Персона нон ґрата
Персо́на нон ґра́та (лат. Persona non grata — «небажана персона») — дипломатичний термін. Антонімом до цього терміну є персона ґрата (лат. persona grata). Термін вперше було використано в праці Михайла Коцюбинського 1907 року, що так і називалась «Persona grata».
Згідно зі статтею 9 Віденської конвенції про дипломатичні відносини (1961), держава, що приймає, може «у будь-який час і без пояснення причини» оголосити будь-якого члена дипломатичного корпусу «персоною нон ґрата», навіть до того, як ця людина прибула в країну.
Зазвичай особа, оголошена «персоною нон ґрата», має покинути країну, в іншому випадку держава «може відмовитися визнавати цю особу членом дипломатичної місії».
Хоча дипломатичний імунітет захищає персонал дипломатичних місій від цивільного або кримінального переслідування в залежності від рангу, вони зобов'язані поважати закони держави, що приймає, за статтями 41 і 42 Віденської конвенції.
Оголошення особи «персоною нон ґрата» може використовуватися за наявності підозри її у шпигунстві («діяльності, несумісною зі статусом») або як символ висловлювання невдоволення.
Див. також [ред.]
Посилання [ред.]
- Текст конвенції на сторінці ООН (російською мовою, PDF, 1,3 Мб)
 |
Це незавершена стаття про міжнародні відносини. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
