Армія оборони Ізраїлю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Армія оборони Ізраїлю
צבא ההגנה לישראל
Емблема Армії оборони Ізраїлю
Емблема Армії оборони Ізраїлю
Роди військ
Israeli Army (Land Arm) Flag.svg Сухопутні війська
Israel Air Force Flag.svg Військово-повітряні сили
Naval Ensign of Israel.svg Військово-морські сили
Керівництво
Міністр оборони: Моше Яалон
Цивільний керівник: Біньямін Нетаньягу
Глава штабу: Бені Ганц
Штат
Активні службовці: 176,500[1] (32-е місце)
Резерв: 445,000[1]
Населення у призовному віці: 1,554,186 чоловіків, віком 17-49 (на 2000 р.)
1,514,063 жінок, віком 17-49 (на 2000 р.)
Всього приданих для служби: 1,499,998 чоловіків, віком 17-49 (на 2000 р.)
1,392,319 жінок, віком 17-49 (на 2000 р.)
Щорічно досягають призовного віку: 54,148 чоловіків (на 2000 р.)
47,996 жінок (на 2000 р.)
Призовний вік: 18
Витрати та промисловість
Щорічні витрати: 57,7 млрд[2] (~$16,5 млрд)
Доля військових витрат у ВВП: 6,9%[3][4] (2011)
Головні національні постачальники: Israel Aerospace Industries
Israel Military Industries
Israel Weapon Industries
Elbit Systems
Elisra
Elta
Rafael Advanced Defense Systems
Israel Shipyards
Головні закордонні постачальники: Франція Франція[5] (1955–1966)
США США[6] (1968–понині)
Німеччина Німеччина[7]
Історія
Засновані: 1948

Конфлікти: та інші.
Прапор Армії оборони Ізраїлю
Прапор Армії оборони Ізраїлю

А́рмія оборо́ни Ізра́їлю (івр. צבא ההגנה לישראל‎, скорочено івр. צה"ל‎ — ЦАГАЛ) — збройні сили держави Ізраїль і головний орган його безпеки. Нинішній начальник Генерального штабу ЦАГАЛ — генерал-лейтенант Бені Ганц .

Створення[ред.ред. код]

ЦАГАЛ був заснований через два тижні після заснування держави, під час Війни за незалежність Ізраїлю. Тимчасовий уряд на чолі з Давидом Бен-Гуріоном прийняв рішення про створення армії, і 26 травня 1948 року Давид Бен-Гуріон підписав «Указ про Армію Оборони Ізраїлю» (івр. פקודת צבא הגנה לישראל‎).


ЦАГАЛ в основному складався з членів Хагани і зберіг її організаційну будову. До Армії оборони Ізраїлю згодом приєдналися також члени Лехі і Іргуна.

Військова повинність[ред.ред. код]

За законом, усі громадяни Ізраїлю, а також всі постійно проживають на території держави по досягненні 18 років підлягають призову на службу до ЦАГАЛ. Тим не менш, міністр безпеки може звільнити від служби деякі групи населення. Араби звільнені від проходження служби в армії, але можуть пройти її добровільно. Для бедуїнів (мусульман за віросповіданням) служба в армії є добровільною. Друзи і черкеси підлягають призову, як і євреї.

Чоловіки, що навчаються в єврейських релігійних школах (єшівах), отримують відстрочку на час їх навчання, яка може тривати все життя. Релігійні жінки мають право на звільнення від військового обов'язку або на проходження альтернативної служби — у лікарнях, освітніх установах, добровільних організаціях. Таким чином, попри те, що офіційно всі єврейські громадяни Ізраїлю зобов'язані проходити військову службу, переважна більшість ультра-релігійних євреїв в армії не служать.

Після закінчення регулярної служби (2 роки), всі особи рядового складу призиваються щорічно на резервістські збори на строк до 45 днів.

Склад армії[ред.ред. код]

Приблизний склад регулярної армії на 2005 рік: Сухопутні війська — 210 000 військовослужбовців строкової і надстрокової служби (а також 560 000 резервістів):

