Володимир-Волинський

Володимир-Волинський
Герб Володимира-Волинського Прапор Володимира-Волинського
Володимир-Волинський на карті України
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Волинська область
Район/міськрада	Володимир-Волинська міська рада
Код КОАТУУ	710200000
Засноване	X століття
Перша згадка	988
Магдебурзьке право	1324
Статус міста	з 1324 року
Населення	▲ 38578 1 серпня 2011
Площа	16.05 км²
Густота населення	2403 осіб/км²
Поштові індекси	44700-44709
Телефонний код	+380-3342
Координати	050.848 0024.32250°50′53″ пн. ш. 24°19′20″ сх. д.50.848056° пн. ш. 24.322222° сх. д. 50.848056, 24.322222
Висота над рівнем моря	197 м
Водойма	Луга
Міста-побратими	Грубешів, Кентшин (Польща)
День міста	28 липня
Відстань
Найближча залізнична станція	Володимир-Волинський
До обл./респ. центру
- фізична	72 км
- автошляхами	77 км
До Києва
- фізична	441 км
- залізницею	506 км
- автошляхами	465 км
Міська влада
Адреса	44700, Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Д. Галицького, 5, 3-57-01
Веб-сторінка	Володимир-Волинська міськрада
Міський голова	Петро Саганюк

Володи́мир-Воли́нський (до 1944 року — Володимир-Волинськ; пол. Włodzimierz Wołyński)  — місто обласного значення в Україні, центр Володимир-Волинського району, Волинської області. Колишня назва — Володимир.

Географічне розташування та клімат

Місто розташоване на правому березі річки Луги, на південному заході Волинської області, на схилах Волинської височини, у природній зоні мішаних лісів.

Клімат Володимира-Волинського помірно континентальний, зима відносно м`яка з частими відлигами, літо помірно тепле та вологе, весна і осінь затяжні. Середня температура січня −4,9 °C, липня +18 °C. Щорічна кількість опадів становить близько 600 мм.

Історія

Археологічні дослідження свідчать, що територія міста була заселена людьми з найдавніших часів: тут виявлено залишки поселень епохи міді (ІІІ тисячоліття до н. е.), раннього заліза (І тисячоліття до н.е), раннього середньовіччя.

Перша літописна згадка про місто Володимир датується 988 роком — коли київський князь Володимир Святославич передав місто в удільне володіння одному з своїх синів, Всеволоду. Таким чином, Володимир-Волинський є одним з найдревніших міст України.

Володимир Великий

Вигідне географічне розташування сприяло швидкому розвитку древнього Володимира. В ХІ-ХІІ ст. він був одним з найбільших міст Київської Русі, поряд із Києвом, Черніговом, Переяславом. В цей період місто стає значним осередком торгівлі, також Володимир мав важливе військово-стратегічне значення — як оборонний форпост на західних кордонах давньоруської держави. У місті розвивалися ремесла, культура, освіта, будувалися військові укріплення, зводилися численні храми та монастирі. З 992 року у Володимирі знаходилася єпископська кафедра.

Великий князь київський Роман Мстиславович в 1204 році у зв'язку з занепадом шляху із варягів у греки та втратою Києвом свого стратегічного значення переносить до Володимира свою резиденцію (столицю Русі).

Починаючи з ХІІ століття, в часи феодальної роздробленості Русі, місто стає центром удільного Волинського князівства. Тут утвердилася окрема князівська династія, заснована онуком Володимира Мономаха — Ізяславом Мстиславичем, котрий правив на Волині у 1146—1154 рр.

У першій половині ХІІІ століття Володимир стає центром об'єднаного Галицько-Волинського князівства (з 1253 — королівства). Це був період правління князя Данила Романовича, прозваного Галицьким (1201—1264), та його брата Василька Романовича (1205—1271). Середина ХІІІ століття — час найбільшого розквіту стародавнього Володимира, місто славилося як значний центр торгівлі, ремісництва, культури та мистецтва; тут сформувалася самобутня архітектурна школа, також тут писався Галицько-Волинський літопис — цінне історичне джерело другої половини ХІІІ — початку XIV століть. Захоплення сучасників викликали фортифікаційні укріплення — в 1231 році угорський король Андрій II з військом підступив до Володимира, однак на штурм міста не зважився, сказавши що «такої фортеці не бачив і у німецьких землях».

