Володимир-Волинський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир-Волинський
Vo vol s.png Vo vol h.png
Герб Володимира-Волинського Прапор Володимира-Волинського
Володимир-Волинський
Володимир-Волинський на карті України
Володимир-Волинський на карті України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Волинська область
Район/міськрада Володимир-Волинська міська рада
Код КОАТУУ 0710200000
Засноване X століття
Перша згадка 988
Магдебурзьке право 1324
Статус міста з 1324 року
Населення 38 894 (1 листопада 2013)[1]
Площа 16.05 км²
Густота населення 2423 осіб/км²
Поштові індекси 44700-44709
Телефонний код +380-3342
Координати 50°50′53″ пн. ш. 24°19′20″ сх. д. / 50.84806° пн. ш. 24.32222° сх. д. / 50.84806; 24.32222Координати: 50°50′53″ пн. ш. 24°19′20″ сх. д. / 50.84806° пн. ш. 24.32222° сх. д. / 50.84806; 24.32222
Висота над рівнем моря 197 м
Водойма Луга, Риловиця
Міста-побратими Flag of Poland.svg Грубешів, Кентшин (Польща)
День міста 28 липня
Відстань
Найближча залізнична станція Володимир-Волинський
До обл./респ. центру
 - фізична 72 км
 - автошляхами 77 км
До Києва
 - фізична 441 км
 - залізницею 506 км
 - автошляхами 465 км
Міська влада
Адреса 44700, Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Д. Галицького, 5, 3-57-01
Веб-сторінка Володимир-Волинська міськрада
Міський голова Петро Саганюк

Володи́мир-Воли́нський (до 1944 року — Володимир-Волинськ[2]; пол. Włodzimierz Wołyński)  — місто обласного значення в Україні, центр Володимир-Волинського району Волинської області. Колишня назва — Володимир. Станом на 1 серпня 2012 року в місті проживає 38,6 тис. осіб[1]. Шлях до облцентру Луцька проходить автотрасою Н22.

Символіка[ред.ред. код]

Символікою Володимира-Волинського є герб та прапор, затверджені 12 березня 1999 року рішенням № 5/22 п'ятої сесії Володимира-Волинської міської ради двадцять другого скликання[3][4].

Органи влади[ред.ред. код]

Місцеві органи влади представлені Володимир-Волинською міською радою, яка входить до складу Волинської області України. Голова міської ради — Саганюк Петро Данилович.

Географія[ред.ред. код]

Місто розташоване в центрі Володимир-Волинського району, який розміщений в південно-західній частині Волинської області на північному заході України[5]. Володимир-Волинський розташований на правому березі річки Луги, на схилах Волинської височини, у природній зоні мішаних лісів[6]. Через південно-східну частину міста протікає права притока Луги — річка Риловиця[7]. Площа міста 16.05 км². Воно знаходиться на відстані близько 14 км від кордону з Польщею і приблизно за 85 км від кордону з Білоруссю[5]. Висота над рівнем моря — 197 м.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Володимира-Волинського помірно-континентальний, зима відносно м'яка з частими відлигами, літо помірно тепле та вологе, весна і осінь затяжні[6]. Середньорічна температура повітря становить 7,4 °С, найнижча вона у січні (мінус 4,9 °С), найвища — в липні (18,0 °С)[8].

У середньому за рік у Володимирі-Волинському випадає 600 мм атмосферних опадів[6], найменше — у березні, найбільше — в липні[8]. Максимальна кількість опадів — 821,0 мм (1980 рік), мінімальна — 388,9 мм (1953 рік)[6]. Щороку утворюється сніговий покрив. Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 78%, найменша вона у травні (64%), найбільша — у грудні (89%).

Найменша хмарність спостерігається в серпні, найбільша — в грудні. Найбільшу повторюваність в місті мають вітри із заходу, найменшу — з північного сходу. Найбільша швидкість вітру — у листопаді, найменша — влітку. У січні вона в середньому становить 4,1 м/с, у липні — 2,8 м/с[8].

У Володимирі-Волинському є метеостанція, яка веде спостереження за погодою[9].

Клімат Володимира-Волинського
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −2 −1 3 11 18 20 22 22 17 11 4 0 10
Середня температура, °C −4,9 −3,5 0,9 8,0 13,8 16,8 18,0 17,4 13,3 7,9 2,6 −2 7,4
Середній мінімум, °C −7 −6 −1 3 8 11 14 12 9 4 0 −4 3
Норма опадів, мм 31 31 27 39 60 68 76 61 56 37 36 38 560
Джерело: Кліматичні дані Володимира-Волинського на сайті«www.meteoprog.ua»

Населення[ред.ред. код]

Протягом своєї тисячолітньої історії, Володимир-Волинський завжди був багатонаціональним та багатокультурним містом.

