,
• Франческо Петрарка.

в XX ст. — Б. Мартіну, І. Стравінський, П. Хіндеміт та інші.

Див. також

• Мадригальна комедія

Джерела

• Юцевич Ю. Є. Музика. Словник-довідник. — Тернопіль: «Навчальна книга — Богдан», 2003 р. ISBN 966-7924-10-6
• Короткий енциклопедичний словник з культури. — К.: Україна, 2003. ISBN 966-524-105-2