Подальшому розвитку міста завдала значної школи монголо-татарська навала. У 1241 році після запеклого штурму орди хана Батия вдерлися до Володимира, зруйнували та пограбували місто. За свідченнями літопису, після відходу орди в місті не лишилося жителів, а церкви були заповнені трупами.

Після розпаду Галицько-Волинської держави у середині XIV століття, Володимир входив до складу Великого князівства Литовського, а після Люблінської унії 1569 року — до складу Польського королівства. В 1324 році місто отримало Магдебурзьке право, підтверджене королем Сигізмундом І у 1509 році. В 1503 р. на посаду Володимирського старости (намісника) король Александр Ягеллончик назначає Федора Янушкевича

Упродовж XVI—XVII століть Володимир був значним торгівельним осередком. У місті діяли численні ремісничі корпорації — «цехи», вироби місцевих майстрів славилися високою якістю та експортувалися до країн Європи. Тричі на рік у Володимирі відбувалися міжнародні ярмарки.

Національно-визвольна війна 1648—1652 рр. під проводом Богдана Хмельницького викликала значні збурення серед місцевого українського населення, яке страждало від феодального гніту та національно-релігійних утисків з боку польської шляхти. Після українсько-польської війни Володимир поступово втрачає свої торгівельно-економічні переваги. У XVIII столітті він перетворюється на маленьке провінційне містечко.

Внаслідок третього поділу Польщі у 1795 році, місто увійшло до складу Російської імперії, як один з повітових центрів Волинської губернії. Тоді ж місто було перейменоване на Володимир-Волинський, з метою відрізнити його від російського Владимира на Клязьмі.

У 1869 році в місті відкрилася двокласна російська школа, тоді ж було відновлено Волинську православну єпархію. У 1887 році, з нагоди 900-ліття хрещення Русі, при церкві Святого Василя було створене Православне Братство Святого Володимира — з метою збереження пам`яток старовини та сакрального мистецтва. За ініціативою Братства у 1896—1900 рр. було відновлено Успенський собор, збудований князем Мстиславом Ізяславичем у 1156—1160 рр., який з кінця XVIII століття залишався зруйнованим. Також при Братстві діяло «Давньосховище» — музей, в якому зберігалася колекція старовинних рукописів та творів сакрального мистецтва.

У 1908 році була проведена залізниця, яка з`єднала Володимир-Волинський з Ковелем та іншими містами Російської імперії, тоді ж був збудований вокзал.

У 1910 році в місті діяли навчальні заклади: чоловіча державна та жіноча приватна гімназії, міська загальноосвітня та початкова школи.

На початку І Світової війни Володимир-Волинський став ареною бойових дій. 3 серпня 1914 року австро-угорські війська намагалися захопити місто, проте зазнали великих втрат від російського Бородінського полку, і були змушені відступити. З міста евакуювалися державні установи та значна кількість населення.

У 1915 році Володимир-Волинський був окупований австро-угорськими військами. В місті розміщувалися підрозділи легіону Українських Січових Стрільців (УСС), які складалися з українців-галичан. За сприяння УСС у Володимирі-Волинському відкрилася українська початкова школа, де працювали українські вчителі з Галичини.

Австрійська окупаційна влада діяла у місті до кінця І Світової війни у 1918 році.

За умовами Ризького мирного договору 1921 року, Володимир-Волинський увійшов до складу Польщі, і став одним з повітових центрів Волинського воєводства.

У міжвоєнний період Володимир-Волинський залишався невеликим провінційним містом, позбавленим промисловості. Населення, більшість якого становили поляки та євреї, займалося здебільшого дрібною торгівлею.