За даними перепису 1897 року, населення Володимира-Волинського становило 9883 мешканця, зокрема 5869 євреїв (59,38%), 2874 православних (29,08%), 977 католиків (9,89%).[10]

За даними 1911 року, міське населення становило 15621 мешканця, з них 7060 євреїв (45,2%), 6610 православних (42,31%), 1901 католиків (12,17%).

За даними 1935 року, міське населення становило 21177 мешканців, з них 11210 поляків (41,25%), 10406 євреїв (38,29%), 5025 українців (18,49%), 536 представників інших національностей (1,97%)[11].

Динаміка зміни чисельності населення Володимира-Волинського[12]
Рік 1897 1939 1959 1970 1979 1989 2001 2009
Кількість 9.883 26.800 20.928 28.412 33.777 38.263 38.256 38.402


Станом на 1 січня 2012 року в місті проживає 38,8 тис. осіб[1].

Дані останнього перепису[ред.ред. код]

Згідно з даними останнього Всеукраїнського перепису населення (2001 рік) населення Володимира-Волинського становило 38,3 тис. осіб; воно не змінилося порівняно з даними перепису 1989 року (38,3 тис. осіб)[13].

Щодо статевого складу населення Володимира-Волинського, то станом на 2001 рік у місті проживало 18,0 тис. чоловіків (47%) та 20,3 тис. жінок (53%). Порівняно з переписом 1989 року кількість чоловіків зменшилась, а жінок відповідно збільшилась на 0,5%[14].

У національному складі населення міста переважна більшість українців, чисельність інших національностей порівняно з чисельністю українців невелика[15].

Національний склад населення міста за переписом 2001 р.
Національності Українці Росіяни Білоруси Поляки
К-сть в тис. осіб (у %) 35.7 (93.9%) 1.9 (5.0%) 0.2 (0.5%) 0.1 (0.2%)


Щодо мовного складу населення, то серед населення міста за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року вважали рідною мовою:[16].[17]

Єврейська громада[ред.ред. код]

Такою була Велика синагога, зруйнована Радянською владою після 2-ї світової війни

З 12-го століття місто є важливим єврейським центром. Більшість з них були купцями, які сприяли перетворенню міста в торговий центр між Сходом та Заходом Європи. Місто відвідували єврейські торговці з Німеччини. В архіві міста Стрлазонд збережені листи єврейських купців міста. Єврейська громада офіційно була заснована у 16 столітті. У 1527 році євреї вже виплачували місцевий податок. У 1552 році з 243 будинків навколо фортеці 22 були єврейськими.

У 1649 році повстанці Богдана Хмельницького вбили більшість євреїв. У місті залишилося лише 39 сімей. У 1861 році у місті налічувалося вже 6122 євреїв (близько 70% населення) і 7 синагог. В 1897 році єврейське населення становило 59,3%. Після створення незалежної Польщі на виборах у мерію 1929 року євреї здобули половину місць. У 1931 році 84% з торгових підприємств належали євреям, існувало 3 школи з викладанням мовою іврит. У 1931 р. у Володимирі-Волинському жило приблизно 11 тис. євреїв (44% населення). У вересні 1939 р., коли Німеччина напала на Польщу, єврейське населення Володимира-Волинського зросло до 25 тис. за рахунок біженців із західних районів Польщі.[18] Більшість з них загинули під час окупації міста. За часів радянського режиму єврейські школи було закрито, діяльність усіх єврейських партій було зупинено, а лідерів їх було негайно відправлено до Сибіру.

Історія[ред.ред. код]

Археологічні дослідження свідчать, що територія міста була заселена людьми з найдавніших часів: тут виявлено залишки поселень епохи міді (ІІІ тисячоліття до н. е.), раннього заліза (І тисячоліття до н.е), раннього середньовіччя.

Першу літописну згадку міста Володимир знайдено в описі подій 988 року на сторінках «Повісті минулих літ».[19] Тоді київський князь Володимир Святославич передав місто в удільне володіння одному зі своїх синів, Всеволоду. Таким чином, Володимир-Волинський є одним зі стародавніх міст України.

Володимир Великий

Вигідне географічне розташування сприяло швидкому розвитку стародавнього Володимира. В ХІ-ХІІ ст. він був одним з найбільших міст Київської Русі, поряд із Києвом, Черніговом, Переяславом. В цей період місто стає значним осередком торгівлі, також Володимир мав важливе військово-стратегічне значення — як оборонний форпост на західних кордонах давньоруської держави. У місті розвивалися ремесла, культура, освіта, будувалися військові укріплення, зводилися численні храми та монастирі. З 992 року у Володимирі знаходилася єпископська кафедра.

