Фази Місяця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Lunar libration with phase2.gif
Mond Grafik1.jpg
Mond Phasen.jpg
Phases of the Moon.png

Фази Місяця — зміни видимої з Землі освітленої частини місячної поверхні. Внаслідок змін взаємного розташування Сонця, Землі та Місяця фази постійно змінюються.

Причини зміни фаз[ред.ред. код]

Місяць не є самосвітним тілом, як і всі планети. Спостерігати його можна лише тому, що він відбиває сонячне світло. Місяць завжди освітлюється Сонцем тільки з одного боку, але земний спостерігач у різний час бачить освітлену половину по-різному. Внаслідок руху орбітою Місяць змінює свою видиму форму, і ці зміни називаються фазами. Фази залежать від відносного розташування Землі, Місяця й Сонця. Розрізняють чотири основні фази Місяця[1]:

Основні фази[ред.ред. код]

Молодик — фаза, коли місяць перебуває між Землею й Сонцем. У цей час він обернений до Землі неосвітленою частиною й невидимий для земного спостерігача. Як правило молодик - останній 30 день місячного циклу (на санскриті - амавасья, безмісяччя). Календар, в якому відлік днів нового місяця починається після молодика називають амавасйант.

Повня — фаза Місяця протилежна до молодика, коли його освітлену Сонцем півкулю повністю видно земному спостерігачеві. Як правило повня - 15 день місячного циклу (на санскриті - пурнімасья, пурніма). Календар, в якому відлік нового місяця починається після повні називають пурнімант.

Проміжні фази — фази Місяця між молодиком і повнею, коли земний спостерігач бачить близько половини освітленої півкулі, їх називають чвертями.

У молодик Місяць з'являється одразу після заходу Сонця й спостерігається на небі як тонкий серп, звернений до Сонця опуклою стороною. Протягом приблизно тижня видимий на небі серп Місяця збільшується у розмірах, поступово перетворюючись на півколо, — це перша чверть[2]. Поступово зростаючи, півколо досягає стадії повні, а потім починає зменшуватися спочатку до півкола (остання чверть), а потім — до вузького серпа, опуклою стороною зверненого до Сонця перед світанком. Проміжок часу, за який відбувається зміна фаз, називають синодичним місяцем. Він дорівнює проміжкові часу між двома послідовними однаковими фазами і становить приблизно 29,53 доби. Синодичний місяць довший за період обертання Місяця відносно зір (27,3 доби), тому що Земля за цей час долає приблизно 1/13 своєї орбіти, і Місяць, щоб знову опинитися на небосхилі поряд із Сонцем, має додатково здолати ще 1/13 частину своєї орбіти, на що витрачається трохи більше 2 діб.

Зовнішній край видимого диска називається лімбом. Межа між освітленою та неосвітленою ділянками місячної поверхні називається термінатором, він пересувається поверхнею Місяця під час зміни місячних фаз. Під час першої й останньої чверті термінатор має форму майже прямої. Через нерівності місячного рельєфу термінатор також нерівний, що добре видно в телескоп. Поруч із термінатором на неосвітленій частині місячного диска помітно яскраві точки — вершини гір, освітлені Сонцем.

Під час фаз, коли Місяць виглядає вузьким серпом, у гарну погоду можна неозброєним оком побачити слабке світіння неосвітленої Сонцем частини місячного диска. Це явище називають попелястим світлом Місяця. Попелясте світло — наслідок того, що Земля у цей час обернена до Місяця більшою частиною своєї освітленої Сонцем півкулі і досить яскраво освітлює нічний бік Місяця. Природу попелястого світла першим пояснив Леонардо да Вінчі[3].

Кульмінація Місяця (проходження через небесний меридіан) у різних фазах припадає на різний час. У повню Місяць кульмінує опівночі за місцевим часом, у першій чверті — приблизно о 18 годині, а в останній — приблизно о 6 годині ранку.

Якщо в молодик Місяць розташовується поруч з одним із вузлів своєї орбіти, відбувається сонячне затемнення. Якщо ж поблизу вузла своєї орбіти Місяць перебуває в повню, із Землі спостерігається місячне затемнення.

Схема фаз[ред.ред. код]

Фази Місяця в пн. півкулі, в пд. півкулі повернено на 180°
Фаза Північна півкуля Південна півкуля Видимість Стандарт. час середини фази
Новий місяць Не видно, перший видимий серп після заходу Сонця 12 полудень
Зростаючий півмісяць праворуч 1–49% видно ліворуч 1–49% видно у другій половині дня і після заходу 3 pm
1 чверть праворуч 50% видно ліворуч 50% видно у другій половині дня і на початку ночі 6 pm
Зростаючий опуклий місяць праворуч 51–99% видно ліворуч 51–99% видно у кінці дня і більшу частину ночі 9 pm
Повня Повністю видно від заходу до сходу, всю ніч 12 полуночі
Спадаючий опуклий місяць ліворуч 51–99% видно праворуч 51–99% видно більшу частину ночі і рано вранці 3 am
остання чверть ліворуч 50% видно праворуч 50% видно пізно вночі та вранці 6 am
Спадаючий півмісяць ліворуч 1–49% видно праворуч 1–49% видно перед світаном і вранці 9 am
Темний місяць Не видно, останній видимий серп до сходу Сонця 12 полудня

Мнемонічне правило визначення фаз[ред.ред. код]

У північній півкулі Землі відрізнити першу чверть від останньої можна шляхом такого спостереження — якщо місячний серп на небосхилі виглядає як літера «С», то це «Старий» місяць, тобто остання чверть. Якщо він повернений навпаки, то це молодик, тобто перша чверть.

Але поблизу екватора місяць завжди видно «лежачи на боці», і правило не працює , а в південній півкулі орієнтація серпа протилежна.

Молодий місяць видно ввечері, а старий — ранком. В Індії, де основним є місячний календар, світлою половиною місяця називають період від молодика до повні, коли місяць росте, або світліє, а темною половиною - період від повні до молодика, коли місяць старіє, або темніє.


Посилання[ред.ред. код]

  1. Фази Місяця // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів: ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 492—493. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031).
  2. Перша чверть // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів: ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 351. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031).
  3. Попелясте світло // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів: ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 374. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031).