Палеоекологія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Палеоекологія (англ. palaeoecology, нім. Paläoökologie, рос. палеоэкология) — розділ палеонтології, який вивчає взаємовідносини між організмами геологічного минулого і середовищем їх мешкання. Має важливе значення для розуміння механізму утворення органогенних гірських порід, місць їх локалізації. Виділяють палеоаутекологію, палеодемекологію, палеосинекологію.
Палеоаутекологія вивчає екологію окремих організмів геологічного минулого.
Палеодемекологія досліджує популяції минулих геологічних епох.
Палеосинекологія вивчає біоценози та біотопи минулого на основі аналізу решток організмів, які знайдені в ориктоценозах та літологію вмісних гірських порід.
Література [ред.]
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
|
||||||||||||||
