Назгули

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Назґули (чорне наріччя: Nazgûl, «привид персня», від Nazg (перстень, кільце) + Gûl (привид) — в легендаріумі Толкіна — дев'ять владик із числа людей, поневолені Перснем Всемогутності, стали слугами Саурона.

Ватажком назґулів була людина, за життя майстерна в чарах. Точне ім'я його невідоме, в літописах Середзем'я його називали «Король-Чародій з Ангмару». Коли в Третю Епоху на карті Середзем'я з'явилося королівство Ангмара, він очолив його і одне за іншим знищив Арнорські князівства.

Перші згадки про назґулів відзначаються 2250 роком Другої Епохи; вони також з'являлися в 3441 В. Е.; знову помічені в Середзем'ї близько 1300 року Третьої Епохи.

Інші назви:

  • Чорні Вершники (англ. Black Riders);
  • Привиди Кільця (англ. Ringwraith);
  • Кільценосці;
  • Дев'ятеро;
  • Крилата Тінь;
  • Улаірі

Походження назґулів[ред.ред. код]

У Другу Епоху ельфами Ерегіона та Сауроном були створені Персні Сили. У створенні перших дев'яти перснів Саурон брав не аби яку участь, і саме ці персні більше інших залежали від Єдиного Персня. Пізніше, коли ельфи розгадали задум Саурона, вони спробували укрити персні, але війська Саурона захопили Будинок Мірдайн, де були викувані кільця, а разом з кузнею – і Дев'ять Перснів. Ці персні Саурон віддав дев'ятьом представникам раси людей.

Ті, хто володів Дев'ятьма Перснями, здобули могутність, були правителями, витязями та чарівниками. Стяжали вони славу та велике багатство, але все це добро обернулося лихом. Здавалося, вони знайшли безсмертя, але поступово життя ставало їм нестерпним. Побажай вони – могли би бродити незримими, недоступними оку істот піднебесного світу, і зрить світи, незбагненні смертними; але занадто часто зріли вони лише примари та пастки, створені Сауроном. І один за іншим, раніше чи пізніше – що залежало від їхньої волі та сили і від того, добро чи зло рухало ними з самого початку – вони ставали рабами своїх перснів і підпадали під владу Єдиного Персня – персня Саурона. І зійшли вони у світ тіней. Назгулами стали вони, Примарами Персня, жахливими слугами Ворога; тьма слідувала за ними, і крик їх був голосом смерті («Сильмариліон», пров. Естель).

Походження цієї сили розкрито у «Володарі перснів»:

Знову з'явилися назгули, і в міру того як Повелитель Тьми розгортав свої сили, їхні голоси, що виражали лише його волю та злість, наповнювалися злом і жахом.

Озброєння та особливості назгулів[ред.ред. код]

Крім того, що кожен з назгулів в тій чи іншій мірі володів мистецтвом темної магії та вселяв більшісті живих істот нестерпний жах, всі Дев'ятеро були озброєні й звичайним (вдосконаленим в магічному сенсі) зброєю. Зокрема, основним знаряддям ближнього бою їм служив довгий прямий меч. Крім того, кожен назгул був озброєний кинджалом – так званим моргульским клинком. Поранення ним для всякої живої істоти було смертельним – якщо людина не гинула відразу, то в рані залишався уламок клинка, що просувався до серця жертви та сприяв повільному, але вірному, перевтіленню ураженого – переходу у світ духів, рідну стихію назгулів і Саурона. Однак ельфи навчилися витягувати ці уламки та запобігати подальшому поширенню прокляття.

Тіла назгулів, імовірно, (хоча Толкін про це і не згадує) були захищені обладунками. Поверх них назгули носили довгі чорні плащі з капюшоном, глибоко насунутим на «обличчя» (замість обличчя була пустота).

У денний час назгули практично сліпі, вони сприймають лише тіні, тому вони звикли більше покладатися вдень на нюх, а також на зір своїх коней та інших створінь, які їм служать. У назгулів хороший слух, вони чудово відчувають живу кров на відстані. Уночі вони небезпечніші за все – вони можуть бачити. Їм доступний тайнопис природи. Вони здатні прочитати сліди на будь-якій поверхні. Назгули чудово володіють різними видами зброї, а також можуть зачарувати майже будь-якого, однак головною їхньою зброєю був смертельний жах, від якого людина або яка-небудь інша істота втрачала волю та сили. Тільки найхоробріші з хоробрих могли битися з ними.

