Носов Євген Іванович
Носов Євген Іванович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився |
15 січня 1925[1][2] Толмачево (Леб'яженська сільрада), Q20658656?, Курський район, Росія | |||
Помер |
14 червня 2002 (77 років) або 12 червня 2002[1][2] (77 років) Курськ, Росія | |||
Країна |
СРСР Росія | |||
Діяльність | письменник, прозаїк | |||
Сфера роботи | творче та професійне письмоd[3] і проза[3] | |||
Мова творів | російська | |||
Роки активності | з 1957 | |||
Жанр | повість[d] і оповідання | |||
Членство | СП СРСР | |||
Учасник | німецько-радянська війна | |||
Нагороди | ||||
|
Носов Євген Іванович (15 січня 1925 — 14 червня 2002) — російський і радянський письменник. Герой Соціалістичної Праці (1991).
Біографія[ред. | ред. код]
Євген Носов народився 15 січня в селі Толмачево в Курському районі. У віці шістнадцяти років пережив фашистську окупацію. Закінчив вісім класів. Після КурськоЇ битви (5 липня — 23 серпня 1943 року) пішов на фронт. Брав участь у операції «Багратіон», у боях на Рогачевськім плацдармі за Дніпром. Воював у Польщі.
У боях під Кенігсбергом 8 лютого 1945 року був сильно поранений і День Перемоги зустрічав у госпіталі в Серпухові, про що пізніше написав оповідання «Червоне вино перемоги». Вийшовши з госпіталю, отримав пільги по інвалідності.
Після війни закінчив середню школу. Поїхав до Казахстану, у місто Талдикорган, де працював у газеті «Семіреченська правда» художником оформлювачем, літературним співробітником. Почав писати прозу. У 1951 році Євген Носов повернувся до Курська і став працювати в редакції газети «Молода гвардія». У 1980-х роках був членом редакційної колегії журналу «Роман-газета».
Був помічений у морозні дні за розповсюджуванням закликів до людей погодувати птахів. На могилі попросив написати: «Погодуйте птахів»[4]. Є. В. Носов помер 14 червня 2002 року. Похований у Курську.
Через три роки після смерті письменника, у Курську, у невеликому сквері (на розі вулиці Челюскінців) неподалік від будинку, де жив Євген Носов, був встановлений пам'ятник роботи майстерні курського скульптора, заслуженого художника РФ Володимира Бартенєва.
Творчість[ред. | ред. код]
Євгена Носова можна віднести до представників «сільської прози» і до не менш значущої в літературі XX століття «окопноїй правди». Найважливіші його теми — військова та сільська.
У 1957 році — перша публікація: розповідь «Веселка» опублікована в курському альманасі.
У 1958 році виходить його перша книга оповідань і повістей «На рибальській стежці».
У 1961 році поступив на Вищі літературні курси в Москві. У 1962 році повернувся до Курська, ставши професійним письменником
Великий успіх мала повість «Усвятские шлемоносцы» (1980); у 1986 році під цією назвою вийшла збірка повістей та оповідань; в тому ж році — книга нарисів «На дальній станції зійду»; в 1989 році — книга оповідань для молодших школярів «Де прокидається сонце»; у 1990 році — повісті й оповідання «В чистому полі»; у 1992 році — книга оповідань для старших школярів «Червоне вино перемоги».
Оповідання і всі описи Носова відрізняються врівноваженістю. Його твори присвячені загалом людям сучасного середньоросійського села; іноді він включає в тканину оповідання епізоди з часів Другої світової війни. Герої повістей і оповідань Носова — це люди з народу, тісно пов'язані з природою. Носов описує буденні події, в яких відображаються людські долі; йому найкраще вдається поступовий розвиток характеру або розкриття його в ході подій, ненав'язливо, крок по кроку[5]
Твори[ред. | ред. код]
- 1989 — «Вибрані твори в 2-х томах». М., Художня література,
- 1983 — «Вибрані твори» (у двох томах) М., Радянська Росія,
Фільми[ред. | ред. код]
За повістю «Усвятские шлемоносцы» знято кінофільм «Джерело» (режисер А. Сіренко) і фільм-спектакль Куйбишевського академічного театру драми «Усвятские шлемоносцы» (1982 рік, режисер П. Л. Монастирський).
За ліричними розповідями Носова в 1981 році знятий фільм «Циганське щастя» (режисер C. Никоненко).
Короткометражний фільм «Варька» (ТО «Екран», 1971) за мотивами однойменного оповідання. Режисер Т. Папастергиу.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги / под ред. Н. Н. Скатов — 2005. — С. 669–672. — ISBN 5-94848-262-6
- ↑ а б ПроДетЛит — 2019.
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Шеваров Д. .
- ↑ Казак В. Лексикон русской литературы XX века = Lexikon der russischen Literatur ab 1917 / [пер. с нем.]. — М. : РИК «Культура», 1996. — XVIII, 491, [1] с. — 5000 экз. — BookSources/5833400198 ISBN 5-8334-0019-8.. — С. 287.
|
- Народились 15 січня
- Народились 1925
- Уродженці Росії
- Померли 14 червня
- Померли 2002
- Померли 12 червня
- Померли в Курську
- Члени Спілки письменників СРСР
- Герої Соціалістичної Праці
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Нагороджені медаллю «За відвагу»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Радянські артилеристи Другої світової війни
- Письменники Росії XX сторіччя
- Радянські письменники
- Почесні громадяни Курська
- Російськомовні письменники XX століття
- Російські письменники