Володар перснів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Назва Володар Перстенів
Lotr ukr.jpg
Видання українською мовою 2006 року в одній книзі
Автор Дж.Р.Р. Толкін
Назва мовою оригіналу The Lord of the Rings
Переклад Олена Фешовець (2004-2005, 2006), Катерина Оніщук (2013) та ін.
Дизайн обкладинки Володимир Стасенко
Країна Велика Британія Велика Британія
Мова англійська
Жанр фентезі
Видавництво Україна Україна: «Астролябія»
Велика Британія Велика Британія: Allen & Unwin
Публікація 1954–1955
Публікація
українською мовою
січень 2004-березень 2005 років
Сторінки 1088

«Володар Перстенів» («Володар Перснів», помилковий переклад «Володар кілець») (англ. The Lord of the Rings)  — епічний роман у жанрі «фентезі», написаний філологом та професором Оксфордського університету Дж. Р. Р. Толкіном. Оповідь почалася як продовження до попередньої роботи Толкіна, «Гобіт», але згодом розвинулась у набагато більшу історію. Її було написано поетапно між 1937 та 1949 роками, істотну частину — протягом Другої світової війни.[1] Роман є другим у світі бестселером, кількість проданих примірників якого перевищила 150 млн.[2] Книга також входить у Рейтинг 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік під номером 35[3].

З анотації до книги:

  • «Володаря Перстенів» не можна описати кількома словами. Величний твір Дж. Р. Р. Толкіна має в собі щось від героїчної романтики і класичної наукової фантастики. Але таке означення все ж не передає сучасному читачеві всі особливості книги, весь спектр її значень. Почергово то комічна й домашня, то епічна, а подекуди навіть страхітлива оповідь переходить через нескінченні зміни сцен і характерів у цьому фантастичному світі, кожен елемент якого виглядає цілком реалістично. Толкін створив нову міфологію вигаданого світу – світу із власним часом і простором.[4]

Видання та назва[ред.ред. код]

Хоча для більшості читачів роман відомий як трилогія, Толкін задумував його як перший том у двотомнику, другою книгою якого мав стати «Сильмариліон». Проте, коли Толкін подав у видавництво першу книгу під назвою «Володар Перстенів» (The Lord of the Rings), з економічних міркувань було вирішено надрукувати її в трьох томах упродовж 1954–1955 рр. Відтоді книга неодноразово передруковалася й перекладалася багатьма мовами[5], що зробило її одним з найпопулярніших та найвпливовіших літературних творів ХХ століття.

Назва книжки стосується головного антагоніста оповіді, Темного Володаря Саурона, який в ранню епоху створив Єдиний Перстень, щоб керувати іншими Перснями Влади і зрештою використати їх як зброю для завоювання і підкорення цілого Середзем'я. Оповідь починається в спокійному Ширі — землі гобітів, що немало нагадує англійську сільську місцевість, а далі розгортається в північно-західному Середзем'ї, описуючи перебіг Війни за Перстень з точки зору її героїв, а саме гобітів Фродо Беґінза, Семвайза Ґемджі, Меріадока Брендібака і Переґріна Тука, а також їхніх основних союзників та супутників: Араґорна, Боромира, Ґімлі, Леґоласа і Ґендальфа.

Назви трьох томів:

  1. «Братство Персня»
  2. «Дві вежі»
  3. «Повернення короля»

Основна сюжетна лінія[ред.ред. код]

Історія відбувається в контексті історичних подій північно-західного Середзем'я. Задовго до початку роману, в 1600 році Другої епохи, Темний Володар Саурон викував Єдиний Перстень, щоб здобути владу над іншими перснями, які перебувають в руках вождів людей, ельфів та гномів. Він зазнає поразки в битві 3441 року Другої епохи, й Ісілдур, син Еленділа, відрубує Перстень разом з пальцем і називає його сімейною реліквією. Пізніше Ісілдура вбивають орки, а Перстень губиться в ріці Андуїн. Через дві тисячі років Перстень потрапляє до рук гобіта Деаґола, а від нього — до Смеаґола, який вбиває свого друга і відбирає Перстень. Смеаґола виганяють з селища, і він ховається в глибині гір, де за сотню років під впливом Персня перетворюється на жалюгідне, зіпсоване створіння — Ґолума. Згодом він губить Перстень, котрого, як про це оповідається в «Гобіті», знаходить Більбо Беґінз. Тим часом Саурон набуває нової фізичної форми і відвойовує Мордор, своє колишнє володіння. Ґолум вирушає на пошуки Персня, але потрапляє в полон до Саурона, який довідується від нього, що Перстень в Більбо Беґінза. Ґолума відпускають, а Саурон, якому потрібен Перстень, щоб повернути собі абсолютну владу, шле своїх темних, страхітливих слуг Назґулів відібрати Перстень.

