Мороз Віталій Андрійович
| Віталій Андрійович Мороз | |
|---|---|
 Віталій Мороз на меморіалі «Сандармох» у Карелії (05.08.2009). Фото Сергія Шевченка | |
| Народився |
1 травня 1974 (49 років) м. Володимир-Волинський, Волинська область |
| Громадянство |
 Україна |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Лубни |
| Діяльність | бандурист-вокаліст |
| Відомий завдяки | громадський діяч |
| Alma mater | Київський національний університет культури і мистецтв |
| Членство | Національна спілка журналістів України |
| Посада | голова правління Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молода Просвіта» |
Віта́лій Андрі́йович Моро́з (нар. 1 травня 1974, м. Володимир-Волинський, Волинська область) — український бандурист-вокаліст і громадський діяч. Голова правління Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молода Просвіта» (з 2001).
Член Національної спілки журналістів України (з 2008).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився на Волині. Закінчив Лубенську загальноосвітню школу № 6. Здобув вищу музичну освіту: був одним з перших учнів Стрітівської вищої педагогічної школи кобзарського мистецтва (1989—1993), згодом закінчив факультет музичного мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв (1993—1998), кафедра бандури і кобзарського мистецтва, фах — бандурист-вокаліст, диригент капели бандуристів, викладач фахових дисциплін.
У 1999—2001 роках — керівник гуртка самодіяльності в КНТЕУ.
У 2001—2009 роках — завідувач відділу молоді та культури у Всеукраїнському товаристві «Просвіта» імені Тараса Шевченка.
У 2008—2011 роках навчався в аспірантурі Київського національного університету будівництва і архітектури (кафедра політичних наук, спеціальність історія України). Від 2011-го — інженер першої категорії кафедри політичних наук КНУБА.
Живе в Лубнах на Полтавщині. Православний християнин. Одружений. Батько трьох дітей. Брат Роман Мороз — так само бандурист, випускник Стрітівської вищої педагогічної школи кобзарського мистецтва[1].
Творчість[ред. | ред. код]
Як бандурист Віталій Мороз виступав у багатьох областях України. З 2008 року неодноразово брав участь у заходах, які проводить «Соловецьке братство», зокрема в поїздках-прощах на міжнародні дні пам'яті в Сандармох (Республіка Карелія) та на Соловки (Архангельська область, Росія), а також у прощах на території України[2]. Учасник Днів української культури в Карелії (квітень 2013)[3].
Один з організаторів кобзарського фестивалю «Гей, вдарте в струни, кобзарі!»[4], присвяченого 25-річчю Стрітівської кобзарської школи (23.11.2014, с. Стрітівка Кагарлицького району Київської області).
Репертуар[ред. | ред. код]
У репертуарі Віталія Мороза переважно народні, козацькі, стрілецькі пісні, твори на слова українських поетів.
Громадсько-політична діяльність[ред. | ред. код]
Від 2001 року — голова Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молода Просвіта». На громадських засадах був помічником народного депутата України.
Активний учасник Помаранчевої революції (2004—2005) і Євромайдану (2013—2014). Під час останнього з грудня 2013 по травень 2014 року — ведучий Нічної варти на Центральній сцені Майдану, голова Лубенського громадського об'єднання «Майдан», а згодом Лубенської Народної Ради. 20 січня 2014-го під час будівництва перших барикад на вул. Грушевського, в центрі Києва, був поранений з вогнепальної зброї, кулі влучили в груди й в обличчя — за кілька міліметрів від правого ока[5]. У найтяжчі дні Революції гідності (18—21 лютого) брав активну участь у протистояннях у столиці на вулиці Інститутській і на Майдані Незалежності. Активний учасник велопробігу «Майдан — Донецьк», який тривав з 23 по 30 березня 2014 року. Велопробіг подолав відстань 850 км від Києва до Донецька. З 2018 року має статус постраждалого учасника Революції Гідності.
Член правління Міжнародного об'єднання «Соловецьке братство» (з 2014).
Позапартійний. У 2015-му на місцевих виборах висувався в депутати Полтавської обласної ради від Об'єднання «Самопоміч».
Відзнаки[ред. | ред. код]
Лауреат і дипломант конкурсів та музичних фестивалів в Україні[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ювілей кобзарської альма-матер. Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 31 січня 2016.
- ↑ Сергій Шевченко. Через кремлівську агресію делегація з України вперше не здійснила поїздку-прощу на Соловки. solovki.ca. Архів оригіналу за 15 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2017.
- ↑ а б Гала-концерт Дней украинской культуры в Карелии (рос.) . mincultrk.ru. Процитовано 31 січня 2016.
- ↑ Прес-служба ВБФ «Журналістська ініціатива». Стрітівка анонсує свято на вулиці кобзарів. mediafond.com.ua. Архів оригіналу за 16 грудня 2016. Процитовано 31 січня 2016.
- ↑ Світлана Христенко. Снайпер стріляв в очі, серце і в бандуру. golosukraine.com. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 31 січня 2016.
Джерела[ред. | ред. код]
- Шевченко С. В. Північні прощі // Соловецький реквієм. — К.: Експрес-Поліграф, 2013. — С. 487—508. ISBN 978-966-2530-59-9
- Шевченко С. В. Проща-2014 — з молитвою за Україну та її героїв // Імперія терору. — К.: Фенікс, 2021. — С. 200, 204 (VIII). ISBN 978-966-136-780-6
Посилання[ред. | ред. код]
- Територіальний виборчий округ № 64 з виборів депутатів Полтавської обласної ради[недоступне посилання з липня 2019]
- Мороз Віталій Андрійович. Декларація кандидата
- Стрітівка анонсує свято на вулиці кобзарів [Архівовано 16 грудня 2016 у Wayback Machine.]