Наталі Юрберг
| Наталі Юрберг | |
|---|---|
| Народилася |
1978[1][2][…] Лисечіль, Гетеборг і Богус, Швеція |
| Країна |
 Швеція[4] |
| Діяльність | візуальна мисткиня, телепродюсерка, скульпторка, художниця, кінематографістка, video artist, аніматорка |
| Галузь | Відео-арт |
| Знання мов | німецька[5] |
| IMDb | ID 6866727 |
Наталі Юрберг (швед. і нім. Nathalie Djurberg; нар. 1978, Лисечіль, лен Гетеборг-Богус (нині в лені Вестра-Йоталанд ), Швеція) — сучасна шведська художниця.
Освіта[ред. | ред. код]
- 1994—1995 Folkuniversitetet, Basic Art Education, Гетеборг
- 1995—1997 Hovedskous, Art School, Гетеборг
- 1997—2002 Malmö Art Academy, Мальме
Творчість[ред. | ред. код]
У своїх фільмах Наталі Юрберг використовує покадрову анімацію (stop-motion animation), щоб вдихнути життя в пластилінові ляльки, які художниця ліпить своїми руками. Її оповідання починаються, як правило, цілком невинно, швидко перетворюючись на подобу нічного кошмару або ігри уяви. Використовуючи знайому всім з дитинства мову лялькової анімації, Юрберг створює роботи зовсім не сентиментальні, наповнені помстою, насильством і сексом. Гротескні історії Юрберг часто розгортаються в лісі або в маленьких кімнатах, що викликають клаустрофобію. Музика Ханса Берга (Hans Berg), яку художниця використовує в більшості фільмів, є домінівною, її майже психопатичний веселий ритм натякає на те, що щось не так або що щось зараз станеться. У деяких фільмах Юрберг діалоги написані на шматочках паперу, але в більшості випадків історія розповідається за допомогою образів і музики. В історіях Юрберг багато спільного з традиційними казками. Вони стосуються архетипових тем і використовують традиційні ролі (хороший, поганий, добрий помічник). У фільмах також часто присутні тварини — вовки, ведмеді і тигри. Як в казках, дивні і чарівні речі трапляються — тварини говорять, дерева ходять, люди літають, а також присутні лякаючі елементи, які відбуваються в поворотні моменти історії. Після цього повороту подій фільми більше не схожі на дитячу історію, а виглядають як страшна фантазія без будь-якої моралі.
У I found myself alone глядач слідує за молодою балериною, яка йде з гігантського столу, сервірованого для чаю. Вона підіймається на торт, намагається писати на білій вазі шоколадним соусом і будує нестійкі сходи з цукрових кубиків. Під час танцю на столі, хаос зростає разом з напруженням у відносинах балерини і навколишніх об'єктів. Під кінець вона тоне в свічковому воску, що пролився з канделябра.
It's the Mother (2008) починається з того, що втомлена мати з дітьми перебуває на ліжку. Діти енергійні й не можуть сидіти на місці. Один за іншим вони забираються через вагіну тому в утробу матері. Кінцівки та очі починають проростати на її тілі. Вона перетворюється на чудовисько з безліччю ніг, яке не в змозі підтримувати рівновагу і нормально пересуватися.
У 2009 Наталі Дюрберг отримала нагороду Срібний лев (приз для молодих художників) 53-ї Венеціанської бієнале за інсталяцію Experimentet (відео та скульптурний енвайронмент). Твір мав виглял похмурої кімнати, наповненої скульптурами квітів, в якій демонструвалися три нових відео художниці.
Живе і працює у Берліні.
Персональні виставки[ред. | ред. код]
|
|
Публічні колекції[ред. | ред. код]
Дивись також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #132406195 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Nathalie Djurberg — 2008.
- ↑ Nathalie Djurberg — 2008.
- ↑ Museum of Modern Art online collection
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Посилання[ред. | ред. код]
- Роботи і біографія на сайті галереї Zach Feuer [Архівовано 9 травня 2008 у Wayback Machine.]
- ArtFacts
- Лекція Людмили Бредихіним «Наталі Дюрберг: втрачений рай, або Міф про гендер» в Музеї сучасного мистецтва «Гараж»
|
