Гавайські острови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гавайські острови
англ. Hawaiian islands, гав. Mokupuni o Hawai‘i
Гавайські острови та їхнє розташування відносно континентальних штатів США
Гавайські острови та їхнє розташування відносно континентальних штатів США
Гавайські острови та їхнє розташування відносно континентальних штатів США
21°18′41″ пн. ш. 157°47′47″ зх. д. / 21.31139° пн. ш. 157.79639° зх. д. / 21.31139; -157.79639Координати: 21°18′41″ пн. ш. 157°47′47″ зх. д. / 21.31139° пн. ш. 157.79639° зх. д. / 21.31139; -157.79639
АкваторіяТихий океан
Кількість островів24
Найбільший острівГаваї
Загальна площа28 311 км²
Найвища точка4205 м
Населення (2010 рік)1 360 301 осіб
Густота населення48,048 осіб/км²
КраїнаСША
РегіонГаваї
Гавайські острови (Гаваї)
Гавайські острови
Гавайські острови
CMNS: Гавайські острови у Вікісховищі

Гавайські острови (англ. Hawaiian islands, гав. Mokupuni o Hawai‘i; раніше: Сандвічеві острови) — архіпелаг із дев'ятнадцяти великих островів та атолів і численних малих острівців та підводних гір з північного заходу на південний схід у центральній частині Тихого океану між 19° пн.ш. та 29° пн.ш і 178° зх. довготи та 154° зх. довготи. За винятком атолу Мідвей, що є неінкорпорованою територією Сполучених Штатів, Гавайські острови утворюють американський штат Гаваї.

Адміністративний устрій[ред. | ред. код]

Адміністративно острови складають собою американський штат Гаваї.

Топографічний опис[ред. | ред. код]

Гавайські острови: фотознімок із супутника

Архіпелаг являє собою підняті над рівнем моря вершини великого підводного гірського хребта, утвореного внаслідок вулканічної діяльності над гарячою точкою в земній мантії. Будучи розташованим приблизно за 4000 км від найближчого материка, Гавайський архіпелаг є найізольованіша група островів на Землі.

Карта Гавайських островів, атолів та рифів

Архіпелаг названий за найбільшим островом у групі та простягається приблизно на 2400 км від острова Гаваї на півдні до найпівнічнішого атолу Куре.

Пасмо островів утворене гарячою точкою, що прямує під Тихоокеанською плитою повільно з північного заходу приблизно зі швидкістю 51 км на мільйон років. Отже, острови на північному заході архіпелагу старші та зазвичай менші, внаслідок ерозії. Вік архіпелагу був розрахований на основі калій-аргонового методу датування[1]. Згідно з цього дослідження[2][3] вважається, що крайній північно-західний острів, атол Курі, є найстарішим і має вік приблизно 28 млн років, у той як час крайній південно-східний острів — Гаваї — має вік близько 0,4 млн років (400 тис. років).

Магма гарячої точки є базальтовою, тому породи островів є базальтами або спорідненими їм діабазами та габро.

Острів Гаваї є найбільшим і наймолодшим островом пасма, яке утворено п'ятьма вулканами. Найбільшим є Мауна-Лоа що займає більш ніж половину острова і є найбільшим щитовим вулканом Землі. Його висота — 4170 м вище рівня моря і ще 5 км — від морського дна до поверхні води. Інші вулкани — Мауна-Кея (4205 м) — (вулкан Мауна-Кея хоча і вищий від Мануа-Лоа, але виник пізніше на північно-східному схилі вулкану Мануа-Лоа), Гуалалаї (2520 м), Кохала (1678 м) і Кілауеа (1247 м). Мауна-Лоа і Кілауеа — діючі вулкани, виверження вулкана Мауна-Лоа відбуваються кожні 3-4 роки, а Кілауеа ще активніший, обидва вулкани мають великі кратери з озерами розпеченої лави, що фонтанує. Американський письменник Марк Твен, який побував на Гавайях у 1867 році, з властивим йому гумором так охарактеризував Кілауеа: «Я бачив Везувій, але в порівнянні з Кілауеа Везувій — дитячий вулкан, казанок із супом».

Підземні річки[ред. | ред. код]

Між насиченими солоною водою вулканічними базальтами вчені виявили підземні прісноводні річки. Ці річки мають довжину близько 35 кілометрів і простягаються щонайменше на 4 кілометри на захід від берегової лінії[4].

Острови та рифи Гавайського архіпелагу[ред. | ред. код]

Гавайські острови налічують 137 островів та атолів. Площа островів становить приблизно 16 636 км².

Великі острови[ред. | ред. код]

Нижче перераховано вісім головних Гавайських островів (Південно-східних Гавайських островів, також відомих як Гавайські Навітряні Острови) від півдня до півночі. Всі, окрім Кахоолаве, є заселеними.

Маленькі острови, атоли, та рифи[ред. | ред. код]

Менші острови, атоли та рифи називають Північно-західними Гавайськими островами, або Гавайськими Підвітряними островами:

Острівці[ред. | ред. код]

За деякими джерелами, Гавайське пасмо налічує 137 «островів». Ця цифра охоплює всі малі острови та віддалені острівці, такі як:

Джерела[ред. | ред. код]

  • Morgan, Joseph R. (1996). Volcanic Landforms. Hawai'i: A Unique Geography. Honolulu, HI: Bess Press. ISBN 1-57306-021-6. 
  • An integrated information website focused on the Hawaiian Archipelago [Архівовано 10 серпня 2011 у Wayback Machine.] from the Pacific Region Integrated Data Enterprise (PRIDE) [Архівовано 27 вересня 2011 у Wayback Machine.].
  • Macdonald, G. A., A. T. Abbott, and F. L. Peterson. 1984. Volcanoes in the Sea. The Geology of Hawaii, 2nd edition. University of Hawaii Press, Honolulu. 517 pp.
  • The Ocean Atlas of Hawai‘i [Архівовано 7 квітня 2022 у Wayback Machine.] — SOEST at University of Hawaiʻi.
  • Hawaiian Volcanoes - Introduction. Volcano World | Your World is Erupting. Corvallis, OR, USA: Department of Geosciences, Oregon State University College of Science. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 12 травня 2012. 
  • «Австралия и Океания. Антарктида» (серия «Страны и народы» в 20 томах), Москва, «Мысль», 1981, стр. 221—228 (рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Tectonics, geochronology, and origin of the Hawaiian-Emperor Volcanic Chain. The Geology of North America, Volume N: The Eastern Pacific Ocean and Hawaii. The Geology Society of America. 1989. Архів оригіналу за 11 червня 2011. Процитовано 17 січня 2011. 
  2. McDougall, IAN; Swanson, D. A. (1972). Potassium-Argon Ages of Lavas from the Hawi and Pololu Volcanic Series, Kohala Volcano, Hawaii. Geological Society of America Bulletin (Geology Society of American Bulletin). 83 (12): 3731–3738. doi:10.1130/0016-7606(1972)83[3731:PAOLFT]2.0.CO;2. Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 17 січня 2011. 
  3. Petrography and K-Ar Ages of Dredged Volcanic Rocks from the Western Hawaiian Ridge and the Southern Emperor Seamount Chain. 86 (7). Geology Society of America Bulletin. 1975. с. 991–998. doi:10.1130/0016-7606(1975)86. Архів оригіналу за 11 листопада 2011. Процитовано 17 січня 2011. 
  4. Вчені знайшли на Гаваях величезні підземні річки. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 27 листопада 2020.