Піхота веде вогонь з кулемета Browning M2
Релігійні меншини у 97-му батальйоні «Нецах Ехуда»
  • Піхота
    • «Бригада Цанханім» (повітряно-десантні війська) — елітна високомобільна парашутно-десантна бригада («крапові берети»). Включає в себе 3 десантно-штурмових мобільних батальйони (101,202,890), розвідбатальйон («отрутна змія») а також роту зв'язку, що ведуть постійну антитерористичну діяльність в усіх гарячих точках Ізраїлю;
    • «Бригада Голані» — моторизована піхотна бригада («коричневі берети»), що веде постійну антитерористичну діяльність в усіх гарячих точках Ізраїлю. Включає в себе 3 піхотних батальйони (12,13,51), розвідбатальйон («Гдуд Сіюр»), підрозділ «Егоз» (підрозділ для контрпартизанських акцій), а також роту зв'язку.
    • «Бригада Гіваті» — піхотна бригада («бузкові берети»), що веде постійну антитерористичну діяльність в усіх гарячих точках Ізраїлю. Включає в себе 3 піхотних батальйони (424,432,435), розвідбатальйон («Лиси Самсона») а також роту зв'язку;
    • «Бригада Нахаль» — піхотна бригада («світло-зелені берети») веде постійну антитерористичну діяльність в усіх гарячих точках Ізраїлю. Включає в себе 3 піхотних батальйони (50,931,932), розвідбатальйон («топаз») а також роту зв'язку.
    • «Бригада Кфір» — піхотна бригада («плямисті берети»), що веде постійну антитерористичну діяльність в Юдеї та Самарії. Включає в себе 6 піхотних цільових батальйонів (90,92,93,94,96,97): «Батальйон Шімшон», «Батальйон Нахшон», «Батальйон Харув», «Батальйон Лаві», «Батальйон Духіфат», «Батальйон Нецах Ехуда»;
    • «Бригада Бісламах» (навчально-тренувальна бригада).
    • Окремі батальйони:
      • «Батальйон Каракаль» (батальйон легкої піхоти, для проходження служби особами обох статей);
      • «Батальйон Херев» (друзький батальйон);
      • «Батальйон бедуїнських слідопитів»
    • Підрозділи спеціального призначення:
      • «Саєрет Маткаль» (підрозділ спецпризначення Генерального штабу);
      • «Егоз» (підрозділ для контрпартизанських дій, відноситься до бригади «Голані»);
      • «Дувдеван» (антитерористичний батальйон);
      • «Маглан» (диверсійний спецприз);
      • «Шальдаг» (цілевказівники для ВПС, формально відноситься до ВПС)
      • «Окец» (бойові кінологи);
      • «Мовіль» (спецприз польової розвідки);
      • «Підрозділ 669» (евакуатори катапультованих льотчиків, формально відноситься до ВПС).
  • Бронетанкові війська
    • 401-а танкова бригада «Іквот а-Барзель» На озброєнні бригади знаходяться танки Меркава −4.
    • 188-а танкова бригада «Барак» На озброєнні бригади знаходяться танки Меркава −3
    • 7-а танкова бригада «Саар ме-Голан» На озброєнні бригади знаходяться танки Меркава-2бет
    • 460-а танкова бригада «Бней Ор» (навчально-тренувальна бригада)
  • Артилерійські війська («Бірюзові берети»)
    • «Полк Амуд ха-Еш» — відноситься до південному військового округу, складається з 2 батальйонів — «Дракон» і «Решеф»
    • «Полк Голан» — відноситься до північного військового округу, складається з 2 батальйонів — «Намер» і «Керен» а також до нього приписаний батальйон реактивної артилерії «Раами».
    • «Полк Кал'а Давид» — відноситься до центрального військового округу, крім основних батальйонів до нього приписано спецпідрозділ «Мейтар».
  • Військово-інженерні війська
    • 601-й інженерний батальйон «Асафа» (належить 401-ї танкової бригаді)
    • 603-й інженерний батальйон «Лагав» (належить 7-ї танкової бригаді)
    • 605-й інженерний батальйон «Махац» (належить 188-ї танкової бригаді)
    • 76-й батальйон «Яншуф» (призначений для ведення бойових дій при використанні противником біологічної чи хімічної зброї, придатний для осіб обох статей)
    • «Яхалом» (спецпризначення інженерних військ)
  • Війська польової розвідки
    • «Батальйон Шахаф»
    • «Батальйон Ніцан»
    • «Батальйон Нешер»

Військово-морські сили[ред.ред. код]

Моряки ВМФ Ізраїлю під час церемонії. 2007
Ракетний корвет «Лахав»

Військово-морський флот має 13 000 військовослужбовців строкової і надстрокової служби (а також 23 000 резервістів):

Підрозділи:

  • Флотилія ракетних катерів (3-я флотилія)
  • Флотилія підводних човнів (7-а флотилія)
  • 13-а Флотилія («Шаєтет 13») — морські Командос
  • Морська розвідка
  • Радіолокаційна служба
  • Підрозділ бойових водолазів
  • Підрозділ берегової охорони
  • Підрозділ охорони портів

Бази:

  • База Хайфа — 3-я иа 7-а флотилії, підрозділ патрульних катерів 914
  • База Атліт — 13-а флотилія
  • База Ашдод — підрозділ патрульних катерів 916
  • База Ейлат — підрозділ патрульних катерів 915
  • Тренувальна база — у Хайфі
  • Комп'ютерні та комунікаційні системи («Мамтам») — у Хайфі
  • Військово-морська верф
  • Тель-Авів — штаб

Військово-повітряні сили[ред.ред. код]

Літак ВПС Ізраїлю «F-16I Sufa»

Військово-повітряні сили — 52 000 військовослужбовців строкової і надстрокової служби (а також 28 000 резервістів):

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б «"The Institute for National Security Studies", chapter Israel, 2012». 2012-05-08. Процитовано 2014-04-16. (англ.)
  2. The Military Balance 2014. Міжнародний інститут стратегічних досліджень. 2014. с. 323—326. (англ.)
  3. Девід Есел Analyzing numbers: The cost of Israeli defense is elusive // DTI. — США: (Січень 2011) С. 52.(англ.)
  4. Зві Лаві (2011-04-11). «Defense budget gets additional NIS 260M». Ynetnews. Процитовано 2014-04-16. (англ.)
  5. Девід Стян. France & Iraq: Oil, Arms And French Policy Making in the Middle East. с. 39—47. (англ.)
  6. Чарльз Левінсон (2010-08-14). «U.S., Israel Build Military Cooperation». The Wall Street Journal. Dow Jones & Company, Inc. Процитовано 2014-04-16. (англ.)
  7. Раміт Плушнік-Масті (2006-08-25). «Israel Buys 2 Nuclear-Capable Submarines». The Washington Post. The Washington Post. Процитовано 2014-04-16. (англ.)