Великий князь київський Роман Мстиславович в 1204 році у зв'язку з занепадом шляху із варягів у греки та втратою Києвом свого стратегічного значення переносить до Володимира свою резиденцію (столицю Русі).[20].

Починаючи з ХІІ століття, в часи феодальної роздробленості Русі, місто стає центром удільного Волинського князівства. Тут утвердилася окрема князівська династія, заснована онуком Володимира Мономаха — Ізяславом Мстиславичем, котрий правив на Волині у 1146–1154 рр.

У першій половині ХІІІ століття Володимир стає центром об'єднаного Галицько-Волинського князівства (з 1253 — королівства). Це був період правління князя Данила Романовича, прозваного Галицьким (1201–1264), та його брата Василька Романовича (1205–1271). Середина ХІІІ століття — час найбільшого розквіту стародавнього Володимира, місто славилося як значний центр торгівлі, ремісництва, культури та мистецтва; тут сформувалася самобутня архітектурна школа, також тут писався Галицько-Волинський літопис — цінне історичне джерело другої половини ХІІІ — початку XIV століть. Захоплення сучасників викликали фортифікаційні укріплення — в 1231 році угорський король Андрій II з військом підступив до Володимира, однак на штурм міста не зважився, сказавши що «такої фортеці не бачив і у німецьких землях».

Подальшому розвитку міста завдала значної шкоди монголо-татарська навала. У 1241 році після запеклого штурму орди хана Батия вдерлися до Володимира, зруйнували та пограбували місто. За свідченнями літопису, після відходу орди в місті не лишилося жителів, а церкви були заповнені трупами.

Після розпаду Галицько-Волинської держави у середині XIV століття, Володимир входив до складу Великого князівства Литовського, а після Люблінської унії 1569 року — до складу Польського королівства. В 1324 році місто отримало Магдебурзьке право, підтверджене королем Сигізмундом І у 1509 році. В 1503 р. на посаду Володимирського старости (намісника) король Александр Ягеллончик назначає Федора Янушкевича

Кафедральний Собор Різдва Христового (УПЦ КП) (раніше Костел Розіслання Апостолів)

Упродовж XVI–XVII століть Володимир був значним торгівельним осередком. У місті діяли численні ремісничі корпорації — «цехи», вироби місцевих майстрів славилися високою якістю та експортувалися до країн Європи. Тричі на рік у Володимирі відбувалися міжнародні ярмарки.

Національно-визвольна війна 1648–1652 рр. під проводом Богдана Хмельницького викликала значні збурення серед місцевого українського населення, яке страждало від феодального гніту та національно-релігійних утисків з боку польської шляхти. Після українсько-польської війни Володимир поступово втрачає свої торгівельно-економічні переваги. У XVIII столітті він перетворюється на маленьке провінційне містечко.

Внаслідок третього поділу Польщі у 1795 році, місто увійшло до складу Російської імперії, як один з повітових центрів Волинської губернії. Тоді ж місто було перейменоване на Володимир-Волинський, з метою відрізнити його від російського Владимира на Клязьмі.

У 1869 році в місті відкрилася двокласна російська школа, тоді ж було відновлено Волинську православну єпархію. У 1887 році, з нагоди 900-ліття хрещення Русі, при церкві Святого Василя було створене Православне Братство Святого Володимира — з метою збереження пам'яток старовини та сакрального мистецтва. За ініціативою Братства у 1896–1900 рр. було відновлено Успенський собор, збудований князем Мстиславом Ізяславичем у 1156–1160 рр., який з кінця XVIII століття залишався зруйнованим. Також при Братстві діяло «Давньосховище» — музей, в якому зберігалася колекція старовинних рукописів та творів сакрального мистецтва.

У 1908 році була проведена залізниця, яка з'єднала Володимир-Волинський з Ковелем та іншими містами Російської імперії, тоді ж був збудований вокзал.

У 1910 році в місті діяли навчальні заклади: чоловіча державна та жіноча приватна гімназії, міська загальноосвітня та початкова школи.

На початку І Світової війни Володимир-Волинський став ареною бойових дій. 3 серпня 1914 року австро-угорські війська намагалися захопити місто, проте зазнали великих втрат від російського Бородінського полку, і були змушені відступити. З міста евакуювалися державні установи та значна кількість населення.

У 1915 році Володимир-Волинський був окупований австро-угорськими військами. В місті розміщувалися підрозділи легіону Українських Січових Стрільців (УСС), які складалися з українців-галичан. За сприяння УСС у Володимирі-Волинському відкрилася українська початкова школа, де працювали українські вчителі з Галичини.