Зазвичай назгули з'являлися в образі чорних вершників на вороних конях. Але після того, як їхні коні загинули біля Бруіненського Броду, вони пересіли на літаючих істот, що давало їм додаткові переваги. Надівши Перстень на горі Заверт, Фродо побачив справжню зовнішність назгулів – королі в царських одежах і зі зброєю, що світиться (на горі він бачив тільки п'ятьох, у броду через річку Бруіна – усіх дев'ятьох).

Назгули в романі «Володар Перснів»[ред.ред. код]

Довгий час столицею Гондору був Осгіліат, а Мінас Анор і Мінас Ітіль були лише опорними фортецями. Але Мордор набирав сили, і Осгіліат було взято і зруйновано.

У 2002 році Т.Е. назгули захопили гондорську фортецюя Мінас Ітіль і зробили її своєю базою – зловісним містом Мінас Моргул, яке з тих пір погрожувало кордонам Гондору. Столиця була перенесена в Мінас Анор, відтепер отримала назву Мінас Тіріт.

У 3017 Т.Е. (початок подій, описаних у «Володарі перснів») Саурон дізнався, що Перстень Всемогутності знаходиться в якогось Беггінса в Ширі та відправив назгулів на пошук Персня. Вони з'явилися у Ширі в той же день, коли Фродо Беггінс і його супутники вирушили з Перснем в Рівенделл. Переслідуючи хоббітів під час переправи через Бруін, назгули втратили своїх коней і були змушені повернутися до Мордору у вигляді безтілесних духів, після чого стали літати на крилатих чудовиськах (втім, їх ватажок, Король-чарівник Ангмара, на початку битви за Мінас Тіріт (до приходу війська Рохана) знову з'явився в якості кінного воїна).

Зі знищенням Персня Всемогутності назгули загинули. Їхній ватажок, Король-чарівник Ангмара, загинув раніше – у битві на Пеленнорской рівнині від руки Роханської принцеси Еовін і хоббіта Меріадока Брендібека.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Історії походження назгулів присвячено роман Іллет «Велика гра». [1]. Троє – нуменорські воєначальники та чиновники. Троє – тим чи іншим чином (іноді просто через знайдений амулет з гігантською магічною силою ) спадкоємці ще "першої дев'ятки" Мелкора з Утумно, описані у "Чорній Книзі Арди". Ще троє – сильні характером лідери (від принца Харада до ватажка банди). Більшість з них (крім пари мелкоріан, які просто взяли Саурона як правонаступника Вчителя ) прекрасно розуміли, що отримання Персня є по суті продажем душі Саурону. Автор докладно розглядає мотиви, які штовхнули кожного з них на таке (у разі харадського принца – порятунок своєї Батьківщини і т.д.).
  • У апокрифічному романі Кирила Єськова «Останній персненосець» назгули – магічний орден, який захищає раціональне розуміння світу та науково-технічний прогресу в Мордорі від зовнішніх магічних сил, що прагнуть замкнути людську цивілізацію в Середньовіччі. Членами ордена стають після смерті люди самого різного соціального стану («Є серед нас і королі. Так само як королевичі, шевці, кравці ... ну, і всі інші. А бувають, як ви бачите, і математики»).

Назгули у масовій культурі[ред.ред. код]

  • Шведська хеві-пауер-метал-група Sabaton присвятила назгулам пісню Shadows у своєму пешому альбомі Fist for Fight (2000).
  • В австрійської Black Metal групи Summoning є композиція Flight Of The Nazgul («Політ назгула») з альбому Lugburz (1995).
  • У польської Gothic metal групи Artrosis є композиція Nazgul.
  • Існує польська epic heavy metal група Witchking, названа на честь ватажка назгулів; тематика творчості гурту базується на Середзем'ї.
  • Існує ірландська progressive death metal група Khamûl, названа на честь другого за значущістю назгула.
  • Відомо як мінімум 10 груп у стилі metal (як правило, black metal), що називаються «Назгул» (Nazgul) або містять це слово. Крім того, ще 4 групи змінили назви «Назгул» на інші.
  • Існує добре відомий в рольовому русі музикант Ден Назгул, і, відповідно, його група Назгул Бенд
  • Російська симфо-блек-метал група Despair присвятила ватажку назгулів пісню Return of Nazgul з дебютного альбому In Memoriam (2013)

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]