Єдиний Перстень

Роман починається в Ширі, з моменту, коли Фродо Беґінз успадковує Перстень від Більбо, свого дядька і наставника. Обидвоє нічого не знають про його походження, але чарівник Ґандалф Сірий з'ясовує історію Персня і радить Фродо винести його з Ширу. Фродо покидає Шир, взявши з собою за супутників свого садівника і друга Семвайза Ґемджі та двох кузенів, Меріадока Брендібака і Переґріна Тука. Ще в Ширі вони мало не наражаються на Назґулів, але відриваються від переслідувачів, пішовши напрямки через Праліс, де їм допомагає таємничий і могутній Том Бомбадил, на якого Перстень явно не має впливу. Вийшовши з лісу, вони зупиняються в селищі Брі, де знайомляться з Араґорном, спадкоємцем Ісілдура, який приєднується до них в ролі провідника й охоронця. Вони втікають з Брі, ледве уникнувши нападу, але Назґули переслідують їх до сторожової гори Грозової і ранять Фродо проклятим кинджалом. Араґорн веде гобітів до сховку в Рівендолі, а тим часом Фродо мало не вмирає від рани. На броді Бруїнен Назґули нову атакують, але їх змітають хвилі повені, викликаної Елрондом, правителем Рівендолу, і загін рятується.

Фродо видужує в Рівендолі під наглядом Елронда. На Раді Елронда розкривається багато важливих фактів про Саурона і Перстень, а також повідомляється новина про те, що Саурон схилив на свій бік чарівника Сарумана. Рада приходить до думки, що загроза від Саурона є надто великою і що найкращим рішенням є знищити Перстень, кинувши його у Вогняну Гору в Мордорі, там, де його було викувано. Фродо погоджується взяти Перстень, а щоб супроводжувати й охороняти його формується «Братство Персня»: Сем, Мері, Піпін, Араґорн, Ґандалф, гном Ґімлі, ельф Леґолас і Боромир, син Денетора, правлячого намісника королівства Ґондор.

Не змігши подолати Імлисті гори через перевал Карадрас, загін проходить копальнями Морії, де на нього нападають орки. Ґандалф падає в безодню, борючись із древнім та жахливим Балроґом, що дає можливість іншим врятуватися. Загін ховається в ельфійському лісі Лотлорієні. Отримавши човни і подарунки від Володарки Ґаладріель, загін пливе вниз рікою Андуїн до вершини Амон-Ген. Там Боромир піддається спокусі Персня і пробує відібрати його від Фродо. Тоді Фродо втікає від Братства і сам-один вирушає до Мордору, але Сем пристає до нього, щоб допомагати й охороняти.

Тим часом, надіслані Сауроном та Саруманом орки вбивають Боромира і викрадають Мері та Піпіна. Араґорн, Ґімлі та Леґолас йдуть за орками в королівство Роган. Мері та Піпін рятуються, коли на орків нападають рогірими. Гобіти втікають до лісу Фанґорн, в якому вони заводять дружбу з деревоподібними ентами. В лісі, Араґорн, Ґімлі та Леґолас знаходять не гобітів, а Ґандалфа, який воскрес після битви з Балроґом і тепер є значно могутнішим «Ґандалфом Білим». Ґандалф запевняє їх, що гобіти в безпеці, і вони йдуть до Теодена, короля Рогану, щоб вивести його з пригніченого заціпеніння, заподіяного Саруманом, і допомогти рогіримам протистояти армії Сарумана. Теоден укріплюється у фортеці Гельмів Яр разом з Араґорном, Ґімлі та Леґоласом, а Ґандалф від'їжджає, щоб зібрати більше військо. Гельмів Яр беруть в облогу орки Сарумана, але Ґандалф прибуває з підкріпленням і розбиває орків.

Енти нападають на Ізенґард, оточивши Сарумана у вежі Ортханк. Ґандалф, Теоден та інші прибувають до Ізеґарда, щоб зіткнутися з Саруманом. Саруман відмовляється визнати помилковість своїх методів і Ґандалф позбавляє його чину та більшості його сил. Мері з Піпіном приєднуються до загону і Піпін заглядає в палантир, камінь яснобачення, за допомогою якого Саурон спілкувався з Саруманом. Це наводить Саурона на думку, що Саруман схопив Персненосця, через що Ґандалф відвозить Піпіна в Ґондор.

По дорозі до Мордору Фродо з Семом ловлять Ґолума, який ішов слідом за ними від Морії, і примушують його провести їх до Мордору. Виявивши, до через головні ворота Мордору пройти неможливо, вони йдуть до проходу, якого знає Ґолум. Ґолум зраджує Фродо, привівши його до великої павучихи Шелоб, що живе в тунелях Кіріт-Унґолу. Здається, Фродо вмирає від укусу Шелоб, але Сем відбиває її напад. Сем бере Перстень і примушує себе залишити Фродо. Орки знаходять тіло Фродо, і Сем виявляє, що Фродо насправді не мертвий, а непритомний. Фродо відносять до вежі Кіріт-Унґол, а Сем вирішує його врятувати.