Водночас, Володимир-Волинський був благоустроєним містом: діяли 6 початкових шіл, 5 загальноосвітніх шкіл, ремісничо-промислова школа, 2 приватні єврейські школи, електростанція, кінотеатр, 5 готелів, лікарня, а також численні магазини, кафе та ресторани.

Оскільки Володимир-Волинський перебував у складі Польщі, ІІ Світова війна розпочалася для жителів міста 1 вересня 1939 року. Через Володимир-Волинський відступали на схід підрозділи розгромленої вермахтом польської армії, місто бомбардувала німецька авіація.

19 вересня 1939 року Володимир-Волинський був зайнятий частинами Червоної Армії, і згідно з пактом Молотова-Рібентропа був включений до складу СРСР.

Після нападу Німеччини на СРСР 22 червня 1941 року, Володимир-Волинський як прикордонне місто з самого початку війни став ареною бойових дій. У перші години війни місто бомбардувала німецька авіація, воно зазнало артилерійського обстрілу.

Обороняли Володимир-Волинський прикордонні застави 90-го погранзагону, частини 87-ї стрілецької та 41-ї танкової дивізій Червоної Армії, а також 2-го укріпрайону. Проте незважаючи на спротив радянських військ, 23 червня 1941 року Володимир-Волинський був окупований німецькими військами. Німецька окупація завдала місту великих втрат. У Володимирі-Волинському діяв гебітскомісаріат. У вересні 1941 року тут був створений концтабір «Норд-Офлаг-365», в якому утримувалися військовополонені солдати та офіцери Червоної Армії. Впродовж 1941—1944 рр. у концтаборі було знищено 56000 радянських військовополонених. Також за період окупації гітлерівці знищили близько 15000 мирних жителів, вивезли до Німеччини значну кількість молоді. У 1944 році населення міста становило лише 7000 людей.

20 липня 1944 року радянські війска штурмом оволоділи Володимиром-Волинським. Частинам і підрозділам Червоної Армії, які відзначилися в боях за місто, було присвоєно назви Володимир-Волинські.

Греко-католицька церква (колись лютеранська)

У повоєнний період місто інтенсивно розвивалося, завдяки близькості Львівсько-Волинського вугільного басейну. У місті було збудовано ряд промислових підприємств: цукровий завод (один з найпотужніших в області), швейна фабрика, меблева фабрика, птахофабрика, консервний завод, комбінат молочних виробів, хлібзавод, цегельний завод, збиральний цех Луцького автозаводу, геолого-розвідувальна експедиція. Інтенсивно велося житлове будівництво, формувалася сучасна міська інфраструктура. У радянський період Володимир-Волинський в цілому набув притаманних йому в теперішній час рис.

Здобуття Україною державної незалежності у 1991 році сприяло подальшому розвитку національної культури, відродженню українських традицій та культурних цінностей. Проте, глибока економічна криза середини 1990-х років негативно позначилася на розвитку міста.

У теперішній час у місті працює ряд підприємств легкої та харчової промисловості, значна кількість населення займається підприємницькою діяльністю. На розвиток міста впливає його прикордонне розташування, сусідство з країнами ЄС. Завдяки численним пам`яткам історії та архітектури, Володимир-Волинський має умови для успішного розвитку туризму.

Населення

Кафедральний Собор Різдва Христового (УПЦ КП) (раніше Костел Розіслання Апостолів)

Протягом своєї тисячолітньої історії, Володимир-Волинський завжди був багатонаціональним та багатокультурним містом.

За даними перепису 1911 року, міське населення становило 15621 мешканця, з них 7060 євреїв (45,2%), 6610 православних (42,31%), 1901 католиків (12,17%).

За даними перепису 1935 року, міське населення становило 21177 мешканців, з них 11210 поляків (41,25%), 10406 євреїв (38,29%), 5025 українців (18,49%), 536 представників інших національностей (1,97%).

