Голда Меїр
| Golda Meir גּוֹלְדָּה מֵאִיר |
|
|---|---|
 |
|
|
|
|
| Час на посаді: | |
| 17 березня 1969 — 2 липня 1974 | |
| Попередник | Леві Ешкол |
| Наступник | Іцхак Рабін |
|
|
|
| Народилася | 3 травня 1898 Київ |
| Померла | 8 грудня 1978 Єрусалим, Ізраїль |
| Громадянство | Ізраїль |
| Національність | Єврейка |
Го́лда Ме́їр (івр. גּוֹלְדָּה מֵאִיר , сп. пр. Меєрсон, нар. Голді Мабович) (3 травня 1898, Київ — 8 грудня 1978, Єрусалим, Ізраїль) — одна з засновників держави Ізраїль, 4-й прем'єр-міністр Ізраїлю з 17 березня 1969 року до 1974 року.
Біографія [ред.]
Голда народилася у родині Мойше-Іцхока і Блюми Мабовичів. У 1906 році після погромів родина переїхала у Мілуокі, штат Вісконсін (США). Батьки посватали чотирнадцятирічну Голді за тридцятирічного страхового агента, вона втекла до сестри у Денвер, щоб здобути середню освіту, там познайомилася з Морісом Мейерсоном, майбутнім чоловіком. Вступила у «Поалей Ціон» ("Робочі Сіону"). (спілка лівих сіоністів) в 1915 році. Зимою 1918 року стала наймолодшім делегатом Єврейського конгресу, якій проходив у Філадельфії.
У 1921 р. вона з чоловіком і сестрою відправилася до Палестини на судні "Pocahontas". Після прибуття офіційно змінила ім'я Голді на Голда. Мейерсони вступили в кібуц ЕМЕК в Мерхавії. Голда стала делегатом сіоністського конвенту і зустріла там багато майбутніх лідерів Ізраїлю: Бен-Гуріона, Берла Кацнельсона, Залмана Шазара і Давида Ремеза. Сім'я повертається до Америки, в 1923 році у них народилася дочка Сара, в 1926 – син Менахем. Меїр запрошується до Єрусалиму секретарем Жіночої трудової ради. У 1929 році її вибрали делегатом на Всесвітній сіоністський конгрес. У 1932 р. стає секретарем Організації жінок-піонерів в США, де вона організувала американські відділення.
Незадовго до Другої світової війни Меїр відправилася в агітаційну подорож покликану переконати євреїв приєднатися до Британії. Їй вдалося завербувати близько 33000 сіоністів в Британські озброєні сили. Під час війни вона була призначена розділом Сіоністського політичного департаменту і служила в Британській військовій економічній консультативній раді. У 1943 році Меїр довелося судитися з Британією з питання управління Палестинською державою.
У 1946 році Організація Об'єднаних Націй проголосувала за розділ Палестини і незалежність Ізраїлю. 14 травня 1948 року було проголошено державу Ізраїль. У вересні 1948 р. Г. Меїр стала першим послом Ізраїлю в СРСР. У квітні 1949 року вона повернулася до Ізраїлю. Була обрана до Кнесету в 1949 і прийняла пост міністра праці і соціального страхування в кабінеті прем'єр-міністра Давида Бен-Гуріона. Прийняла прізвище Меїр за порадою Давида Бен-Гуріона у 1956 році. У липні 1956 р. Меїр призначена міністром закордонних справ і представником Ізраїлю в ООН. 17 березня 1969 року Голда Меїр була вибрана прем'єр-міністром Ізраїлю. Померла в 1978 у Єрусалимі і похована на горі Герцля.
Посилання [ред.]
- Голда Меїр на сайті Кнесету
- Д.Н. Ландрам. "Тринадцять жінок, які змінили мир. – Голда Меїр: непохитна воля".
- Стаття «Меир Голда» в Електронній Єврейській Енциклопедії (рос.)
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Голда Меїр |
| Попередник: | Прем'єр-міністр Ізраїлю |
Наступник: |
| Леві Ешкол |
Іцхак Рабін |
