Харківський правопис

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Харківський правопис (також: Правопис Голоскевича, скрипниківка) — правопис української мови, прийнятий 1927 року демократичним шляхом голосування правил на Всеукраїнській правописній конференції, яка проходила в тодійшній столиці УСРР, у місті Харкові. На конференції були присутні представники всіх українських земель, які в той час входили до складу різних держав.

Харківський правопис затвердив 6 вересня 1928 року Народний комісар освіти Микола Скрипник, через що й інколи називають правопис «скрипниківським» або «скрипниківкою». А вже 31 березня 1929 року його прийняла Українська академія наук, а 29 травня того ж року Наукове товариство ім. Шевченка у Львові.

Укладачами харківського правопису були відомі українські мовознавці, більшість яких згодом репресував і знищив сталінський режим, як-от: А. Кримський, Л. Булаховський, О. Курило, О. Синявський, Є. Тимченко, М. Грунський, В. Ганцов, М. Наконечний, Г. Голоскевич, Б. Ткаченко та інші. Членами правописної комісії були такі літератори як М. Йогансен, С. Єфремов, М. Хвильовий, М. Яловий. Саме цей харківський правопис і в наш час використовує українська діаспора для значної частини своїх видань.

Зміст 1 Історія 2 Особливості 3 Скрипниківка і тарашкевиця 4 Спроби відродження у 1990-ті роки 5 Джерела

[ред.] Історія

У 1926 році проект «Українського правопису» було опубліковано для обговорення. У числі учасників Всеукраїнської правописної конференції, що відбулась у Харкові 1927 року, були 4 високі урядовці Наркомпросу, 5 академіків, 28 університетських професорів лінгвістики й філологіі, 8 учителів, 7 журналістів і 8 письменників. Брали участь також три представники Західної України: Кирило Студинський, Іларіон Свєнціцький, Василь Сімович.

На конференції схвалено новий правописний кодекс, за винятком небагатьох правил: насамперед це стосувалося дискусійних правил написання букв для репрезентації фонем [л]-[л'] та [г]-[ґ], бо саме навколо них виникли найбільші суперечки. На конференції обрано президію Правописної комісії у складі 5 осіб, яка ухвалила 1928 року компромісне рішення щодо дискусійних правил: було взято до уваги основні традиції української мови — галицьку й наддніпрянську.

Правопис надруковано й розповсюджено 1929 року — відтоді всі школи й видавництва УСРР зобов'язані були його дотримуватися. Заради єдності української літературної мови, провід НТШ у Львові ухвалив дотримуватися норм нового правопису в Галичині.

Усі подальші зміни в українському правописі за радянських часів приймали без жодного обговорення. У 1933 році правописна комісія на чолі з А. Хвилею переробила «Український правопис», визнавши норми 1927-1928 років націоналістичними. 4 жовтня 1937 року в газеті «Правда» з'явилася критична стаття, згідно з якою українську мову потрібно більше наблизити до російської.

Після того політбюро ЦК КП(б)У ухвалило постанову, згідно з якою:

«Вважати за необхідне дати на сторінках газети "Комуніст" розгорнуту, докладну критику викривлень і помилок, допущених у "Словнику", зокрема щодо протягування в українську мову польських та інших іноземних слів у той час, як для позначення нових понять є ближчі і добре знайомі українському народові російські слова. Доручити комісії розглянути всі виправлення, які необхідно буде внести до словника».

[ред.] Особливості

Детальніше у статті Луганськ#Назва міста

§81. Українські географічні назви взагалі треба віддавати на письмі в їх народньо-історичній формі… 2. Назви міст кінчаються на -ське, -цьке (а не -ськ, -цьк): Волочинське, Старобільське, Пинське, Зінов’ївське, Луцьке і т. ін. Відмінюються такі назви як прикметники: із Старобільського, під Волочинським і т. ін.

[ред.] Скрипниківка і тарашкевиця

Харківський правопис має багато схожого з класичним правописом білоруської мови (тарашкевицею).

Наприклад:

1. Спільний принцип перадачі запозичень з грецької мови. Перадача грецької літери θ завжди через «т», а не через «ф».
2. Написання закордонних географічних назв якнайближче до оригіналу, передача звуку «g» через «ґ», а не через «г».

Офіційний правопис білоруської мови	Білоруський класичний правопис	Офіційний правопис української мови	Харківський правопис української мови
Эфір	Этэр	Ефір	Етер
Кафедра	Катэдра	Кафедра	Катедра
Класічны	Клясычны	Класичний	Клясичний
Блок	Блёк	Блок	Бльок
Лагуна	Лягуна	Лагуна	Ляґуна
Еўропа	Эўропа	Європа	Европа
Эфіопія	Этыёпія	Ефіопія	Етіопія

Для довідки: білоруські літери «ы» та «э» промовляються відповідно, як українські літери "и" та "е".

[ред.] Спроби відродження у 1990-ті роки

На початку 1990-х років філологи та політичні діячі неодноразово виступали з вимогами відновити принаймні деякі норми харківського правопису. Вперше були видані в Україні багато книг емігрантів, причому саме в харківському правописі. Самовільно було видано декілька словників, що користувалися даним правописом. Проте, зі всіх пропозицій, що пропонувалися, було прийнято лише повернення букви «ґ».

[ред.] Джерела

• В. В. Німчук. Проблеми українського правопису в XX ст.
• Іван Огієнко. Історія української літературної мови. Частина третя. Стан української літературної мови. XVIII. Історія українського правопису. Київ — 2001
• Синявський О. Коротка історія "Українського правопису" // Культура українського слова. – Збірник І. – Харків – Київ, 1931. – С. 93 – 112.
• Білоруська Вікіпедія
• Російська Вікіпедія

п • о • р Український правопис
Давні правописи	«Граматика» Смотрицького (1619)
Правописи часів російської влади	Правопис Котляревського • Правопис граматики Павловського (1818) • Максимовичівка (1827) • Правопис Русалки Дністрової (1837) • Правопис словника Білецького-Носенка (1841) • Кулішівка (1856) • Офіційний український правопис Російської Імперії (Емський указ, 1876—1905) • Драгоманівка (1870-ті) • Желехівка (1886) • Руська правопись (1904) • Правопис словника Грінченка (1907)
Правописи часів УНР	Найголовніші правила українського правопису (1918) • Головніші правила українського правопису (1919)
Правописи часів Радянського Союзу	Правопис 1921 року • Харківський правопис (1928) • Проросійські правописи 1933, 1946, 1960 років • Правопис 1990 року
Правописи незалежної України	Правопис 1993 року • Проект правопису 1999 року • Проект правопису 2003 року
Історичні абетки	Абецадло • Глаголиця • Українська латинка • Ярижка