Осадчук Петро Ількович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Осадчук Петро Ількович
Petro Osadchuk.jpg
При народженні: Осадчук Петро Ількович
Дата народження: 2 грудня 1937
Місце народження: с. Острівець на Івано-Франківщині
Національність: українець
Громадянство: Україна Україна
Мова творів: українська мова
Рід діяльності: поет
Жанр: поезія
Magnum opus: «Незрима стріла часу»
Україна Народний депутат України
1-го скликання
15 травня 1990 12 травня 1994
2-го скликання
ПРП 12 травня 1994 12 травня 1998

Петро́ І́лькович Осадчу́к (*2 грудня 1937, с. Острівець, тепер Городенківського району, Івано-Франківської області, Україна) — український поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч.

Зміст

[ред.] Життєпис

Народився Петро Ілліч Осадчук 2 грудня 1937 року в селі Острівець Городенківського району на Івано-Франківщині в сім'ї хліборобів. З дитинства зростав напівсиротою (коли помер батько, хлопчикові було одинадцять років, старшому братові — шістнадцять, молодшому — чотири). Мати сама виростила трьох синів.

У 1955 році став студентом філологічного факультету Одеського університету ім. І.І. Мечникова, після закінчення якого вчителював у селі Стара Царичанка на Одещині. Згодом на тій же Одещині працював газетярем, в обкомі комсомолу, а потім — у Києві. Був редактором у видавництвах «Маяк» (Одеса), «Молодь». З 1976 по 1991 рік працював секретарем правління столичної письменницької організації. Восени 1989 року увійшов до складу ініціативної групи, яка підготувала основоположні документи Народного Руху України за перебудову; першим із трибуни загальних зборів Київської організації Спілки письменників України, що відбувалися під головуванням Івана Драча, «озвучив» рухівську програму. Вірші почав публікувати ще в студентські роки. У середині 1960-х років став виступати з поезіями в республіканських газетах і журналах, альманахах і збірниках.

Педагогічні здібності та робота на освітянській ниві допомагають йому просто і цікаво писати для малих читачів. Перу письменника належать книжечки віршів для дітей «Ясний світ», «Все співає і росте».

Поет був депутатом Верховної ради України І і II скликань. Лауреат премії ім. М. Островського.

Якби йому, якось зізнався Петро Осадчук, запропонували одним реченням виразити сенс свого життя, мету і спрямованість багатьох його римованих і неримованих писань, він сказав би:

« «Вище України тільки небо, але й небо над Україною — також Україна !»  »

Митець переконаний, що поет тільки тоді поет, коли почувається кровинкою свого народу, його вразливим нервом.

[ред.] Громадсько-суспільна діяльність

Активний учасник земляцтва івано-франківців у м.Києві й був його головою.

[ред.] Творчість

Петро Осадчук — автор більше 30 поетичних збірок. Серед них — «Вітряк», «Третій перевал», «Біографія вірності», «Земля, зігріта любов'ю», «Сурми на світанні», «Біла каравела», «Літаюча тарілка». Видав книжку літературно-критичних статей і есе «Поезія — молодість душі».

[ред.] Поетичні твори

  • "Революційний паспорт" (1967),
  • "Вітряк" (1969),
  • "Третій перевал" (1972),
  • "Ясний світ" (1972),
  • "Біографія вірності" (1973),
  • "Лінія життя" (1975),
  • "Раска - біль і любов" (1976),
  • "Іспит" (1977),
  • "Земля, зігріта любов'ю" (1978),
  • "Все співає і росте" (1979),
  • "Взаємодія" (1980),
  • "Закон постійних величин" (1982),
  • "Пряма мова" (1984),
  • "Сурми на світанні" (1985),
  • "Біла каравела" (1986),
  • "Лінія життя" (1987),
  • "Второе дыхание" ("Другий подих", 1987),
  • "День відкритих дверей" (1991),
  • "Незрима стріла часу" (1997),
  • "Реєстр українського лайдацтва" (1997),
  • "Паранормальні явища" (1999),
  • "Відкрите море душі", (2006),
  • "Спокій за межею досяжності", (2007),
  • "Родинний спадок", (2007),
  • "Останній рубіж оборони", (2007) та інші.


[ред.] Переклади

Петро Осадчук більше 30 років займається поетичним перекладом. Він переклав:

а також з використанням підрядкового перекладу або у співавторстві:

Див.: Петро Осадчук, Піднебесні паралелі, Авторська антологія перекладача, Поезія різних народів, Київ, Головна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин України, 2003.

[ред.] Приклад поезії

* * *
Поки батько живий, поки мати жива,
Розквітають сади, зеленіє трава.
Що не ступиш — то радість,
Що не крок — то краса!
Над тобою дзвенять голубі небеса.
Поки батько живий, поки мати жива,
І в осінніх садах є весняні дива,
І веселий зимою в сніг закутаний світ,
І твій сон світанковий — до щастя політ.
Поки батько живий, поки мати жива,
Не болить на душі, не болить голова.
Наче повінь вирує життя навкруги
І вирують джерела молодої снаги.
Поки батько живий, поки мати жива,
Як весною вода, час бурхливо сплива,—
Ти такий молодий, ти така молода,
А вода пригасає, спадає вода,
Поки батько живий, поки мати жива...
І нежданно тебе, як потоком змива.
Ти самотній стоїш, ти самотня стоїш —
І немає страшніших тоді роздоріж.
Поки батько живий, поки мати жива,
Хай душа не болить, не болить голова,
Хай здається життя безкінечним без меж.
Хочеш вірити в це? Хочу вірить! Авжеж!
Петро Осадчук, зі збірки "Незрима стріла часу".

[ред.] Поетичні збірки останніх років


[ред.] Літературні премії

  • Республіканська премія ім. Миколи Островського (1979),
  • Премія ім. Володимира Сосюри (1996),
  • Премія ім. Степана Олійника (2002),
  • Премія ім. Ігоря Кошелівця (2002),
  • Премія ім. Павла Тичини (2003),
  • Нобельської премії (2003, Всеукраїнський фестиваль гумору в селі Нобелі Рівненьської області),
  • Премія ім. Степана Руданського (2005).
  • Премія ім. Леоніда Вишеславського "Планета поета" (2007).

[ред.] Посилання

Особисті інструменти
Простори назв
Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт