Полоски
Село
_-_Po%C5%82oski_gmina_Piszczac_powiat_bialski_woj._lubelskie_ArPiCh_A-214.JPG) Координати 51°57′ пн. ш. 23°27′ сх. д. / 51.950° пн. ш. 23.450° сх. д.Координати: 51°57′ пн. ш. 23°27′ сх. д. / 51.950° пн. ш. 23.450° сх. д.
|
Полоски[2][3] (Полоскі, пол. Połoski) — село в Польщі, у гміні Піщаць Більського повіту Люблінського воєводства. Населення — 619 осіб (2011[1]).
Історія[ред. | ред. код]
До виселення українців під час операції «Вісла» Полоски були українським селом.
1670 року вперше згадується унійна церква в селі[2].
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі переважно проживали греко-католики, які розмовляли українською мовою[4].
У міжвоєнні 1918—1939 роки польська влада в рамках великої акції руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші перетворила місцеву православну церкву на римо-католицький костел[2].
У вересні 1939 року в селі відбулися українсько-польські збройні сутички, коли поляки спробували пограбувати пограбувати місцеве населення, зокрема забрати коней, але отримали відпір, внаслідок чого польські нападники були вбиті[3]. За німецької окупації під час Другої світової війни у селі діяла українська школа[5][6]. У 1943 році в селі мешкало 558 українців та 222 поляки[3].
У 1944 році, вже за радянської окупації, мешканці села зверталися до влади з проханням відкрити українську школу, на що з отримали відповідь, що українці можуть навчатися в польській школі, де для них окремо були уроки української мови[7]. Як писав у звіті за червень 1946 року командир сотні УПА Іван Романечко («Ярий»), усе населення Полосок, аби уникнути виселення з Польщі до УРСР, перейшло на римо-католицтво[8]. За польськими підрахунками станом на 27 червня 1947 року, у громаді Полоски проживав 291 українець, які підлягали виселенню у північно-західні воєводства згідно з планом депортації українського населення у рамках операції «Вісла»[6].
У 1975—1998 роках село належало до Білопідляського воєводства.
Церква[ред. | ред. код]
Дерев'яна церква св. Дмитра зведена в 1876 році[3]. У 1919 р. поляками церква була відібрана в українців під костел. У 1941 р. українцям вдалося повернути церкву, на 1947 р. церква налічувала 747 парафіян. Після депортації українців у 1947 р. церква стояла пусткою, з 1966 р. забрана під костел.
Псевдопам'ятник[ред. | ред. код]
У селі 22 вересня 1991 р. відкрили псевдопам'ятник кільком польським воякам-мародерам, убитим місцевими жителями в 1939 р., з дезінформувальним написом про їх убивство «комуністичними українцями». За свідченнями жителів села (зібраними Богданом Гуком у квітні 2011 р.) польські вояки грабували мешканців, які вчинили опір. Жодного зв'язку з комуністичною ідеологією дії українців не мали, оскільки вони захищали власне майно (найперше ішлося про коней, які становили найціннішу частину інвентаря кожного землероба)[3].
Населення[ред. | ред. код]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][9]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 293 | 81 | 191 | 21 |
| Жінки | 326 | 80 | 175 | 71 |
| Разом | 619 | 161 | 366 | 92 |
Відомі постаті[ред. | ред. код]
25 травня 1943 року поляками в селі замордований український діяч Володимир Столиця — найближчий соратник убитого того ж дня Івана Пастернака.[10]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ а б в Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 146.
- ↑ а б в г д Połoski. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI. Процитовано 10 грудня 2019. (пол.)
- ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 371. (рос. дореф.)
- ↑ Ми, діти з Полосок, на Підляшші // Малі друзі. — 1943. — Число 2. — Лютий. — С. 85.
- ↑ а б Kolasa A. Ukraincy w powiecie Biala Podlaska w latach 1918-1948. — Toruń : Wydawnictwo Adam Marszałek, 2007. — С. 103, 169. (пол.)
- ↑ Wysocki J. Szkolnictwo ukraińskie w województwie lubelskim w okresie PRL (1944- 1965) // Państwo i Społeczeństwo. — 2009. — № 1. — С. 126.
- ↑ Тактичний відтинок УПА 28-й «Данилів»: Холмщина і Підляшшя (Документи і матеріяли) / зібр. П. Й. Потічний [та ін.] ; ред. П. Й. Потічний. — Торонто ; Л. : Літопис УПА, 2003. — С. 623. — (Літопис УПА; т. 39)
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ Євген Місило. Репатріація чи депортація. Переселення українців з Польщі до УРСР. Збірник документів. — с. 252.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Полоски
- Połoski. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI. Процитовано 8 грудня 2019. (пол.)
|
| ||||||||||||||||||||