Саурон розпочинає військову кампанію проти Ґондору. Ґандалф прибуває в столицю Ґондору Мінас-Тіріт з Піпіном, щоб попередити Денетора про навислу загрозу. Мінас-Тіріт беруть в облогу, і Денетор, під впливом Саурона через ще один палантин, втрачає надію і вчиняє самогубство. Араґорн, Леґолас та Ґімлі приходять до Ґондору через Стежину Мертвих, де Араґорн піднімає невмирущу армію порушників клятви, щоб збулося старе пророцтво. Примарна армія допомагає йому подолати корсарів Умбару, що захопили південний Ґондор, і вивільнені збройні сили разом з вершниками Рогану розбивають облогу Мінас-Тіріта.

Сем рятує Фродо, і вони пробираються через Мордор. Фродо слабшає, чим ближче вони підходять до Вогняної Гори, але Сем його підтримує. Тим часом, у вирішальній битві біля Чорної Брами Мордору об'єднані сили Ґондору й Рогану відчайдушно воюють зі значно чисельнішою армією Саурона, з наміром відвернути увагу Саурона від Вогняної Гори. Над самим проваллям вулкану Фродо не може опертися спокусі Персня і привласнює його. Тут з'являється Ґолум, бореться з Фродо і відкушує йому палець разом з Перснем, а тоді падає у вогняну лаву, забираючи з собою Перстень. Таким чином Перстень знищується. В цю мить Саурон гине, його армія відступає, вежі розсипаються в порох, Назґули зникають і Війна за Перстень неначе завершується. Араґорна коронують як Елессара, правителя Арнору і Ґондору, і він одружується зі своїм давнім коханням — Арвен, донькою Елронда.

Однак, тим часом Саруман втікає з полону і підкорює Шир. Повернушись додому, четверо гобітів піднімають повстання і скидають його. Сарумана вбиває його колишній слуга Ґріма Червослов, котрого в свою чергу пристрелюють гобіти-лучники. Таким чином, Війна за Перстень доходить до свого завершального кінця на самому порозі дому Фродо. Мері й Піпіна проголошують героями. За допомогою своїх дарів від Ґаладрієль Сем відновлює Шир і одружується з Розою Котон. Фродо не вдається зцілити ран тіла й душі, і через кілька років разом з Більбо і Ґандалфом він відпливає з Сірих Гаваней на захід, до Невмирущих Земель, де знаходить спокій. Після смерті Rosie Сем дарує своїй доньці «Червону Книгу Західної Марки», в якій описано історію та пригоди Більбо, Фродо, Сема, Піпіна та Мері. Тоді Сем, останній з Персненосців, вирушає за Море, на Заобрійний Захід.

Відгуки у пресі[6][ред.ред. код]

The Sunday Times
«Світ поділяється на тих, хто вже прочитав Володаря Перстенів і Гобіта, і тих, хто тільки збирається прочитати ці книги.»

New statesman
«Чарівно розказана історія, з переливами усіх барв, руху та величі»

Українські переклади[ред.ред. код]

Станом на 2013 рік, українською мовою друком з'явилися вже чотири різні переклади «Володаря Перснів».

За словами перекладознавця Максима Стріхи, «Два перші — не надто вдалі. Версія О. Мокровольського (Київ: Видавництво Школа 2002) є спрощеною адаптацією для дітей, версія А. Немірової (Харків: Видавництво Фоліо 2003) — найімовірніше, переклад з її ж російського перекладу, що з'явився роком раніше. Зате останній в часі (дані на 2006 р., у 2013 році з’явився ще один (див.нижче) переклад «Володаря перснів» — ред.) переклад Олени Фешовець (Львів: Видавництво Астролябія, 2004—2005) анітрохи не поступається найкращим російським чи польським інтерпретаціям.»[7]

Цікаві факти[ред.ред. код]

За даними англійського видання The Guardian Толкіна на написання роману надихнула історія золотого перстня, знайденого селянином у 1785 році на околицях села Сільчестер, на місці якого знаходилось місто-фортеця часів римського завоювання Британії. Золоте кільце містило напис: «Сініціан, живи в світі з богом» і воно було настільки великим, що його можна було надіти тільки на палець в рукавичці. Через кілька десятиліть на недалеко від першої знахідки була знайдена стародавня табличка з написом, в якому римлянин Сильвіан просив язичницького бога Ноденса покарати за викрадення перстня чоловіка на ім'я Сініціан. Сильвіан просив божество відняти здоров'я у злодія і його нащадків до тих пір, поки кільце не принесуть на вівтар Ноденса[8].

Толкін вивчав кельтського бога Ноденса і був знайомий з цією історією.

Примітки[ред.ред. код]

  1. «World War I and World War II». Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2006-06-16. 
  2. Wagner, Vit (2007-04-16). «Tolkien proves he's still the king». The Star. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2011-03-08. 
  3. Newsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік(англ.)
  4. Володар Перстенів. Дж. Р. Р. Толкін (укр. )
  5. Tolkien FAQ: How many languages have The Hobbit and The Lord of the Rings been translated into?
  6. Толкін Дж. Р. Р. Володар Перстенів. / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006. — 1088 с.
  7. Максим Стріха. Український художній переклад: між літературою і націєтворенням. Київ: Факт, 2006. С. 305.
  8. The Hobbit ring that may have inspired Tolkien put on show (англ.)

Джерела інформації[ред.ред. код]