Отченашенко Світлана Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Світлана Іванівна Отченашенко
Світлана Іванівна Харабет
Народилася 7 липня 1945(1945-07-07)
с. Ісківці, Полтавська область, СРСР СРСР
Померла 7 квітня 2022(2022-04-07) (76 років)
м. Маріуполь, Донецька область, Україна Україна
Національність українка
Громадянство СРСР СРСР → Україна Україна
Діяльність актриса театру
Роки діяльності 1962 — 2022
Чоловік Юхим Харабет
Провідні ролі Віктоша («Казки Старого Арбата»), Діана («Собака на сіні»), Аркадіна («Чайка»), Раневська (Вишневий сад)
Нагороди та премії
Заслужений артист УРСР Народний артист України

Світлана Іванівна Отченашенко (Світлана Харабет, 7 липня 1945, с. Іскивці або с. Сенча, Полтавська область — 7 квітня 2022, Маріуполь) — українська театральна актриса. Заслужена артистка Української РСР (1972), Народна артистка України (2001)[1]. Актриса Донецького академічного обласного драматичного театру (м. Маріуполь)[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилась в селі Іскивці (за іншими даними — у с. Сенча[3]) Лохвицький район, Полтавська область. Батько мав три вищі освіти, закінчив учительський інститут, Вищу партійну школу та сільськогосподарський інститут[4]. Займав посаду голови колгоспу. Батьки познайомились у військовому шпиталі, куди тато потрапив після поранення та де працювала медсестрою мати. Мати походила з Ленінградської області.

Серед спогадів дитинства — кіно раз на місяць в землянці, що виконувала роль сільського клубу та радіопередача часів СРСР «Театр у мікрофона»[4]. Молода Світлана брала участь в шкільній самодіяльності. Раз на два роки мати вивозила доньку із села до Ленінграда, де водила в театр. Враження від театру й вистав з його комплексним мистецьким впливом на свідомість стануть найсильнішими спогадами юності. Бачила на сцені живих Ольхину та Смоктуновського у виставі «Ідіот» у Большому драматичному театрі[4].

Донецький академічний обласний драматичний театр

Отримувати освіту почала у московському ВГИКу, але не витримала напруги мегаполісом, й переїхала до Києва, де влаштувалася в студію театра ім. Івана Франка. Серед викладачів були Михайло Покотило (1906—1971), народний артист України Костянтин Степанков (1928—2004)[4]. По закінченні студії працювала в Полтавському театрі, але як початківець грала дрібні ролі. У 1984 році закінчила Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографії[5].

Молоду актрису ввели у низку провідних ролей у театрі в місті Маріуполь, який швидко набрав значну мистецьку висоту серед театрів півдня України. Диапазон репертуару — від казок до світової та вітчизняної класики (Лопе де Вега, Мольєр, Чехов). Створила образи Віктоші («Казки Старого Арбата»), Діани («Собака на сіні»), Аркадіної («Чайка»), Раневської («Вишневий сад»), Марії Каллас («Майстер-клас»). Загальна кількість ролей, зіграна актрисою в театрі, перевищила сто тридцять[6]. Гастролювала з маріупольським театром містами СРСР.

Брала активну участь у створенні бібліотеки Маріупольського театру разом із завідувачем трупою Неллі Іскаковою[4]. Зналася на поезії, відчувала красу слова.

Чоловік — Юхим Харабет, скульптор і медальєр, заслужений діяч мистецтв України[4].

Померла 7 квітня 2022 року в міськлікарні № 2 окупованого Маріуполя. Причиною смерті став набряк легень[7].

Творчість[ред. | ред. код]

Ролі у театрі[ред. | ред. код]

  • «Казки старого Арбату» О. Арбузов — Виктоша
  • «Собака на сіні» Лопе де Вега — Діана
  • «Хищница» Оноре де Бальзак — Флора Бразіл
  • «Живи і пам'ятай» В.Распутін — Настуся Гуськова
  • «Любов під в'язами» Ю. О'Ніл — Аббі Патнем
  • «Леді Макбет Мценського повіту» М.Лєсков — Катерина Ізмайлова
  • «Чайка» А.Чехов — Аркадіна
  • «Вишневий сад» А.Чехов — Раневська
  • «Тартюф» Ж.-Б.Мольєр — Доріна
  • «Міщанин у дворянстві» Ж.-Б.Мольєр — г-жа Журден
  • «Моя професія — синьйор з вищого світу» Д. Скарніччі й Р. Тарабузі — Ілона Чібор
  • 2002 — «Майстер Клас» Т.Мак-Неллі — Марія Каллас
  • «У війни не жіноче обличчя» С.Алексіевіч — Вікторія Михайлівна
  • «Божевільні» С.Алексіевіч — Мати
  • «Любов — книга золота» О.Толстой — Катерина ІІ
  • «Вовки та вівці» О. М. Островський — Мурзавецька
  • «Прибуткове місце» О. М. Островський — Кукушкіна
  • «Ніч перед Різдвом» М.Гоголь — Катерина ІІ
  • «Аленький цветочек» С.Аксаков — Няня
  • «Дерева помирають стоячи» А.Касона — Бабуся
  • «Запрошення у замок» Ж.Ануй — мати Ізабели
  • «Страсті по дивану» М.Тульчінська — 2-а жінка
  • «Денис Давидов» В. Соловйов — Василиса
  • «Маленькі комедії» А.Арканов, Г.Горін — Анна Серафимівна ІвАнова
  • «Готель „Каліфорнія“» Л.Лунарі — Вона
  • «Одруження Бальзамінова» О.Островський — Павла Петрівна Бальзамінова
  • «Баба Шанель» М.Коляда — Іраїда Семенівна
  • «Сільвія» А.Герні — Леслі

Фільмографія[ред. | ред. код]

  • 2008 — «Зачароване кохання» — баба Зоя

Нагороди і визнання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Газета «Ильичёвец», 19 ноября 2005 г.
  • Журнал «Україна», № 47, 1983(Олександр Федорук, стаття «Медаль… Ще медаль»)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://histpol.narod.ru/person/pers-15/pers15-065.htm
  2. ↑ Ольга ДЕМІДКО (7 липня 2022). 7 липня єдиній народній артистці України в Маріуполі Світлані Отченашенко виповнилося б 77 років… (укр.). «MRPL». Процитовано 8 липня 2022.
  3. ↑ Olexandr Drobyazko. ПОСТАТІ. ВИДАТНІ ЛОХВИЧАНИ (Малий словник). — 2020. — 23 черв·
  4. ↑ а б в г д е Г-та «Ильичёвец», 19 листопада 2005 р.
  5. ↑ http://dramtheatre.com.ua/otchenashenko.html
  6. ↑ Г-та «Ильичёвец», 22 листопада 2005 р.
  7. ↑ Марина БАЛІОЗ (7 квітня 2022). В Мариуполе умерла народная артистка Украины Светлана Отченашенко (рос.). «MRPL». Процитовано 2022-4-07.
  8. ↑ Светлана Отченашенко (Светлана Харабет) / биография
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Отченашенко_Світлана_Іванівна&oldid=40176756