Наукова транслітерація кирилиці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Див. також: Українська латинка

Наукова транслітерація (англ. Scientific transliteration; в англійські мові відома також як academic, linguistic, international або scholarly) — міжнародна система транслітерації текстів з кирилиці на латиницю (романізація). Цю систему здебільшого використовують у мовознавчих публікаціях про слов'янські мови.

Подробиці[ред. | ред. код]

Наукова система транслітерації є такою ж фонетичною, як і правопис транслітерованих мов (тобто одному звукові відповідає одна буква). Винятки стосуються щ, яка позначає два звуки (шч), та џ (дж), яку системі не вдається передати однією буквою. Ця система базується на гаєвиці — латинському алфавіті, створеному на базі чеського правопису, який використовують у сербо-хорватських мовах і в якому кожна літера відповідає певній літері в кирилиці. Систему кодифіковано в 1898 році в Прусських інструкціях[de] (нім. Preußische Instruktionen, PI) для бібліотек. Її також можна використовувати для романізації глаголичного алфавіту (давнього виду слов'янського письма, спорідненого з кирилицею).

Наукову транслітерацію часто використовують як фонетичну абетку. Також вона стала основою одного з варіантів української латинки (головна відмінність — це вживання j, а не апострофа на позначення м'якого знаку).

Наукова транслітерація стала основою для стандарту транслітерації ISO 9. Тоді як мовознавча транслітерація певною мірою намагається зберегти вимову транслітерованої мови, нойновіша версія стандарту ISO (ISO 9:1995) відійшла від цієї концепції, присутньої ще у версії ISO/R 9:1968, і зараз робить акцент на побуквенній передачі кирилиці (тобто кожній кириличній літері відповідає конкретна латинська літера, що уможливлює зворотню транслітерацію з латиниці на кирилицю).

Радянська система романізації ГОСТ 16876-71 також ґрунтувалася на науковій транслітерації, але мала кілька відмінностей, зокрема на місці кириличної х у російській використовувала латинську h, а на місці щ — ssh і sth. Натомість більшість країн, що використовують кирилицю, адаптували ГОСТ 7.79, який не ідентичний до ISO 9, але схожий на нього.

Для відображення всіх необхідних діакритиків на комп'ютері потрібне кодування Unicode, Latin-2, Latin-4 або Latin-7.

Таблиця[ред. | ред. код]

Наукова транслітератція кирилиці та ISO 9 (для порівняння)
Кирилиця Церковно-
слов'янська 		Болгарська** Російська Білоруська Українська Сербська Македонська ISO 9
А а a a a a a a a a
Б б b b b b b b b b
В в v v v v v v v v
Г г g g g h h g g g
Ґ ґ g* g g̀
Д д d d d d d d d d
Ѓ ѓ ǵ ǵ
Ђ ђ đ (dj) đ
Е е e e e e e e e
Ё ё ë ë ë
Є є e je ê
Ж ж ž ž ž ž ž ž ž ž
З з z z z z z z z z
Ѕ ѕ dz dz ẑ
И и i i i y i i i
I і i i* i i ì
Ї ї i ï (ji) ï
Й й j j j j j
Ј ј j j ǰ
К к k k k k k k k k
Л л l l l l l l l l
Љ љ lj (ļ) lj l̂
М м m m m m m m m m
Н н n n n n n n n n
Њ њ nj (ń) nj n̂
О о o o o o o o o o
П п p p p p p p p p
Р р r r r r r r r r
С с s s s s s s s s
Т т t t t t t t t t
Ќ ќ ḱ ḱ
Ћ ћ ǵ ć ć
У у u u u u u u u
ОУ оу u
Ў ў ŭ (w) ŭ
Ф ф f f f f f f f f
Х х x h x x x h h h
Ц ц c c c c c c c c
Ч ч č č č č č č č č
Џ џ dž (ģ) dž d̂
Ш ш š š š š š š š š
Щ щ šč (št) št šč šč ŝ
Ъ ъ ъ (ǔ) ǎ ʺ ʺ
Ы ы y (ū) y y y* y
Ь ь ь (ǐ) j ʹ ʹ ʹ ʹ
Ѣ ѣ ě ě* ě* ě* ě
Э э è è è
Ю ю ju ju ju ju ju û
Я я ja ja ja ja â
 ’  – – ’
Ѡ ѡ o, ô
Ѧ ѧ ę
Ѩ ѩ ję
Ѫ ѫ ǫ ǎ
Ѭ ѭ jǫ
Ѯ ѯ ks
Ѱ ѱ ps
Ѳ ѳ th (θ) f* f* f* f̀
Ѵ ѵ ü (i*) (i*) (i*) ỳ
Ѥ ѥ je
Ꙗ ꙗ ja
* Архаїчні літери.
() Літери в дужках є старими або альтернативними версіями транслітерації.
**   Більше не діє в Болгарії; її замінила офіційна спрощена система, обов'язкова в країні з 2009 року; 2012 року її прийняла ООН, а в 2013 — США і Велика Британія.

Український та білоруський апострофи не транскрибують. Давньокириличну літеру коппу (Ҁ, ҁ) використовували тільки для передачі грецьких слів та чисел, тому її випущено.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Наукова_транслітерація_кирилиці&oldid=37772444