Посольство України у Швейцарії

	Посольство України в Швейцарській Конфедерації
Країна	Україна
Посол	Венедіктова Ірина Валентинівна
Відкрите	лютий 1993
Адреса	Швейцарія CH-3005 Берн Feldeggweg 5
	46°56′38″ пн. ш. 7°26′49″ сх. д. / 46.943925000028° пн. ш. 7.44708888891667797° сх. д.Координати: 46°56′38″ пн. ш. 7°26′49″ сх. д. / 46.943925000028° пн. ш. 7.44708888891667797° сх. д.
	Офіційний вебсайт

Посольство України у Швейцарії — дипломатична місія України у Швейцарії та Ліхтенштейні, розміщена в Берні.

Завдання посольства[ред. | ред. код]

Основне завдання посольства: представляти інтереси України, сприяти розвиткові політичних, економічних, культурних, наукових та інших зв'язків, а також захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб України, які перебувають на території Швейцарії та князівства Ліхтенштейн.

Посольство сприяє розвиткові добросусідських відносин між Україною і Швейцарської конфедерації, Князівством Ліхтенштейн на всіх рівнях, з метою забезпечення гармонійного розвитку взаємних відносин, а також співробітництва з питань, що становлять взаємний інтерес. Посольство виконує також консульські функції.

Історія посольства[ред. | ред. код]

Українська дипломатична місія розпочала свою роботу в серпні 1918 року. Місія розташовувалася в Берні — спочатку по вулиці Глюкевені, 4, а з квітня 1925 р. — по вулиці Бертольдштрасе, 41. Першим головою української місії став Євмен Лукасевич. Його наступником у Берні став відомий український громадсько-політичний діяч, дипломат, барон Микола Василько. Наприкінці 1919 р., після приходу до влади Директорії, він був призначений послом УНР у Швейцарії в ранзі міністра. Микола Василько очолював українську дипломатичну місію до серпня 1923 р., після чого був переведений послом до Німецької Держави. З серпня 1923 року до ліквідації місії у 1926 р. обов'язки її керівника виконував Генеральний консул Зенон Курбас.^[1] 15 жовтня 1918 по 1919 роки в Цюриху працювало українське генеральне консульство на чолі з Олександром Вілінським. Першим секретарем Дипломатичної місії у 1919—1921 рр. був Станіслав Старосольський.

Швейцарська Конфедерація визнала незалежність України 23 грудня 1991 року. Дипломатичні відносини було встановлено 6 лютого 1992 року шляхом обміну листами між міністрами закордонних справ. Посольство Швейцарії в Україні відкрито у липні 1992 року, Посольство України у Швейцарії — у лютому 1993 року.

У 1999 р. архівні документи Місії були передані в Україну.

У 2001 р., з нагоди 10-річчя незалежності України, на будівлі Посольства України в Берні було встановлено меморіальну дошку на честь діяльності Місії.^[2]

Керівники дипломатичної місії[ред. | ред. код]


№	На посаді	Особа	Примітки
1	1918	Юрій Гасенко	Український політичний і громадсько-культурний діяч, інженер, дипломат, письменник. 14 грудня 1917 року дістав завдання від Генерального Секретаріату УНР вирушити з дипломатичною, інформаційною та розвідувальною метою у країни Європи. За кордоном займався виданням інформації про Україну в чужоземних ЗМІ, у Швейцарії заснував українсько-швейцарський комерційний заклад і Закордонний заклад УНР, виконував дипломатичні та розвідувальні доручення у Швейцарії, Франції, Австрії, Німеччині, Італії, США.^[3]
2.	1918—1919	Лукасевич Євмен Кирилович	Український дипломат, журналіст, лікар, видавець і громадський діяч. Міністр охорони здоров'я уряду УНР. Від 1918 — радник при Міністерстві закордонних справ Української Держави. Відвідав зі спеціальною місією Швейцарію, уряд якої висловив готовність встановити з Україною дипломатичні стосунки. За його сприяння у Берні та Лозанні французьукою мовою видано низку історичних та етнографічних праць про Україну.^[4]
3.	1919—1923	Василько Микола Миколайович	Румунський та український громадсько-політичний діяч, професійний дипломат. Був дипломатичним представником ЗУНР в Австрії (1919–20), послом УНР у Швейцарії та Німеччині (1919–24).^[5]
4.	1923—1926	Зенон Курбас	Український дипломат. Генеральний консул Української Народної Республіки в Швейцарії. Виконував обов'язки Керівника Надзвичайної дипломатичної місії УНР у Берні.
5.	1992—1993	Озадовський Андрій Андрійович	Український дипломат. Надзвичайний та Повноважний Посол України.
6.	1993—1997	Сліпченко Олександр Сергійович	Український дипломат та журналіст. Надзвичайний та Повноважний Посол України.
7.	1998—2000	Ковальська Ніна Климівна	Український дипломат.
8.	2000—2003	Бершеда Євген Романович	Український дипломат, виконувач обов'язків директора Інституту законодавства Верховної Ради України. Надзвичайний і Повноважний Посол України.
9.	2003—2004	Станік Сюзанна Романівна	Український юрист, суддя Конституційного Суду України у відставці. Кандидат юридичних наук. Надзвичайний і Повноважний Посол України.
10.	2004—2008	Юхимович Остап Ігорович	Український дипломат.
11.	2008—2014	Дір Ігор Юрійович	Український дипломат. Надзвичайний та Повноважний Посол України.
12.	2014—2018	Юхимович Остап Ігорович	Український дипломат.
13.	2018—2022	Рибченко Артем Сергійович^[6]	Український дипломат. Надзвичайний та Повноважний Посол України.
14.	з 2022	Венедіктова Ірина Валентинівна^[7]	Українська державна діячка, юристка, доктор юридичних наук, Генеральний прокурор України (2020—2022), Народна депутатка України (2019—2020).