Пйотр Міхал Мйончинський
Пйотр Міхал Мйончинський | |
---|---|
Народився | 1695[2][3] |
Помер | 1776[1][2][3] |
Країна | Річ Посполита |
Титул | граф[d] |
Посада | Чернігівський воєвода, каштелян хелмськийd, староста кшепіцькийd і Q66201158? |
Військове звання | ротмістр |
Конфесія | католицька церква |
Рід | Мйончинські |
Батько | Атаназій Валентій Мьончиньський |
Діти | Q9139726?, Юзеф Бонавентура Мйончинськийd і Aniela Miączyńskad |
Нагороди | |
| |
Пйотр Міхал Мйончиньський (пол. Piotr Michał Miączyński; 1695–1776) — польський шляхтич, державний, політичний і військовий діяч Речі Посполитої. Представник шляхетського роду Мьончинських гербу Сухекомнати. Граф Священної Римської імперії.
Біографія[ред. | ред. код]
Молодший син Атаназія Валентія Мьончинського та його дружини Гелени Лушковської, брат Антонія Мьончинського.
Від батька отримав 14 червня 1711 року староство Каменопольське, холмський каштелян (14 серпня[4] 1725–1735), чернігівський воєвода (8 липня 1737–1776), сенатор. Староста кшепіцький (з 12 листопада 1711), рокитницький (з 1730), маковецький (з 1738). Більшість староств передав синам, до смерті затримав староство Каменопольське.
У серпні 1720 р. був послом на сейм від Волинського воєводства; в 1720 р. — капітан драгунів. У 1722 р. посол на сейм від Брацлавського воєводства. В 1725 р., правдоподібно, брав участь у Люблінському трибуналі. Ротмістр гусарської корогви (з 19 травня 1728 р.[5]). 1741 р. виступав проти спроб великого коронного гетьмана Юзефа Потоцького створити конфедерацію проти королівського двору. 1750 р. був прихильником Потоцьких. 1753 р. підписувався як полковник королівських військ.
10 травня[5] 1774 року нагороджений Орденом Святого Станіслава й Орденом Білого Орла[6] (з серпня 1740[5]). 7 травня 1764 року підписав маніфест, що визнавав незаконним конвокаційний сейм, що проходив за присутності російських військ. Під тиском Н. Рєпніна (погрожував пограбувати маєтки, в тому числі Мацеїв військом) став брати участь у Радомській конфедерації.[5]
Маєтності[ред. | ред. код]
Резиденція — замок у Мацеєві (пол. Maciejów; містечко у Волинському воєводстві, центр маєтностей). Часто перебував у власному палаці в Любліні. Відомий багатством. Був власником багатьох земельних посілостей, які купив головно в Любельському та Волинському воєводствах. З найважливіших комплексів земських Завєпшице Любельське та Люборадзь. У 1730 році було закінчено будівництво костелу в Киянах (парафія Завєпшице). Був власником Зарваниці (нині Теребовлянський район, Тернопільська область); добре ставився до її мешканців;[7] надав кошти на будівництво та оформлення інтер'єру, підтримував матеріяльно церкву Пресвятої Трійці в містечку[8] (був її найбільшим меценатом[9]).
Для збагачення використовував посадові можливості, відданих йому людей. Активно торгував (збіжжя, вино з Угорщини), через що часто мав конфлікти з сусідами. В 1725—1726 роках польний коронний гетьман Станіслав Матеуш Жевуський закидав йому привласнення теренів, що належали Любомльському староству. Багато років мав судову суперечку з братом Антонієм — каштеляном підляським — через поділ спадку батька (в 1755 році справа розглядалася в Любельському трибналі).[5][10]
Родина[ред. | ред. код]
1724 року одружився із Антоніною Жевуською гербу Кривда, дочкою підляського каштеляна Адама Жевуського (?—бл. 1730; вдова Зигмунта Блешинського, генерал-майора військ коронних і саських, писаря польного коронного)
- Юзеф — дідич Завєпшиць, генерал-майор віськ коронних, староста маковецький, рокитницький, каменопольський, ленчицький
- Анеля — дружина хорунжого великого литовського Героніма Радзивілла; князя Максиміліяна Воронецького — старости звенигородського і рожнівського
- Петронеля — дружина Онуфрія Сплавського, старости тарговицького
- Анна Констанція — візитка[джерело?] в Любліні.
Вважається засновником волинської гілки роду Мьончинських. З другою дружиною Маріанною Вежбовською (пол. Marianna Wierzbowska) — старостянкою шадковською, вдовою волинського каштеляна Адама Ледуховського — дітей не мав.[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Piotr Michał Miączyński
- ↑ а б в NUKAT — 2002.
- ↑ а б в MAK
- ↑ Sowa A. Miączyński Piotr Michał… — S. 564.
- ↑ а б в г д е Sowa A. Miączyński Piotr Michał… — S. 565.
- ↑ Męcewska M. Kawalerowie i statuty Orderu Orła Białego 1705—2008. — Warszawa, 2008. - S. ? (пол.)
- ↑ о. Фірман В. Зарваниця… — С. 9.
- ↑ о. Фірман В. Зарваниця… — C. 11.
- ↑ Квич Л. М. З Історії Марійського духовного центру Зарваниця // Наукові записки Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника. — Серія «Історичне релігієзнавство». — 2011. — Випуск 5. — С. 115.
- ↑ Dymnicka-Wołoszyńska H. Miączyński Antoni herbu Suchekomnaty (1691—1774) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XX/3, zeszyt 86. — S. 552. (пол.)
Джерела[ред. | ред. код]
- о. Фірман В. Зарваниця. — Тернопіль, 2008. — 60 с. ББК 86.29 (4 Укр) — 6. Ф — 62.
- Sowa A. Miączyński Piotr Michał // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XX/3, zeszyt 86. — S. 564—566. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Piotr Michał Miączyński // Minakowski M. J. Genealogia potomków Sejmu Wielkiego. (пол.)
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 1695
- Померли 1776
- Мйончинські
- Кавалери ордена Білого Орла (Польща)
- Кавалери ордена Святого Станіслава
- Чернігівські воєводи
- Холмські каштеляни
- Кшепіцькі старости
- Світські сенатори Речі Посполитої
- Кавалери ордена Білого Орла
- Персоналії:Зарваниця
- Персоналії:Луків
- Персоналії:Люблін
- Графи Священної Римської імперії
- Маковецькі старости
- Кам'янопольські старости