Майнц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Майнц
Mainz
Герб
Вид на Старе місто з цитаделі Майнцу (2003)
Вид на Старе місто з цитаделі Майнцу (2003)
Розташування міста Майнц
Основні дані
Країна Flag of Germany.svg Німеччина
Регіон Рейнланд-Пфальц
Засноване 13 до н.е.
Населення 200 234 [1]
Площа міста 97,75 км²
Поштові індекси 55001-55131
Телефонний код 49 06131, 06136
Географічні координати 50°00′00″ пн. ш. 8°16′16″ сх. д. / 50.00000° пн. ш. 8.27111° сх. д. / 50.00000; 8.27111Координати: 50°00′00″ пн. ш. 8°16′16″ сх. д. / 50.00000° пн. ш. 8.27111° сх. д. / 50.00000; 8.27111
Висота над рівнем моря 85-285 м
Поділ міста 15 округів
Міста-побратими Уотфорд, Діжон, Лоншан, Загреб, Роденго, Валенсія, Хайфа, Ерфурт, Баку, Луїсвілл
Міська влада
Веб-сторінка www.mainz.de
Мер міста Йенс Бутель (SPD)

Ма́йнц (нім. Mainz; лат. Moguntiacum) — місто у Німеччині, столиця федеральної землі Рейнланд-Пфальц. Річковий порт на лівому березі Рейну, важливий індустріальний центр Майн-Рейнського регіону, університетське місто, всесвітньовідомий центр виноробства, телевізійний вузол Німеччини.

Майнц широко відомий як батьківщина європейського першодрукаря Йоганна Ґутенберґа.

Історія міста налічує більше двох тисяч років. За часів Римської імперії — місто-форт найпівнічнішого кордону Римської імперії, столиця римської провінції Верхня Германія, у часи Священної Римської імперії місто мало велике політичне значення як резиденція курфюрста Майнцу. У останні віки значна частина регіональної важливості міста перемістилася до Франкфурта.

Майнц знаходиться на західному березі Рейну, на протилежному березі знаходиться місто Вісбаден. Історично ці міста були містами-суперниками: Майнц — консервативний католицький центр, а Вісбаден — демократичне місто-курорт, де переважають протестанти.

Географія[ред.ред. код]

Майнц знаходиться на західному березі р. Рейн, при злитті Майну з Рейном. У 2007 населення міста становило 200,234 чол.; крім того, 18,619 чол. мають помешкання у Майнці, але в основному проживають в інших місцях. Найлегше дістатися Майнцу можна з Франкфуртського міжнародного аеропорту за 25 хвилин приміською залізницею (Rhine-Main S-Bahn).

Адміністративна структура[ред.ред. код]

Відповідно до статуту Майнца місто поділено на 15 місцевих районів. Кожний район має районну адміністрацію у складі 13 осіб та вланого виборного мера, який є головою районної адміністрації. Ця місцева рада займається вирішенням питань місцевого значення, проте, основні рішення щодо нової політики знаходяться у юрисдикції міської ради Майнца. Міська рада має 60 членів, які обираються населенням міста.

Районами міста є:

  • Старе місто (Altstadt)
  • Бретценхайм (Bretzenheim)
  • Дрез (Drais)
  • Еберзгейм (Ebersheim)
  • Finthen
  • Гонсенхайм (Gonsenheim)
  • Хартенберг-Мюнхфелд (Hartenberg-Münchfeld)
  • Hechtsheim
  • Лаубенхайм (Laubenheim)
  • Лерхенберг (Lerchenberg)
  • Мариєнборн (Marienborn)
  • Момбах (Mombach)
  • Нойштадт (Neustadt)
  • Оберштадт (Oberstadt)
  • Weisenau

Mainz subdivisions.svg


До 1945 року районами Майнца також були Бішофсхайм (зараз окреме місто) та Гінсхайм-Густавсбург (зараз об'єднані у окреме місто). Колишні приміські території Амьонебург (Amöneburg), Кастел (Kastel) та Костхайм (Kostheim) — скорочено AKK— зараз належать місту Вісбаден (на північному березі річки). AKK був відокремлений від Майнцу, коли у 1945 році Рейн став кордоном поділу окупаційних територій союзників: Франції (Рейнланд-Пфальц) та США (Гессен).

Герб Майнца[ред.ред. код]

Стара версія герба

Сучасний герб Майнца (Колесо Майнца нім. Mainzer Rad) являє собою зображені на червоному кольорі, два срібних колеса із шістьма спицями, поєднані срібним крестом.

Герб Майнца епохи Наполеона

Походження герба достеменно не відоме. Найпопулярніша з версій пов'язує його походження з архієпископом Майнца Св. Віллігизом (9401011). За цією версією, Віллінгз походив з міщанської родини колесних майстрів, що викликало протест місцевої знаті, коли його було призначено архієпископом. Віллінгз не сприймав серйозно цих звинувачень і на знак протесту наказав намалювати у себе на вікні біле колесо плугу на червоному фоні, як нагадування про своє походження. Жителі міста вирішили залишити символ популярного в народі епископа як міський герб[2]. Однак, ця версія ставиться під сумнів, оскільки герби почали з'являтися лише у XII ст.

Інші теорії розглядають колесо як:

Проте, більш ймовірно, що колесо походить від пророків Єзекіїля або Ісаї і символізує Святого Мартіна, який є покровителем як самого міста, так і Майнцського собору. В будь-якому разі, на джерелах, датовиних 1300 р. і пізніше цей святий зображується з колесами. Крім того, архієпископів Майнца називали currum dei («Візники Божої колісниці») або currum ecclesiae Moguntinae aurigantes («Візники церкви Майнца»).

Історія[ред.ред. код]

Руїни брами римського міста кінця IV ст.

Військове поселення «Moguntiacum» засноване Децимом Клавдєм Друзом близько 13 до н.е.

Під час Великого переселення народів декілька разів піддавався розоренню. Був відбудований Карлом Великим. 745 Святий Боніфатій заснував тут єпископство, після чого значення міста суттєво зросло. У XIIIXIV століттях входив до Рейнського союзу міст. В цей час число жителів зросло до 90 000. Тут народився та працював європейський винахідник і першодрукар Йоганн Гутенберг. У XV столітті Майнц зробився володінням архієпископа Майнцського. Дуже постраждав під час Тридцятирічної війни; відновився у XVIII столітті. За Люневільським мирним договором 1801 року відійшов до Франції. Віденський конгрес 1815 віддав його Великому герцогству Гессен з умовою, що Манц стане фортецею Німецького союзу і буде зайнятий австрійськими, пруськими та гессенськими військами. Після заснування Німецької імперії Майнц став імперською фортецею.

Наука і освіта[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Landeshauptstadt Mainz. «Einwohner_nach_Stadtteilen» (німецькою). Процитовано 2007-04-25. 
  2. Фефер Ольга. «Золотой Майнц» (російською). Архів оригіналу за 2013-07-03. Процитовано 2008-05-08. 

Література[ред.ред. код]

  • Denis B. Saddington: The stationing of auxiliary regiments in Germania Superior in the Julio-Claudian period.
  • Valerie M. Hope: Constructing Identity: The Roman Funerary Monuments of Aquelia, Mainz and Nimes; British Archaeological Reports (16. Juli 2001) ISBN 978-1-84171-180-5
  • Michael Imhof, Simone Kestin: Mainz City and Cathedral Guide. Michael Imhof Verlag; (15. September 2004) ISBN 978-3-937251-93-6

Зовніші посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]