Письменний Степан Іларіонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Письменний.
Письменний Степан Іларіонович
Народження 15 листопада 1923(1923-11-15)
Григорівка, Компаніївський район, Кіровоградська область, Українська СРР, СРСР
Смерть 26 грудня 2010(2010-12-26) (87 років)
  Харків, Україна
Поховання Харків
Країна  СРСР
 Україна
Навчання Харківський художній інститут (1955)
Діяльність графік
Вчитель Куко Олександр Семенович, Дайц Йосип Абрамович і Мироненко Василь Федорович
Член Спілка радянських художників України
Партія КПРС
Учасник німецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден «Знак Пошани» золота медаль «За внесок у розвиток культури і мистецтва»

Степан Іларіонович Письменний (15 листопада 1923, Григорівка — 26 грудня 2010, Харків) — український художник; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1958 року[1][2].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 15 листопада 1923 року в селі Григорівці (нині у складі селища міського типу Компаніївки Кіровоградської області, Україна). Упродовж 1939—1941 років навчався у Дніпропетровському художньому училищі, був учнем Олександра Куко.

Брав участь у німецько-радянській війні. З листопада 1942 року воював під Сталінградом, брав участь у Міусській та Яссько-Кишинівській операціях, в прориві оборони та ліквідації плацдарму на річці Молочній. В жовтні 1943 року був контужений, а в серпні 1944 року — тяжко поранений[3]. Після довгого лікування в квітні 1945 року був комісований і вимушений носити слуховий апарат[4].

Протягом 1946—1949 років продовжив навчання у Дніпропетровському художньому училищі, а у 1949—1955 роках у Харківському художньому інституті у Йосипа Дайца і Василя Мироненка.

Після здобуття фахової освіти залишився у Харкові. Працював художнім редактором харківського видавництва «Прапор». Співпрацював з київськими та московськими видавництвами[4]. Член КПРС з 1952 року. Мешкав у Харкові в будинку на проспекті Правди, № 7, квартира № 262[1][2]. Помер у Харкові 26 грудня 2010 року[4]. Похований у Харкові.

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузях станкової та книжкової графіки. В останні роки життя звернувся станкового живопису, писав темперні пейзажі[3]. Серед робіт:

серії ліногравюр
  • «Донбас» (1957);
  • «Новобудови семирічки на Україні» (1960):
  • «Індустріальні мотиви» (1961);
  • «Наші будні» (1965);
  • «Індустріальний Харків» (1965);
  • «Україна будується» (1970;
графіка
  • «Сталінград — 1943» (1962);
  • «Свої турботи» (1962);
  • «Новий район» (1962, Кіровоградський обласний художній музей)[4];
  • «Людина та природа» (1974);
  • «У заповіднику» (1979);
  • «Художник та модель» (2001);
живопис
  • «Лавра. Святогорськ»;
  • «Вартові Кам’яної Могили»;
  • «Сонячний вересень»;
  • «Теплий день»;
  • «Дніпро біля Канева»;
  • «Надвечір’я. Київська лавра».

Оформив та проілюстрував біля 30 книг[3].

Брав участь у республіканських та всесоюзних виставках з 1963 року.

Відзнаки[ред. | ред. код]

У мистецтві[ред. | ред. код]

У 2003 році харківський художник Володимир Гольба написав олійний портрет «Гвардії єфрейтор Великої Вітчизняної війни художник Степан Іларіонович Письменний».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Письменний Степан Іларіонович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 454.
  2. ↑ а б Письменний Степан Іларіонович / Художники Харківщини.
  3. ↑ а б в г В. Г. Ноженко. Степан Письменний — художник з поетичним світобаченням / Музейний простір.
  4. ↑ а б в г д е Леся Нестройна Шевченко. В обласному художньому музеї розгорнули виставку «Співець часу» художника-земляка Степана Письменного / З перших уст.
  5. ↑ Письменный тепан Илларионович / Подвиг народа. (рос.)

Література[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Письменний_Степан_Іларіонович&oldid=42163784