Міна Бен-Цві

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міна Бен-Цві
Ім'я при народженні англ. Mina Rogozik[1]
Народилася 1909[1] або 1 березня 1909(1909-03-01)
Межирічі, Ровенський повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Померла 23 грудня 2000(2000-12-23)
Країна  Ізраїль
Діяльність активістка, офіцерка
Alma mater Нью-Йоркський університет[1]
Учасник Друга світова війна
Роки активності з 1933
Військове звання підполковник[d]

Міна Бен-Цві (івр. מינה בן-צבי‎, уродж. Міна Рогожик, їд. מינה רוגוז'יק‎; 1909, Межирічі, Ровенський повіт, Волинська губернія — 23 грудня 2000, Ізраїль) — перша командувачка жіночого корпусу Армії оборони Ізраїлю[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Міна Бен-Цві народилася як Міна Рогожик у 1909 році в Межирічах. У 1921 році емігрувала з родиною до підмандатної Палестини[3]. Навчалася в школі Реалі в Хайфі, в технічній школі «Монтефіорі» в Тель-Авіві (1928—1929) і в Нью-Йоркському університеті (1930—1933). Після закінчення освіти в 1933 році у віці 24 років вона приєдналася до хайфського відділення Гаґани[4].

Під час Другої світової війни Міна була однією з перших 66 жінок у підмандатній Палестині, які вступили до жіночого корпусу британської армії.[3] Згодом вона стала командиром британського підрозділу в Єгипті у званні капітана[5]. В 1947 році вийшла заміж за Еліягу Бен-Цві. Коли почалася війна 1948 року, її призначили першим головнокомандувачем жіночого корпусу Армії оборони Ізраїлю[2]. Як було прийнято в ЦАГАЛі того часу, вона івритизувала своє прізвище приєднавши прізвище чоловіка: Рогожик-Бен-Цві.

Бен-Цві разом з чоловіком виконувала дипломатичну місію у Фінляндії з 1953 по 1955 рік.[3] Вона представляла Ізраїль в Комісії ООН зі становища жінок (1956-1958) і багато подорожувала Африкою та Азією у зв'язку з питаннями покращення становища жінок.[6] Після цього була керівницею Департаменту домашньої економіки в Міністерстві сільського господарства.

Бен-Цві була першою жінкою на керівній посаді в Хайфській трудовій раді та членом Хайфської міської ради з 1959 по 1969 рік.

У 1960 році Голда Меїр заснувала Міжнародний навчальний центр «Кармель» у співпраці з Бен-Цві та Інгою Торссон[sv], шведським дипломатом, яка згодом стала послом Швеції в Ізраїлі[7]. Бен-Цві стала директором-засновником Міжнародного навчального центру «Кармель» і очолювала його до 1987 року.

У 1978 році отримала звання почесного громадянина міста Хайфа.[8]

Міна Бен-Цві померла у 2000 році у віці 91 року і була похована на кладовищі у мошаві Кфар-Єгошуа поруч зі своїм чоловіком.

Її іменем названо площу в Хайфі поблизу заснованого нею центру.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в https://jwa.org/encyclopedia/article/ben-zvi-mina
  2. а б Olsen, Kirstin (1994). Chronology of Women's History. Santa Barbara: Greenwood Publishing Group. с. 266. ISBN 978-0-313-28803-6. Архів оригіналу за 13 вересня 2021. Процитовано 11 April 2022.
  3. а б в Heller, Daniel Kupfert (2020). Israeli Aid and the "African Woman": The Gendered Politics of International Development, 1958–73. Jewish Social Studies. 25 (2): 49—78. doi:10.2979/jewisocistud.25.2.02. Архів оригіналу за 21 October 2020. Процитовано 13 April 2022.
  4. De Pauw, Linda Grant (11 July 2014). Battle Cries and Lullabies: Women in War from Prehistory to the Present. Norman, Oklahoma: University of Oklahoma Press. с. 283. ISBN 978-0-806-17074-9. Архів оригіналу за 13 April 2022. Процитовано 11 April 2022.
  5. Levin, Nora (1990). The Jews in the Soviet Union Since 1917: Paradox of Survival, Volume 1. New York: NYU Press. с. 372. ISBN 978-0-814-75051-3. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 11 April 2022.
  6. L. Kinnear, Karen (2011). Women in Developing Countries: A Reference Handbook. Santa Barbara: ABC-CLIO. с. 114. ISBN 978-1-598-84425-2. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 11 April 2022.
  7. Ben-Yaacov, Yissakhar (2012). A Lasting Reward: Memoirs of an Israeli Diplomat. Jerusalem: Gefen Publishing House Ltd. с. 122. ISBN 978-9-652-29539-2. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 11 April 2022.
  8. Mina Ben-Zvi. Jewish Women's Archive (англ.). Процитовано 11 листопада 2023.

Посилання[ред. | ред. код]