Правопис Павловського

Право́пис Павло́вського — український правопис, вжитий Олексієм Павловським в Граматиці малоросійського наріччя (рос. Грамматика малороссійскаго нарѣчія) (1818).

Фонетична орфографія на основі стандартного російського дореволюційного правопису, що фактично зводилось до таких правил:

• голосний [і] з давніх о, е, ѣ передається літерою і; його йотація на письмі не позначається;
• [и], що походить з и та ы — літерою ы (літера и не вживається);
• Літера ѣ вживається не етимологічно, а для позначення [je], ['е];
• [jo], ['о] передаються диграфом iô;
• звук [g] («ґ») — сполученням кг;
• закінчення дієслів -ться, -шся передаються згідно з вимовою як -цьця, -сся;
• Зберігається літера ъ — наприкінці слів та як розділовий знак.
• Зберігається літера ѳ — для запису деяких слів грецького походження. Пояснено, що її слід читати як буквосполучення «хвт»

Використання

Правопис Павловського підтримали (з деякими змінами) в своїх творах Г. Квітка-Основ'яненко та П. Гулак-Артемовський.

Посилання

• Грамматика малороссійскаго нарѣчія (1818)
• ГРАММАТИКА МАЛОРОССІЙСКАГО НАРѢЧІЯ, или Грамматическое показаніе существеннѣйшихъ отличій, отдалившихъ Малороссійское нарѣчіе отъ чистаго Россійскаго языка, сопровождаемое разными по сему предмѣту замѣчаніями и сочинѣніями. ІЗБОРНИК.