Майна звичайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Майна звичайна
Майна
Майна
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Шпакові (Sturnidae)
Рід: Майна (Acridotheres)
Вид: Майна звичайна
Біноміальна назва
Acridotheres tristis
(Linnaeus, 1766)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Acridotheres tristis
ITIS logo.jpg ITIS: 554025
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 279927
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Acridotheres tristis
Acridotheres tristis

Майна звичайна [1] або саранчовий шпак[1] (лат. Acridotheres tristis) — птах ряду горобцеподібних, родини шпакових. Нараховує 12 підвидів.

Поширення[ред.ред. код]

Основне місце проживання — тропічні райони південної Азії від Афганістану до Індії та Шрі-Ланки. Були завезені та широко поширились у Південній Африці, Ізраїлі, на Гавайях, у Північній Америці, в Австралії, в Новій Зеландії. Протягом ХХ ст. ареал поширився на регіони Середньої Азії, де на очах одного покоління з екзотичного птаха майна стала одним з найпоширеніших птахів.

Особливості екології[ред.ред. код]

Населяють відкриті території серед лісистої місцевості, у районах з сільськогосподарською діяльністю та поблизу від житла людини. Гніздиться у пустотах дерев або порожнинах стін. У кладці 4—6 яєць.

Харчування[ред.ред. код]

Харчуються комахами та фруктами, відходами людського столу. Приносять велику користь, знищуючи сарану та коників, чому цей рід і отримав латинську назву Acridotheres, «мисливець на коників», за якими він постійно мігрує. У рік, з урахуванням вигодовування пташенят, майна з'їдає 150 тисяч комах.

Зміст[ред.ред. код]

Майна — прекрасний пересмішник. Під час співу наслідує каркання, крик, щебетання, клацаннях та свист, скрип тощо. Швидко приручаються і дуже популярні в якості домашніх тварин при утриманні в клітках. Прекрасно співають та можуть «говорити». Ступінь відтворення людської мови на рівні сірого папуги жако.

У неволі живуть 40 — 50 років.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Беме Р. Л., Флінт В. Е. Пятиязычный словарь названий животных. Птицы. Латинский, русский, английский, немецкий, французский. / під загальною редакцією акад. В. Е. Соколова. — М.: Рус. яз., «РУССО», 1994. — 845 с. — 2030 прим. — ISBN 5-200-00643-0.

Посилання[ред.ред. код]