Осадчук Петро Ількович
| Осадчук Петро Ількович | |
![]() |
|
| При народженні: | Осадчук Петро Ількович |
|---|---|
| Дата народження: | 2 грудня 1937 |
| Місце народження: | с. Острівець на Івано-Франківщині |
| Національність: | українець |
| Громадянство: | |
| Мова творів: | українська мова |
| Рід діяльності: | поет |
| Жанр: | поезія |
| Magnum opus: | «Незрима стріла часу» |
| 1-го скликання | |||
| 15 травня 1990 | — | 12 травня 1994 | |
| 2-го скликання | |||
| ПРП | 12 травня 1994 | — | 12 травня 1998 |
Петро́ І́лькович Осадчу́к (*2 грудня 1937, с. Острівець, тепер Городенківського району, Івано-Франківської області, Україна) — український поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч.
Зміст |
[ред.] Життєпис
Народився Петро Ілліч Осадчук 2 грудня 1937 року в селі Острівець Городенківського району на Івано-Франківщині в сім'ї хліборобів. З дитинства зростав напівсиротою (коли помер батько, хлопчикові було одинадцять років, старшому братові — шістнадцять, молодшому — чотири). Мати сама виростила трьох синів.
У 1955 році став студентом філологічного факультету Одеського університету ім. І.І. Мечникова, після закінчення якого вчителював у селі Стара Царичанка на Одещині. Згодом на тій же Одещині працював газетярем, в обкомі комсомолу, а потім — у Києві. Був редактором у видавництвах «Маяк» (Одеса), «Молодь». З 1976 по 1991 рік працював секретарем правління столичної письменницької організації. Восени 1989 року увійшов до складу ініціативної групи, яка підготувала основоположні документи Народного Руху України за перебудову; першим із трибуни загальних зборів Київської організації Спілки письменників України, що відбувалися під головуванням Івана Драча, «озвучив» рухівську програму. Вірші почав публікувати ще в студентські роки. У середині 1960-х років став виступати з поезіями в республіканських газетах і журналах, альманахах і збірниках.
Педагогічні здібності та робота на освітянській ниві допомагають йому просто і цікаво писати для малих читачів. Перу письменника належать книжечки віршів для дітей «Ясний світ», «Все співає і росте».
Поет був депутатом Верховної ради України І і II скликань. Лауреат премії ім. М. Островського.
Якби йому, якось зізнався Петро Осадчук, запропонували одним реченням виразити сенс свого життя, мету і спрямованість багатьох його римованих і неримованих писань, він сказав би:
| « | «Вище України тільки небо, але й небо над Україною — також Україна !» | » |
Митець переконаний, що поет тільки тоді поет, коли почувається кровинкою свого народу, його вразливим нервом.
[ред.] Громадсько-суспільна діяльність
Активний учасник земляцтва івано-франківців у м.Києві й був його головою.
[ред.] Творчість
Петро Осадчук — автор більше 30 поетичних збірок. Серед них — «Вітряк», «Третій перевал», «Біографія вірності», «Земля, зігріта любов'ю», «Сурми на світанні», «Біла каравела», «Літаюча тарілка». Видав книжку літературно-критичних статей і есе «Поезія — молодість душі».
[ред.] Поетичні твори
- "Революційний паспорт" (1967),
- "Вітряк" (1969),
- "Третій перевал" (1972),
- "Ясний світ" (1972),
- "Біографія вірності" (1973),
- "Лінія життя" (1975),
- "Раска - біль і любов" (1976),
- "Іспит" (1977),
- "Земля, зігріта любов'ю" (1978),
- "Все співає і росте" (1979),
- "Взаємодія" (1980),
- "Закон постійних величин" (1982),
- "Пряма мова" (1984),
- "Сурми на світанні" (1985),
- "Біла каравела" (1986),
- "Лінія життя" (1987),
- "Второе дыхание" ("Другий подих", 1987),
- "День відкритих дверей" (1991),
- "Незрима стріла часу" (1997),
- "Реєстр українського лайдацтва" (1997),
- "Паранормальні явища" (1999),
- "Відкрите море душі", (2006),
- "Спокій за межею досяжності", (2007),
- "Родинний спадок", (2007),
- "Останній рубіж оборони", (2007) та інші.
[ред.] Переклади
Петро Осадчук більше 30 років займається поетичним перекладом. Він переклав:
- з білоруської (Максим Танк, Анатоль Грачаніков),
- з болгарської (Іван Голев, Павел Матев),
- з польської (Теофіль Ленартович, Юліан Тувім),
- з російської (Олександр Твардовський, Володимир Солоухін, Булат Окуджава, Євгеній Євтушенко, Леонід Вишеславський, Микола Рубцов),
а також з використанням підрядкового перекладу або у співавторстві:
- з німецької (Петер Ґоссе, Райнгард Бернґоф, Вальтер Петрі),
- з французької (Артюр Рембо),
- з іспанської (Антоніо Конте, Райна-Марія Родріґес),
- з угорської (Ендре Аді, Аттила Йожеф, Ласло Балла),
- з їдиш (Йосип Бухбіндер, Дора Хайкіна, Матвій Талалаєвський),
- з вірменської (Атом Ярджанян (Сіаманто), Арташес Погосян, Сільва Капутікян, Геворг Емін, Гурген Борян),
- з грузинської (Григол Абашідзе, Акакій Церетелі, Ілля Чавчавадзе, Звіад Гамсахурдія).
Див.: Петро Осадчук, Піднебесні паралелі, Авторська антологія перекладача, Поезія різних народів, Київ, Головна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин України, 2003.
[ред.] Приклад поезії
-
-
- * * *
-
- Поки батько живий, поки мати жива,
- Розквітають сади, зеленіє трава.
- Що не ступиш — то радість,
- Що не крок — то краса!
- Над тобою дзвенять голубі небеса.
- Поки батько живий, поки мати жива,
- І в осінніх садах є весняні дива,
- І веселий зимою в сніг закутаний світ,
- І твій сон світанковий — до щастя політ.
- Поки батько живий, поки мати жива,
- Не болить на душі, не болить голова.
- Наче повінь вирує життя навкруги
- І вирують джерела молодої снаги.
- Поки батько живий, поки мати жива,
- Як весною вода, час бурхливо сплива,—
- Ти такий молодий, ти така молода,
- А вода пригасає, спадає вода,
- Поки батько живий, поки мати жива...
- І нежданно тебе, як потоком змива.
- Ти самотній стоїш, ти самотня стоїш —
- І немає страшніших тоді роздоріж.
- Поки батько живий, поки мати жива,
- Хай душа не болить, не болить голова,
- Хай здається життя безкінечним без меж.
- Хочеш вірити в це? Хочу вірить! Авжеж!
-
-
- Петро Осадчук, зі збірки "Незрима стріла часу".
-
[ред.] Поетичні збірки останніх років
[ред.] Літературні премії
- Республіканська премія ім. Миколи Островського (1979),
- Премія ім. Володимира Сосюри (1996),
- Премія ім. Степана Олійника (2002),
- Премія ім. Ігоря Кошелівця (2002),
- Премія ім. Павла Тичини (2003),
- Нобельської премії (2003, Всеукраїнський фестиваль гумору в селі Нобелі Рівненьської області),
- Премія ім. Степана Руданського (2005).
- Премія ім. Леоніда Вишеславського "Планета поета" (2007).
[ред.] Посилання
| Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Осадчук Петро Ількович |
