Пантна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Присілок
Пантна
пол. Pętna
Вид на Пантну з шосе до Маластівського перевалу

Координати 49°33′13″ пн. ш. 21°15′42″ сх. д.H G O

Країна Польща
Воєводство Малопольське воєводство
Повіт Горлицький повіт
Ґміна Ґміна Сенкова
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 18
Поштовий індекс 38-307
Автомобільний код KGR
Код SIMC 0464828
GeoNames 762446
OSM 2668912 ·R (Ґміна Сенкова)
Пантна. Карта розташування: Польща
Пантна
Пантна
Пантна (Польща)
Пантна. Карта розташування: Малопольське воєводство
Пантна
Пантна
Пантна (Малопольське воєводство)
Мапа
Парафіяльна церква в Пантні

Пантна (пол. Pętna) — колишнє лемківське село, а тепер — частина (присілок) села Маластів у гміні Сенкова Горлицького повіту Малопольського воєводства Республіки Польща.

Розташування[ред. | ред. код]

Лежить у Низькому Бескиді, у долині потоку Маластівка — лівої притоки річки Сенківка.

Через село пролягає воєводська дорога № 977.

Історія[ред. | ред. код]

Село закріпачене у 1557 році на волоському праві бецьким старостою Станіславом Бонером[1]. Через село проходив середньовічний мадярський тракт — дорога з Горлиць до Бардіїва.

Наприкінці XIX ст.тут добували нафту, в 1881 р. було 5 свердловин завглибшки до 130 м, які належали єврейській родині Ветаймерів.

1903 р. в селі однією з перших на Західній Лемківщині відкрита читальня «Просвіти», відновлена в 1903 р. і незабаром заборонена польською владою.

У роки Першої світової війни на території села 5 місяців точилися запеклі бої та так званий Горлицький прорив.

У міжвоєнний період українська самосвідомість росла під впливом священика Юліана Плешкевича, який був лідером українського руху в повіті. В 1934 р. у селі організовано осередок «Рідної школи». Село опиралося переведенню навчання на лемківський діалект взамін українській літературній мові, акцію очолював Асафат Гривна з Пантни.

1946 р. в околицях села діяли повстанці УПА з сотні «Бродича».

До 1945 р. в селі була дочірня церква греко-католицької парохії Маластів Горлицького деканату, до якої належали також Ропиця Руська, Драгашів і Сенкова. У селі було чисто лемківське населення: з 780 жителів села — усі 780 українці[2].

Сучасність[ред. | ред. код]

Тепер у селі є коло 40 господарств, половина з них — лемківські.

Стоять кільканадцять придорожніх хрестів і дві скульптури. Збереглася теж капличка з кінця XIX ст. На старому цвинтарі збереглося кількадесят хрестів. На новому цвинтарі (відкритий у міжвоєнний період) варта уваги скульптура Матері Божої з дитятком. Обидва цвинтарі знаходяться неподалік від церкви. Коло церкви стоять два хрести на честь хрещення Русі, причому хрест 1938 року поставлений на пам'ять 950-річчя хрещення «Русі -України» і є єдиним такого типу хрестом на Лемківщині, де вжито слово Україна. На інших хрестах, встановлених з цієї нагоди, згадується Русь або Київська Русь.

Місцеві пам'ятки[ред. | ред. код]

Об'єкти, перераховані в реєстрі пам'яток Малопольського воєводства:

  • Греко-католицька церква Преп. Мат. Параскеви 1805 року, мурована.
    • Дзвіниця, залишок від колишньої дерев'яної церкви, яка була збудована в 1700 р. і стояла тут до 1935 р.
    • Цвинтар[3].
  • Військове кладовище з Першої світової війни № 63.

Народились[ред. | ред. код]

  • Марія Баюс — підпільниця ОУН, ув'язнена в Концентраційний табір у Явожні як наречена районного провідника ОУН Михайла Федака «Смирного», але не зламалася і після концтабору втекла з нареченим до Німеччини.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]