Видатні особи

• Кримський Агатангел Юхимович — український історик, письменник і перекладач кримсько-татарського походження, один з організаторів Академії Наук України (1918). Літературний псевдонім А. Хванько. Народився 3 січня (15 січня) 1871 у Володимир-Волинському.
• Кунцевич Йосафат — Святи́й Йосафа́т Кунце́вич (світське ім'я Іван; *1580 — †12 листопада 1623) — український церковний діяч, архієпископ полоцький Уніатської (Греко-Католицької) церкви (з 1618 р.). Народився у місті Володимирі-Волинському. Канонізований Вселенською церквою у 1867 р. Саркофаг з тілом святого Йосафата перебуває у Базиліці Святого Петра в Римі.

Визначні місця

• Будинок Володимир-Волинського історичного музею.Пам'ятка архітектури кін.IX поч.XX ст.
• Кафедральний собор Різдва Христового (Володимир-Волинський) УПЦ КП, 1718—1755 рр., (раніше Костел Розіслання Апостолів).
• Василівська церква, XIII—XIV ст.
• Костел Св. Йоакима і Анни, 1752 р., нині парафіальний римо-католицький костел
• Миколаївська церква, 1780 р.
• Успенський собор (1160 р.)
• Стародавній центр міста XIV-XIV ст.
• Зимнівський Святогорський Успенський монастир. (с. Зимне)

Єврейська громада

Місто важливий єврейський центр з 12-го століття. Більшість з них були купцями, які зробили торговим центром між Сходом та Заходом Європи. Місто відвідували єврейські торговці з Німеччини. В архіві міста Стрлазонд збережені листи єврейських купців міста. Єврейська громада офіційно була заснована у 16 столітті. У 1527 році євреї вже виплачували місцевий податок. У 1552 році з 243 будинків навколо фортеці 22 єврейських.

У 1649 році повстанці Богдана Хмельницького вбили більшість євреїв. У місті залишилося лише 39 сімей. У 1861 році у місті налічувалося вже 6122 євреїв (близько 70% населення) і 7 синагог. В 1897 році єврейське населення 59,3%. Після створення незалежної Польщі на виборах у мерію 1929 року євреї здобули половину місць. У 1931 році 84% з торгових підприємств належати до євреїв і були 3 школи з викладанням на івриті. У 1931 р. у Володимирі-Волинському жили приблизно 11 тис. євреїв (44% населення). У вересні 1939 р., коли Німеччина напала на Польщу, єврейське населення Володимира-Волинського зросло до 25 тис. за рахунок біженців із західних районів Польщі. Більшість з них загинули, коли нацистська Німеччина взяла місто під свій контроль. За часів радянського режиму єврейські школи було закрито, діяльність усіх єврейських партій було зупинено, а лідери їх були негайно відправлені до Сибіру.

Освіта

У Володимирі-Волинському працюють 5 загальноосвітніх шкіл (з них одна гімназія), школа-інтернат для дітей з вадами слуху, та школа-інтернат для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

• Педагогічний коледж імені Агатангела Кримського — вул. Устилузька, 42
• Агротехнічний коледж — вул. Генерала Шухевича, 27
• Медико-технічний коледж — вул. Устилузька, 140
• Філія університету «Львівська Політехніка» — вул. Луцька, 233
• Вище професійне училище — вул. Данила Галицького, 10

Музей

В місті з 1887 року діє Володимир-Волинський історичний музей.

ЗМІ

Друковані ЗМІ

• Газета «Слово Правди»
• Газета «Місто вечірнє»
• Газета «Володимирський експрес»
• Газета «Рідне місто»

Електронні ЗМІ

Місцеве телемовлення здійснює телеканал «АТМ Володимир»

Примітки

• 7. Музиченко В. "Володимир єврейський. Історія і трагедія єврейської громади м. Володимира-Волинського" . Луцьк, “Волинська обласна друкарня”, 2011. ISBN 978-966-361-664-3

Посилання

• Веб-сторінка: Володимир-Волинський історичний музей
• Старі мапи Володимир-Волинського
• Володимир-Волинський (OpenSteetMap)