Мащенко Микола Павлович

Мико́ла Па́влович Ма́щенко (*12 січня 1929, Мілуватка) — український кінорежисер, сценарист, письменник.

Народився у с. Мілуватка, Луганської області.

1953 року закінчив Харківський театральний інститут (майстерня І. Мар'яненка). З 1957 року працював на Київській кіностудії художніх фільмів. З 1989 по 2004 рр. був генеральним директором Київської кіностудії ім. О.Довженка. У Національному театрі російської драми ім. Лесі Українки поставив «Будинок, де все шкереберть» А.Портеса (1995). Автор книг: «Зоря для матері» (1983), «Мамо, рідна, єдина…» (1991), «Відьма-енкаведистка» (2000), «Спогад про любов. Троє» (2004), «Остання атака» (2005), «Василь Земляк в усмішках Миколи Мащенка».

Фільмографія

• 1962 — «Радість моя» (у співавторстві)
• 1963 — «Новели Красного дому» (у співавторстві)
• 1965 — «Хочу вірити»
• 1965 — «Всюди є небо»
• 1967 — «Дитина»
• 1970 — «Комісари»
• 1971 — «Іду до тебе»
• 1973 — «Як гартувался сталь» (за романом російського письменника Миколи Островського, 6 серій)
• 1978 — «Шлях до Софії» (за романом болгарського письменника Стефана Дичева, 5 серій, СРСР — Болгарія)
• 1980 — «Овід» (за романом ірландської письменниці Етель Ліліан Войнич, 3 серії)
• 1982 — «Карастоянови» (т/ф, 3 серії, СРСР — Болгарія)
• 1983 — «Паризька драма»
• 1986 — «Мамо, рідна, дорога»
• 1987 — «Все перемагає любов»
• 1988 — «Зона» (спільно з С. Шахбазяном)
• 1993 — «Кобзар»
• 1992 — «Вінчання зі смертю»
• 2008 — «Богдан-Зиновій Хмельницький»

Звання та нагороди

• 1977 — Нагорода Софії, звання Почесного громадянина міста Софії, орден Кирила та Мефодія (Болгарія) за фільм «Шлях до Софії»
• 1983 — Народний артист України
• 1982 — лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка за фільм «Овід»
• Державна премія України імені Олександра Довженка 2011 року — за видатний внесок у розвиток українського кіномистецтва

Посилання

Микола Мащенко: Син сім'ї довженківців