Жириновський Володимир Вольфович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Вольфович Жириновський
Володимир Вольфович Жириновський

Заступник голови Державної Думи Російської Федерації
Нині на посаді
На посаді з 1 січня 2000
Президент   Путін Володимир Володимирович

Народився 25 квітня 1946(1946-04-25) (67 років)
Алмати, Казахська РСР
Політична партія Ліберально-демократична партія Росії
Дружина Галина Олександрівна Лєбедєва

Володи́мир Во́льфович Жирино́вський (рос. Владимир Вольфович Жириновский — до 1964 Володимир Вольфович Едельштейн, * 25 квітня 1946) — російський політик, заступник голови Державної думи Росії, засновник та голова Ліберально-демократичної партії Росії, член Парламентської асамблеї Ради Європи.

Талановитий оратор, здатний завоювати і тримати увагу аудиторії, у промовах поєднані необмежений популізм і водночас шокуючі, образливі заяви. Політичну орієнтацію визначити важко, найчастіше позиція збігається з думками в адміністраціях російських президентів, які вони самі соромляться озвучити. В залежності від моменту, навіть в одній промові, може говорити протилежні речі. Єдиний незмінний інтерес — матеріальне забезпечення власної партії від державних і комерційних структур. Відомий своїми ксенофобськими, проімперськими виступами[1] та українофобією[2].

Біографія

Ранні роки життя

Жириновський на передвиборчому мітингу. 1999 р.

Народився в м. Алма-Ата, Казахської РСР в родині Вольфа Ісаковича Едельштейна і Олександри Павлівни Макарової. Батько походив з єврейської родини в Західній Україні, в м. Костопіль, Рівненської області, яка на той час була під Польщею, через що Жириновський неодноразово заявляв, що викупить все місто, зокрема деревообробне підприємство, яке колись належало його діду.[3] Під час війни його батько з братом були евакуйовані до Алма-Ати, де він й одружився з матір'ю Володимира — Олександрою Макаровою. За визнанням Жириновського, оскільки батько не взяв радянського громадянства і залишався польським громадянином, після війни його було відправлено до Польщі. З 1946 р. зв'язок з батьком обірвався. Пізніше батько закінчив університет у Греноблі і емігрував до Ізраїлю, був агрономом і комерсантом. У матері було шестеро дітей, Володимир спочатку носив прізвище Едельштейн, а з 1964 р. взяв прізвище першого чоловіка матері — Жириновський. З іншого шлюбу матері у нього ще було два брата і три сестри.

Після закінчення середньої школи у 1964 р. поступив до Інституту східних мов, який у 1970 р. закінчив з відзнакою за спеціальністю сходознавець-тюрколог. До і після закінчення інституту стажувався в Гостелерадіо та держкомітеті по зовнішніх економічних зв'язках. Військову службу проходив в Закавказькому військовому окрузі у 1970–1972 рр. Закінчивши службу в 1975 році, працював референтом в радянському Комітеті захисту миру; до 1977 року працював на економічному факультеті Вищої школи профспілкового руху. У 1977 р. закінчив вечірнє відділення юридичного факультету Московського університету за спеціальністю юрист. З 1977 по 1983 рр. працював у Міністерстві юстиції СРСР, очолював юридичний відділ видавництва «Мир». У 1975-1983 роках працював у Інюрколегії.

Політична діяльність

Політикою почав цікавитися з 1988 р. Брав участь у мітингах, зустрічах різних політичних рухів і партій.

За деякими непідтвердженими даними, Жириновський є співвласником журналу «Український тиждень».[4]

Наукові ступені та звання

Володимир Жириновський також є:

  • професором міжнародного права МДУ,
  • професор соціологічного факультету МДУ,
  • професор Московського державного відкритого університету,
  • почесний професор ряду інших вищих навчальних закладів,
  • академік Міжнародної академії екології та природокористування,
  • дійсний член Міжнародної академії інформатизації,
  • почесний академік Академії природознавства,
  • академік Академії соціальних наук.

Як заявив з посиланням на науковців депутат Держдуми РФ від партії «Справедлива Росія» Ілля Пономарьов, докторська дисертація Жириновського являє собою «80-сторінковий конспект художньо-публіцистичних творів самого Жириновського». Він додав, що при захисті в МДУ в 1998 році половина ради ВАК на знак протесту покинула свої місця в залі. А ті, хто залишився, — отримали хабара[5]. 18 лютого 2013 року Пономарьов направив запит генпрокурору Росії Юрію Чайці, в якому просив перевірити законність захисту дисертації лідером ЛДПР. Слідчий комітет Росії почав перевірку законності присудження Жириновському докторського звання[6].

Виноски

Джерела


Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.