Австрійська окупаційна влада діяла у місті до кінця І Світової війни у 1918 році. У Володимирі-Волинському у березні 1918 відбулось формування і вишкіл 1-ї козацько-стрілецької (Сірожупанної) дивізії Армії УНР. Сірожупанна Дивізія брала активну участь в боях Армії УНР проти польських та більшовицьких сил з 1918 по 1921 рік.

Штаб Володимир Волинського бойового загону Армії УНР в Горохові. Травень 1919 року. Зліва на право сидять — начальник повітової міліції в Володимирі Микола Баламут і сотник Юхим Бунда; стоять — Микола Панасевич (писар), Юрко Бунда (начальник постачання), Гуща (курінний), Харитон Радчук (осаул), і Федір Тарасюк (старшина для доручень).
Братська могила 12 козаків Володимир Волинського загону Армії УНР на кладовищі м. Володимир Волинський, які загинули за місто в боях з поляками в 1919 році.

Місто було свідком боїв Володимир Волинської групи Армії УНР з військами Польщі. Так описана боротьба за місто в журналі «Літопис Червоної Калини» Ч. 7 від липня 1930 року:

Нарешті після упадку осередніх держав осадила м. Володимир сотня Ярощука, але не надовго: з поваленням гетьманського уряду в Київі, в грудні 1918 р. місто захопили польські відділи. Та вже за пару неділь - з початком 1919 р. Українці роблять кілька успішних спроб відбити місто й вийти на р. Буг. База українського війська була в той час у м. Торчині, 50 км. на схід від Володимира (не доходячи 20 км. до Луцька): тут власне перебував штаб волинської оперативної групи під проводом полк. Порохівського. З цієї групи окремий курінь - т.зв. "Володимир Волинський загін" під командою курінного Гущі 7 січня 1919 р. зробив перший наскок на м. Володимир, вибив звідти польську залогу, але не діставши резерв, мусів відступити. Загін цей складався з двох сотень -одної під ком. сотника Юхима Бунди, - другої на чолі з сотн. Тоцьким; людей комлєктовано переважно з мобілізованих в районі Торчин - Володимир.

Наскок переведено нечайно нічю з 7 на 8 січня; серед польського війська в Володимирі (загін кап. Яворського і N. піхотний полк) повстала паніка. Над ранком Українці зайняли місто, але, не дістаючи підкріплень (через брак звязку зі своєю базою), не змогли закріпити свого успіху, й під натиском польських резерв відступили. Противник мав тоді досить значні втрати; з української сторони в бою на вулицях полягло 12 вояків - 1) Євдоким Микитич Матвійчук (с. Фалемичі) , 2) Лукаш Григорович Бічук (с. Яковичі), 3) Лукаш Олексієвич Янчук (с. Яковичі) та ще девятьох незнаних (с. Тумин, Губин та інш.). Крім того були ранені: з Володимира Євдоким Стапанюк, Сильвестер Крищук - і з міста Локачі Володимир (Олександер?) Трутевич.

На другий день після того Українці поновно відбили Володимир, але тільки на три дні, вдержатись довше не змогли, бо двох сотень "Володимир-Волинського боєвого загону" було такий замало, а полки - Ямпільський і Кремінецький, що мали давати поповнення, були вже здеморалізовані і розбіглися. В місяці лютім бої за м. Володимир відновилися; цим разом Українці під ком. сотника Юхима Бунди наступали з боку с. Зимно; при тому були ранені: сот. Ю. Бунда (м. Володимир), ч. Іван Малиновський (с. Дігтев), Микола Парій і Микола Яворський (м. Володимир), Наумів (с. Новосілки); убито в боях кільканадцять укр. стрільців, в тім числі - з м. Володимира: Семен Залуський, Степан Панасевич, Андрій Шум, чет. Іван Гусь (похований у м. Горохові), жид Фельдакер та інші незнані. На весні 1919 р. Поляки пішли на схід і в травні вже захопили Луцьк. "Володимир-Волинський боєвий загін" зістав тоді окружений з одного боку Поляками і з другого боку большевиками в районі м. Горохова, але пробився на Дубно й сполучився з рештою українського війська; під той час полягли в боях: Наумів (с. Новосілки)і Євген Григорович Березовський (м. Володимир).

Окрім згаданих вище (серед убитих і ранених), до складу "Волод. - Вол. боєвого загону" між інш. ще належали: з м. Володимира - Василь Теребуха, Микола Костецький, Олександер Залуський (+), Іван Сойка, Нікіфор Залуський, Іван Гилецький, Володимир Ніконський, старшина Всеволод Березовський і військові урядовці Микола Панасевич та Володимир Мояк; з передм. Островок - Володимир Статкевич, Приймак, Коханський та ін. ; з передм. Лобачин - Гриць Цісар, Андрій Воробчук, Антін Залізний, Єрофей Костюк; з передм. Шистів - Іван Пасальський, Сидір Підзізей, Андрій Пасальський, Володимир Поліщук, Дмитро Вихрук, Йосип Пташник; з с. Новосілки - Сидір Козлюк та інші; з с. Верба - старш. Федір Тарасюк; з с. Якович - осаул Харитон Радчук та інші.

