Горлицький прорив

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Східний фронт (1915 р.)


Го́рлицька би́тва 1915 року — наступальна операція німецько-австрійських військ під час Першої світової війни, проведена з 2 травня по 15 травня. Ця наступальна операція була частиною стратегічного плану німецького командування на 1915 рік з розгрому Російської армії. План полягав у тому, щоб завдати послідовних потужних флангових ударів зі Східної Пруссії та Галичини, прорвати оборону Російської армії, оточити її і в Польщі знищити основні сили.

Передумови[ред.ред. код]

Кайзер Вільгельм II та Август фон Макензен під час планування операції

Становище, яке склалося на південному крилі російського фронту в середині квітня 1915 р., серйозно турбувало військове командування Центральних держав. Армії Росії глибоко вклинилися в межі Австро-Угорщини. Вони взяли Перемишль і Тарнув, захопили майже всі найважливіші перевали в Карпатах. Виникла загроза виходу росіян на Угорську рівнину. Тому німецьке командування вирішило допомогти своєму союзникові.

Обставини на західноєвропейському фронті дозволяли зняти частину військ і скерувати їх проти росіян. На думку генерала Е. фон Фалькенгайн, найкращим рішенням мав стати фронтальний удар з метою прориву фронту на одній з його вирішальних ділянок.

При виборі напрямку головного удару німецьке командування вирішило вдарити ближче до центра, між Віслою і Бескидами. Істотну роль при виборі цього напрямку зіграли й економічні важелі. У районі Горлиці, Дрогобича розташовувалися багаті родовища нафти, яка в умовах блокади була дуже потрібна Німеччині.

В операції брали участь 11-а німецька армія генерала Макензена, перекинута з західного фронту (10 піхотних і 1 кавалерійська дивізії), і 4-а австро-угорська армія ерцгерцога Йосипа Фердинанда (6 піхотних і 1 кавалерійська дивізія) під загальним командуванням Макензена. З півдня операція забезпечувалася третьою австро-угорською армією, з північного заходу — групою генерала Войрша. Завданням німецько-австрійських військ був прорив позицій Південно-Західного фронту на ділянці Горлиці, Громник, оточення і знищення третьої російської армії генерала від інфантерії Радко-Дмитрієва та подальший наступ на Перемишль і Львів.

Співвідношення сил[ред.ред. код]

Сторони Чисельність армій Легкі гармати Важкі гармати Кулемети Міномети Вбито та поранено
Росіяни 60 000 141 4 100 - 40 000
Австро-німці 126 000 457 159 260 96 13 000

Початок операції[ред.ред. код]

Наступ німецької піхоти

Наступ німецько-австрійських військ почався о 10 годині ранку 19 квітня. Загальній атаці передувала могутня артилерійська підготовка, що тривала близько доби.

Можна вважати, що події Горлицької операції відбувалися у три етапи.

  • Перший етап — з 19 по 23 квітня — включав прорив армією Макензена оборони 3-ї російської армії в районі Горлиці і відхід російських військ до р. Віслок.
  • Другий етап — з 24 по 30 квітня — охоплював оборонні дії 3-ї і 8-ї російських армій у межиріччі Віслоку і Сяну.
  • Третій етап — з 1 по 9 червня — бої на рубежі р. Сан і відхід російських військ за Львів.

У росіян до початку весни вже був майже вичерпаний запас артилерійських снарядів, розрахований на недовгу війну. Витрата снарядів у перші місяці війни виявилася непередбачено великою. Перед чудово озброєними та підготовленими солдатами Макензена російські солдати виявились майже беззбройними.

Відступ росіян[ред.ред. код]

Відступ росіян

19 квітня 1915 р. почався «великий відступ» російських армій. Раптово з'ясувалося, що їм катастрофічно не вистачає найнеобхіднішого — снарядів, патронів, рушниць, навіть чобіт.

Далеко не всі бійці мали гвинтівки, багатьом доводилось чекати загибелі чи поранення своїх товаришів, аби одержати їхню зброю. Командування віддавало накази «не витрачати патронів даремно», «забирати патрони в поранених і убитих». Штаб Південно-Західного фронту розіслав телеграму про створення піхотних рот, озброєних «алебардами».

На ураганний вогонь противника все що могли росіяни, це лише відповідати рідкими поодинокими пострілами. На один випущений росіянами снаряд припадало приблизно 300 гарматних пострілів армії німецького генерала Августа Макензена.

Закінчення битви[ред.ред. код]

Аби врятувати армію від повного винищення, росіянам залишалось тільки відступати. Російські війська покинули Перемишль, Львів — майже всю Галичину. Вони зазнавали величезних втрат — загальне число вбитих і поранених за час «великого відступу» склало 1 мільйон 410 тисяч чоловік[Джерело?].

Під час Горлицької операції російське командування вперше в широких масштабах використало тактику руйнування важливих об'єктів та нищення різного майна на шляху наступу австро-німецьких військ. На всіх напрямках були вивезені інтендантські вантажі, знищені мости, зруйнована залізнична колія, спалені стаціонарні будівлі, вивезені паровози і вагони. Майно, яке не можна було вивезти, знищувалося на місці. Мости зберігались до останньої хвилини і їх підривали перед приходом противника. Це дещо сповільнювало просування австро-німецьких військ.

Причини перемоги австро-німців[ред.ред. код]

Причиною невдачі росіян у Горлицькій операції варто вважати не стільки нестачу боєприпасів і перевагу противника в силах і засобах, як помилки в керівництві військами з боку командування російською армією. Маючи значні резерви, воно не змогло вміло використовувати їх. Контрудари свіжих корпусів, переданих їм Ставкою, були організовані погано і не досягали своєї мети.

Стратегічні наслідки[ред.ред. код]

Горлицька операція тривала 52 дні. Це була одна з найбільших оборонних операцій Першої світової війни. Російські війська були змушені покинути Галичину. Але німецько-австрійські війська не змогли досягнути великого стратегічного результату. Справа звелася фактично не до прориву російського фронту, а до його «притиснення».


Джерела[ред.ред. код]

  • Рявкін А. Перша світова війна.-М., 1993
  • Майсурян А. Росія в першій світовій війні.-М., 1995.