Малишев Михайло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Малишев Михайло Іванович
рос. Малышев Михаил Иванович
Народження 26 вересня 1901(1901-09-26)
Кукушкіно, Покровський повіт, Владимирська губернія, Російська імперія
Смерть 16 червня 1986(1986-06-16) (84 роки)
Москва, РРФСР, СРСР
Поховання Хованське кладовище
Національність росіянин
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Сухопутні війська
Рід військ  танкові війська
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 1920—1956
Звання  Генерал-майор танкових військ
Війни / битви Громадянська війна в Росії
Радянсько-фінська війна
Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден ЛенінаОрден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Червоного Прапора
Орден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Суворова II ступеняОрден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Вітчизняної війни I ступеня
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ»Медаль «30 років перемоги у ВВВ»Медаль «40 років перемоги у ВВВ»Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Михайло Іванович Малишев (рос. Михаил Иванович Малышев; 26 вересня 1901 — 16 червня 1986) — радянський воєначальник, генерал-майор танкових військ (11.03.1944).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Кукушкіно, нині Петушинського району Владимирської області Росії. У 1912 році закінчив чотирикласну церковнопарафіяльну школу у с. Абакумово.

До лав Червоної армії призваний 17 березня 1920 року Орєхово-Зуєвським РВК. Проходив службу червоноармійцем 8-го запасного полку (м. Владимир), а з червня того ж року — червоноармійцем 28-ї стрілецької дивізії (м. Владикавказ). З листопада 1920 по жовтень 1922 року навчався на 12-х Владикавказьких піхотних курсах.

З 14 жовтня 1922 року — тво командира взводу, з 1 грудня 1922 року — помічник командира взводу, з 1 березня 1923 року — командир відділення 37-го стрілецького полку 13-ї Дагестанської стрілецької дивізії. Брав участь у придушенні національно-визвольного руху в Чечні та Інгушетії.

З листопада 1923 року — помічник командира взводу, з 4 квітня 1924 року — командир взводу 238-го стрілецького полку 80-ї стрілецької дивізії. З серпня 1925 року — слухач Київської об'єднаної школи, по закінченні якої у серпні 1927 року залишений при школі на посаді командира взводу. Член ВКП(б) з 1930 року. З листопада 1930 року — командир роти, а з листопада 1931 року — начальник боєживлення 41-го стрілецького полку 14-ї стрілецької дивізії.

З травня 1932 по травень 1935 року навчався на основному факультеті Військової академії РСЧА імені М. В. Фрунзе.

З травня 1936 року — начальник 1-ї (оперативної) частини, з травня 1938 року — заступник начальника штабу 16-ї механізованої бригади; з березня 1940 року — командир 22-го зведеного танкового полку 28-го стрілецького корпусу 7-ї армії Північно-Західного фронту, учасник радянсько-фінської війни. З вересня 1940 року — начальник штабу 17-ї легкої танкової бригади Закавказького військового округу.

У березні 1941 року призначений начальником штабу 54-ї танкової дивізії, на цій посаді зустрів початок німецько-радянської війни. З листопада 1941 року — начальник автобронетанкових військ 20-ї армії Західного фронту; з березня 1942 року — командир 90-ї (з 01.03.1943 — 41-ї гвардійської) танкової бригади; з березня 1943 року — начальник штабу 3-го гвардійського танкового корпусу; з грудня 1944 року — в.о. заступника командира 3-го гвардійського танкового корпусу.

Після закінчення війни продовжив військову службу: з 31 жовтня 1945 року — командир 26-ї гвардійської механізованої дивізії 132-го стрілецького корпусу 43-ї армії; з 21 вересня 1946 року — начальник штабу 5-ї гвардійської механізованої армії; з серпня 1948 року — командувач бронетанковими і механізованими військами 4-ї армії.

З 12 червня 1950 по 4 липня 1951 року навчався на Вищих академічних курсах при Вищій військовій академії імені К. Є. Ворошилова.

З 7 липня 1951 року — командувач бронетанковими і механічованими військами — начальник БТ і МВ відділення штабу Архангельського (Біломорського) військового округу; з 14 листопада 1953 року — помічник командувача військами 4-ї армії з танкового озброєння.

З 11 вересня 1954 року — на викладацькій роботі: в.о. старшого викладача кафедри БТ і МВ, з 15 вересня 1956 року — в.о. старшого викладача кафедри стратегії і оперативного мистецтва Вищої військової академії імені К. Є. Ворошилова.

З 28 вересня 1956 року перебував у розпорядженні Головного управління кадрів МО СРСР, а наказом міністра оборони СРСР № 05622 від 14 грудня 1956 року звільнений у запас за ст. 59-б.

Мешкав у Москві, де й помер. Похований на Хованському кладовищі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна (06.11.1945), п'ятьма орденами Червоного Прапора (14.02.1943, 19.02.1943, 03.11.1944, 06.06.1945, 15.11.1950), орденом Суворова 2-го ступеня (10.04.1945), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (14.11.1943, 11.03.1985) і медалями, в тому числі польськими.

Посилання[ред. | ред. код]