Поляглих у бою за м. Володимир 7 січня 1919 р. дванацять стрільців поховано у братській могилі на правосл. кладовищі в Володимирі. Стараннями місцевого громадянства і пластової молоді перед десятьлітньою річницею тих боїв братську могилу впорядковано і поставлено дубового хреста з українським тризубом і написом:

                                                       Поляглим за Рідний Край 
                                                            1918 – 1928 
                                                         Pro Patria Mortuis

Кожної т. зв. поминальниці на цією могилою відбуваєтся "вселенська" панахида за всіх полеглих в оборони Українскої Держави.

За умовами Ризького мирного договору 1921 року, Володимир-Волинський увійшов до складу Польщі, і став одним з повітових центрів Волинського воєводства.

У міжвоєнний період Володимир-Волинський залишався невеликим провінційним містом, позбавленим промисловості. Населення, більшість якого становили поляки та євреї, займалося здебільшого дрібною торгівлею.

Греко-католицька церква (раніше — лютеранська кірха)

Водночас, Володимир-Волинський був впорядкованим містом: діяли 6 початкових шкіл, 5 загальноосвітніх шкіл, ремісничо-промислова школа, 2 приватні єврейські школи, електростанція, кінотеатр, 5 готелів, лікарня, а також численні магазини, кафе та ресторани.

Оскільки Володимир-Волинський перебував у складі Польщі, ІІ Світова війна розпочалася для жителів міста 1 вересня 1939 року. Через Володимир-Волинський відступали на схід підрозділи розгромленої вермахтом польської армії, місто бомбардувала німецька авіація.

19 вересня 1939 року Володимир-Волинський був зайнятий частинами Червоної Армії, і згідно з пактом Молотова-Рібентропа був включений до складу СРСР.

Після нападу Німеччини на СРСР 22 червня 1941 року, Володимир-Волинський як прикордонне місто з самого початку війни став ареною бойових дій. У перші години війни місто бомбардувала німецька авіація, воно зазнало артилерійського обстрілу.

Обороняли Володимир-Волинський прикордонні застави 90-го погранзагону, частини 87-ї стрілецької та 41-ї танкової дивізій Червоної Армії, а також 2-го укріпрайону. Проте незважаючи на спротив радянських військ, 23 червня 1941 року Володимир-Волинський був окупований німецькими військами.

Німецька окупація завдала місту великих втрат. У Володимирі-Волинському діяв гебітскомісаріат. У вересні 1941 року тут був створений концтабір «Норд-Офлаг-365», в якому утримувалися військовополонені солдати та офіцери Червоної Армії. Впродовж 1941–1944 рр. у концтаборі було знищено 56000 радянських військовополонених. Також за період окупації гітлерівці знищили близько 15000 мирних жителів, вивезли до Німеччини значну кількість молоді. У 1944 році населення міста становило лише 7000 людей.

20 липня 1944 року радянські війська штурмом оволоділи Володимиром-Волинським. Частинам і підрозділам Червоної Армії, які відзначилися в боях за місто, було присвоєно назви Володимир-Волинські.

У повоєнний період місто інтенсивно розвивалося, завдяки близькості Львівсько-Волинського вугільного басейну. У місті було збудовано ряд промислових підприємств: цукровий завод (один з найпотужніших в області), швейна фабрика, меблева фабрика, птахофабрика, консервний завод, комбінат молочних виробів, хлібзавод, цегельний завод, збиральний цех Луцького автозаводу, геолого-розвідувальна експедиція. Інтенсивно велося житлове будівництво, формувалася сучасна міська інфраструктура. У радянський період Володимир-Волинський в цілому набув притаманних йому в теперішній час рис.

Здобуття Україною державної незалежності у 1991 році сприяло подальшому розвитку національної культури, відродженню українських традицій та культурних цінностей. Проте, глибока економічна криза середини 1990-х років негативно позначилася на розвитку міста.

У теперішній час у місті працює ряд підприємств легкої та харчової промисловості, значна кількість населення займається підприємницькою діяльністю. На розвиток міста впливає його прикордонне розташування, сусідство з країнами ЄС. Завдяки численним пам'яткам історії та архітектури, Володимир-Волинський має умови для успішного розвитку туризму.

В селі Зимне, яке розташоване за 8 км на південь від Володимира-Волинського, розташовані Зимненський монастир та Зимненське городище.

