Панель сонячних батарей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Установка з 24 сонячних батарей у сільській місцевості Монголії

Панель сонячних батарей, також: фотоелектирчна панель сонячних батарей — загорнута і електрично з'єднана збірка фотоелектричних комірок. Сонячна панель може бути використана в якості фотоелектричної системи для генерації і поставки електроенергії до комерційних і житлових приміщень. Вихідна потужність при стандартних умовах використання знаходиться в межах від 100 до 320 ват.

Сонячні панелі або фотоелектричні модулі, складаються з окремих фотоелектричних елементів. Ця кристалічна кремній-панель має алюмінієві рами і скла на передній стороні.

Переваги і недоліки[ред.ред. код]

Переваги сонячної батареї:[1]

  • мала маса і габарити;
  • невисока вартість у порівнянні, наприклад, з паливними елементами;
  • простота конструкції;
  • тривалий термін експлуатації.

Недоліки:[1]

  • неможливість виробляти вночі таку ж вихідну потужність, як вдень, що вимагає використання акумулятора або іоністора, який заряджався б вдень ​​для підтримки роботи навантаження в темряві;
  • різка залежність вихідної потужності від кута падіння променів на світлочутливу поверхню, що змушує використовувати автоматичні системи орієнтування в просторі;
  • неможливість отримати потужність з квадратного метра сонячної батареї більше 0,1 кВт, використовуючи дешеві матеріали;
  • швидка деградація фотоелементів в умовах підвищеного радіаційного фону і проникаючої радіації.

ККД сонячних батарей, складених з кремнієвих фотодіодів і випускаються для широкого вжитку, зазвичай досягає 8%, не більше.[1]

У спеціалізованих сонячних батарей, фотодіоди яких виконані з арсеніду галію, ККД досягає 20%.[1] Сонячні батареї з фотодіодів на основі сульфату кадмію, що випускаються у вигляді тонких гнучких плівок, призначені для електроживлення апаратури космічних станцій і супутників.

При збільшенні температури навколишнього середовища вихідна напруга сонячної батареї падає за лінійним законом.[1]

Ціни[ред.ред. код]

Квадратний метр фотоперетворювачів на кристалічному кремнію коштує 400 євро, на аморфному — 80.[2] Генерована ними енергія з урахуванням інсталяції потужностей коштує станом на 2011 рік 2-3 євро за кіловат.[2]

Стандарти[ред.ред. код]

Застосування[ред.ред. код]

В Данії за рахунок сонячної енергії, яка, в основному, використовується для вироблення тепла в приватному секторі, покривається від 1/3 до 3/4 потреби в кожному житловому будинку, а ціна на електроенергію регулюється Міністерством енергетики, і, станом на 2005 рік, становила по курсу до російського рубля 11руб./кВт-г.[3] У Німеччині до 70% витрат на «соляризацію» будинків компенсує держава.[4] Крім того, державою купується електрику у власників «сонячних дахів» за цінами, що значно перевищують ринкові: коли вдень будинок виробляє енергії багато, а споживає мало — її надлишки йдуть в міську мережу і господар отримує 80 центів за кожен зданий кВт-год, вночі ж — він сам купує електрику в тій же самій мережі, але вже по 20 центів за кВт год.[4] У країні обладнають сонячними елементами по 0,5 млн. квадратних метрів дахів в рік.[4]

Цікаві факти[ред.ред. код]

Панелі сонячних батарей було встановлено на третьому радянському супутнику, виведеному на орбіту 15 травня 1958 року.[2]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Москатов Е. А. Источники питания. — Киев.: "МК-Пресс", СПб.: "КОРОНА-ВЕК", 2011.—208 с, ил. ISBN 978-5-7931-0846-1 ("КОРОНА-ВЕК") ISBN 978-966-8806-71-1 ("МК-Пресс")
  2. а б в Мачулін В., Литовченко В., Стріха М. Сонячна енергетика: порядок денний для світу й України // Вісник Національної академії наук України. Загальнонауковий та громадсько-політичний журнал. — 2011, №5
  3. Промышленное производство молока и свинины в Дании / В.П.Коваленко, И.Г.Лысых / Краснодар, «Советская Кубань», 2005, 354с. (Учебники и учебн. пособия для студентов высш. учебн. заведений)
  4. а б в Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ.- Сборник научных трудов. – Ливадия-Донецк: ДонНУ, 2007. – 766 с. ISSN:1990-9187