Визначні пам'ятки[ред.ред. код]

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

Станом на 1 січня 2009 року у Володимирі-Волинському нараховується 23 пам'ятки архітектури, з яких 8 — національного значення:

Інші пам'ятки[ред.ред. код]

У Володимирі-Волинському станом на 2008 р. нараховується 15 пам'яток історії та 2 пам'ятки археології.

  • Городище. Земляні вали (городище), які історики датують 10 століттям. У 1997 і 2011 роках за валами проводилися археологічні розкопки, здійснені львівським товариством «Пошук» та археологічною службою «Волинські старожитності». Виявили останки 100 (1997 р.) і понад 300 людей (2011 р.) — це жертви політичних репресій, яких перепоховали на місцевому Федорівському цвинтарі.

Економіка[ред.ред. код]

Економіка Володимира-Волинського доволі багатогранна. Ядро промислового комплексу міста складається з підприємств переробної галузі. Деревообробна галузь представлена меблевою фабрикою «Гербор-холдінг», відомою не лише на території України, а й далеко за її межами, легка промисловість — підприємством «Луга».

Пріоритетними у Володимирі-Волинському є розвиток деревообробної, меблевої, легкої, харчової і будівельної промисловості (житлове будівництво та виробництво будівельних матеріалів)[21].

Місто є одним з найважливішим центром рекреації та туризму Волинської області[22].

У місті створено два туристичних агентства, як і надають туристичні послуги у межах Волинської області і всієї України. Пропонуються екскурсії: по місту Володимиру-Волинському, до застави ім. Пархоменка, в музей Стравінського, до міста Луцька, Берестечка, Почаєва, селищ Рокині, села Колодяжного та ін.

Освіта[ред.ред. код]

У Володимирі-Волинському працюють 5 загальноосвітних шкіл (з них одна гімназія), ліцей, школа-інтернат для дітей з вадами слуху, та школа-інтернат для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, музична, художня, спортивна дитячі школи та центр позашкільної освіти.

Культура[ред.ред. код]

У місті з 1887 року діє Володимир-Волинський історичний музей.

З 1 січня 2003 року у Володимирі-Волинському функціонує Державний історико-культурний заповідник «Стародавній Володимир», який є культурно-просвітницьким, науково-дослідним закладом, що здійснює на відведеній йому території її наукове дослідження, охорону пам'яток культурної спадщини, популяризацію знань про них, забезпечує належне використання їх та реставрацію. У 2004 році було розроблено та затверджено генеральний план розвитку заповідника, яким визначено основні напрямки роботи на найближчий період часу. Територія заповідника становить 14,5 га. До його складу входять 6 пам'яток національного значення і 19 — місцевого[23].

Культурно-мистецький центр (КМЦ)[ред.ред. код]

У КМЦ працюють такі творчі колективи: фольклорний колектив «Журавка», народні ансамблі «Володимирські музики» та «Розмай»; молодіжний арт-клуб рокової музики (гурти «Ледь живі», «Інші»), клуб бардівської пісні «Передзвін». У мистецькій галереї, що працює у КМЦ, до уваги жителів та гостей міста постійно працюють персональні, загальні та колективні виставки митців міста та регіону. Традиційним до Дня міста (28 липня) стало театралізоване дійство «Володимирський узвіз», в якому активну участь беруть всі працівники і артисти художньої самодіяльності культурно-мистецького центру.

Бібліотеки[ред.ред. код]

  • Володимир-Волинська міська бібліотека для дітей (вул. Генерала Шухевича, 67)
  • Володимир-Волинська міська бібліотека для дорослих (вул. Луцька, 105/2)[24]
  • Володимир-Волинська шкільна бібліотека для дітей (вул.Луцька 240)

Спорт[ред.ред. код]

18 червня 2012 року у Володимирі-Волинському відбулося відкриття нового сучасного спортивного комплексу. Ще у 1983 році було закладено фундамент цієї будівлі, а далі майже на 20 років, у зв'язку з нестачею коштів, будівництво було законсервовано. І лише в 2004 році було продовжено роботи. Будувався комплекс за рахунок коштів з державного, обласного і міського бюджетів, а це — 4 мільйони 706 тисяч гривень[25][26][27].

Станом на 2012 рік до занять у міських ДЮСШ та спортивних клубах залучено 1254 учнів, що становить 29,2% (у 2011 році 1337 учнів і 31,5% відповідно).

Спортивні організації[ред.ред. код]

  • Комітет по фізичній культурі та спорту міськвиконкому (вул. Драгоманова, 22)
  • Дитячо-юнацька спортивна школа відділу освіти (вул. Котляревського, 1; вул. Драгоманова, 20). Діють відділення футболу, волейболу, баскетболу, легкої атлетики, настільного тенісу, художньої гімнастики, спортивного танцю.
  • Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа для дітей сиріт (вул. Берегового, 1). Діють відділення футболу, баскетболу, боксу, легкої атлетики.
  • Міська рада фізкультурно-спортивного товариства «Спартак», ДЮСШ «Спартак» (вул. Драгоманова, 20). Діють відділення футболу, боксу, вільної боротьби, боротьби дзюдо, шахів.
  • Міський центр фізичного здоров'я населення «Спорт для всіх» (вул. Драгоманова, 20). Структурні підрозділи центру:
    • стадіон «Олімп»
    • плавальний 25-метровий басейн
    • спортивний комплекс
  • Спортивно-оздоровчий клуб «Любарт» (вул. Сагайдачного, 7). Пропагують бокс, культуризм.
  • Футбольний клуб «Володимир»
  • Футбольний клуб «БРВ-ВІК»[28]

Релігія[ред.ред. код]

Релігійні організації[ред.ред. код]

№, п/п Конфесія Кількість релігійних громад
1 Українська православна церква (Московський патріархат) 2[29] або 7[30]
2 Українська православна церква — Київський патріархат 4[29] або 5[30] або 6[31]
3 Римо-Католицька Церква 1
4 Українська греко-католицька церква 1
5 ЄХБ 1
6 ХВЄ-П 1
7 АСД 1
8 Свідки Єгови 1
9 Церква Христова «Скеля Спасіння» 1

Культові споруди[ред.ред. код]

Медицина[ред.ред. код]

У Володимирі-Волинському працюють такі медичні заклади:

  • Володимир-Волинська центральна районна лікарня (вул. Павлова, 20),
  • Володимир-Волинська станція переливання крові (вул. Наливайка, 18),
  • Володимир-Волинська районна стоматологічна поліклініка (вул. Драгоманова, 41),
  • 9 аптек,
  • магазин «Оптика».

Також у місті є Володимир-Волинська районна організація Товариства Червоного Хреста України (вул. Павлова, 20)[32].

Пошта, зв'язок, банківська сфера[ред.ред. код]

Головним оператором надання населенню поштових послуг у місті є філія національного оператора підприємства УДППЗ «Укрпошта».

Основний та єдиний оператор фіксованого зв'язку — ВАТ «Укртелеком». Код міста +380-3342.

Послуги стільникового зв'язку тут надають такі оператори, як Київстар[33], МТС[34] та life:)[35].

Доступ до Інтернету забезпечують провайдери «Укртелеком» та «Інтертелеком».

Банківська сфера міста представлена такими філіями та відділеннями:

ЗМІ[ред.ред. код]

Друковані ЗМІ[ред.ред. код]

  • Газета «Слово Правди»[37]
  • Газета «Місто вечірнє»[38]
  • Газета «Володимирський експрес»
  • Газета «Рідне місто»[39]

Електронні ЗМІ[ред.ред. код]

Місцеве телемовлення здійснює телеканал «АТМ Володимир»

Транспорт[ред.ред. код]

Через місто проходять: автошлях Т 0302 Піща — Кременець, автошлях Р15 Ковель — Жовква, автошлях Н22 Устилуг — Луцьк — Рівне.

Шлях від облцентру Луцька проходить автотрасою Н22.

У місті працює автостанція, через яку автобусами та маршрутними таксі здіснюються перевезення Володимир-Волинським районом, Волинською областю та Україною.

В даному населеному пункті знаходиться залізнична станція «Володимир-Волинський».

Відстань від Володимира-Волинського до інших населених пунктів (автошляхами)








Сторони світу.jpg








Джерело: Карти Google

Пам'ятники[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

Уродженці міста[ред.ред. код]

Пов'язані з Володимиром-Волинським[ред.ред. код]

Пам'ятник Володимиру Великому
  • Антонович Володимир Боніфатійович  — український історик, археолог, етнограф, досліджував місто Володимир-Волинський, займався вивченням Успенського собору та «Старої Кафедри». Склав археологічну карту Волинської губернії.
  • Букатевич Микола Петрович — відомий художник на Волині, проживав у Володимирі-Волинському в 40-80-х роках, автор полотна «Народні месники».
  • Володимир Святославич
  • Герштанський Дем'ян Йосипович
  • Іпатій (Потій)
  • Косович Севастьян — відомий священик, настоятель Успенського собору в 20-30-х роках ХІХ ст., автор перших краєзнавчих розвідок з церковної історії стародавнього Володимира, зокрема праці «Историческое и от части статистическое описание города Владимира, что на Волыни. Рукопись 1838 г.» .
  • Лев (Слюбич-Заленський)
  • Мишуга Лука
  • Тетеря Павло — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Правобережній Україні (1663–1665).
  • Річинський Арсен Васильович — ініціатор українського церковного руху на Волині. Заснував часописи «Наше братство», «Рідна церква» та інші. В 20-30-х роках проживав у місті Володимирі-Волинському.
  • Саєвич Микола
  • Теодорович Микола Іванович  — історик, краєзнавець, церковний діяч. Народився в місті Гродно в Білорусі, викладав у Волинській духовній семінарії у Кременці. Ініціював розвиток краєзнавчого руху на Волині, автор першого дослідження з церковної історії Володимира-Волинського.
  • Тележинський Михайло Федорович — композитор, хоровий диригент, публіцист, відомий духовий та політичний діяч, жив і працював в 20-30-х роках в місті Володимирі-Волинському.
  • Фелінський Алойзи — польський письменник, драматург, вчений, навчався в Володимирському колегіумі, займався перекладацькою діяльністю.
  • Фаддей (Успенський)

Почесні громадяни міста[ред.ред. код]

Станом на 2013 рік званням «Почесний громадянин Володимира-Волинського» відзначені 14 осіб[40]:

Цікаві факти та маловідомі події[ред.ред. код]

  • Місто у 1324 році вперше в Україні отримало Магдебурзьке право, раніше від Львова на 32, від Києва — 170 років.
  • У стародавньому Володимирі функціонувало до 20 храмів, багато з них не збереглося до наших днів.
  • 1231 р. — місто мало унікальні фортифікаційні споруди, якими захоплювався угорський королевич Андрій: «Города такого не знаходив я навіть у німецьких землях».
  • У 1324 році була підписана відома в Західній Європі міжнародна угода між Володимиром та німецьким містом Штральзунд про повернення володимирським купцям сукна з розбитого корабля. Документ зберігається у Штральзунді.
  • 1786 р. — орден василіан заклав першу на Волині аптеку.
  • 1916 р. — відкрито 1-шу українську народну школу українськими січовими стрільцями.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Чисельність населення на 1 листопада 2013 року
  2. [1]
  3. Українська геральдика. Прапор Володимира-Волинського
  4. Українська геральдика. Герб Володимира-Волинського
  5. а б Карти Google
  6. а б в г Кравчук П. А. Рекорди Волині 1993. – Любешів, 1994. – 64 с. ISBN 5-7707-2014-1/4., с. 27
  7. Річка Риловиця
  8. а б в дані Володимира-Волинського на сайті«www.meteoprog.ua»
  9. Природа Волинської області
  10. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Предисл.: Н. Тройницкий. — С-Пб.: Типография «Общественная польза», 1905
  11. Чарівне місто Володимир-Волинський
  12. Населення міст України
  13. Кількість та склад населення Волинської області
  14. Статевий склад населення Волинської області
  15. Національний склад населення Волинської області
  16. Мовний склад населення Волинської області
  17. Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область
  18. Владимир-Волынский. Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  19. Кравчук П. А. Рекорди Волині 1993. – Любешів, 1994. – 64 с. ISBN 5-7707-2014-1/4., с. 7
  20. Сфрагістичний щорічник. Київ 2011, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України ст. 196, 197
  21. Економіка Володимира-Волинського
  22. Гілецький Й. P. Географія України. Соціально-економічна з основами теорії. Підручник для 9 класу. — Львів: ВНТЛ, 2001. — 160 с.
  23. Музейний простір Волині. Державний історико-культурний заповідник «Стародавній Володимир»
  24. Володимир-Волинський район: культура
  25. Спорт у Володимирі-Волинському
  26. У Володимирі-Волинському відбулось відкриття нового спортивного комплексу
  27. [2]
  28. Спортивні організації Володимира-Волинського
  29. а б Володимир-Волинський: релігійні організації
  30. а б Луцький Екзархат УГКЦ. Парохія святого Йосафата у Володимирі-Волинському
  31. Волинська єпархія УПЦ КП. Ще один деканат
  32. Володимир-Волинський район: медицина, санітарія
  33. Київстар: карта покриття
  34. МТС Україна — Карта покриття по Україні
  35. Індивідуальний life:)>Покриття
  36. Володимир-Волинський район: фінанси, страхування
  37. Електронна версія газети «Слово Правди»
  38. Електронна версія газети «Місто вечірнє»
  39. Газета «Рідне місто»
  40. Почесні громадяни Володимира-Волинського
  • Бої за Володимир Волинський — Журнал «Літопис Червоної Калини» Ч. 7 від липня 1930 року — сторінки 16, 17, 18

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Мазурок Р. В., Гнатюк А. С. «Володимир. Забуті образи міста». Рівне, видавничий дім «Естеро», 2013. ISBN 978-966-2254-46-4
  • Музиченко В. «Володимир єврейський. Історія і трагедія єврейської громади м. Володимира-Волинського» . Луцьк, «Волинська обласна друкарня», 2011. ISBN 978-966-361-664-3.